119. Поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення (проступку)

Адміністративний проступок- це протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний чи громадський порядок, суспільну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Основні ознаки адміністративного проступку:

-    протиправність. Означає, що правопорушення є діянням (дією чи бездіяльністю), яка прямо заборонена адміністративним законодавством;

-    вина. Це психічне ставлення особи, що здійснила адміністративний проступок, до своєї поведінки та її наслідків. Вина може проявлятися у формі умислу чи необережності. Адміністративний проступок визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї поведінки, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративний проступок визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала настання шкідливих наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Кожен адміністративний проступок характеризується особливим складом, під яким розуміють сукупність об’єктивних та суб’єктивних ознак, що характеризують юридичну модель даного адміністративного проступку.

120. Склад адміністративного проступку включає:

-    об’єкт,

-    об’єктивну сторону,

-    суб’єкт,

-    суб’єктивну сторону.

Об’єкт адміністративного проступку – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом у сфері адміністративно-організаційної діяльності, порядок управління, здоров’я, честь і гідність людини, власність тощо.

Об’єктивна сторона адміністративного проступку- це сукупність зовнішніх ознак даного проступку, що включає саме протиправне діяння (дію чи бездіяльність), його наслідки, причинний зв’язок між діянням та наслідками, місце, час, обстановку, обставини, спосіб скоєння адміністративного проступку.

Суб’єктом адміністративного проступку є фізична осудна особа, що досягла віку 16 років. Особа у віці від 16 до 18 років, яка скоїла адміністративне правопорушення, притягається до адміністративної відповідальності, як правило, в особливому порядку, а за окремі, визначені законом, правопорушення – на загальних підставах.

Посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення певних правил своїми діями, але і за незабезпечення їх виконання іншими особами, насамперед підлеглими.

Суб’єктивна сторона адміністративного проступку полягає у вині, мотивах та меті, яку ставив перед собою правопорушник.

121. Адміністративна відповідальність юридичних осіб. На  сьогоднішній  день існує адміністративна відповідальність юридичних  осіб  за  адміністративні правопорушення.  Хоча  чинний Кодекс  законів про адміністративні правопорушення  недвозначно  і побічно  визначає  суб’єктами адміністративного  проступку  тільки фізичних  осіб.  Підтвердженням цього  є  зміст  наступних  статей КЗпАП: ст. ст. 12, 20, 33, 256, 268.      В  статті  12  КЗпАП йдеться про вік після  досягнення  якого настає    адміністративна    відповідальність.    Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент  вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.      Також  не  підлягає адміністративній відповідальності  особа, яка  під  час  вчинення протиправної дії чи бездіяльності  була  в стані  неосудності,  тобто  не могла усвідомлювати  свої  дії  або керувати  ними  внаслідок хронічної душевної хвороби,  тимчасового розладу  душевної  діяльності, слабоумства чи іншого  хворобливого стану.      У   випадках   коли  вчинено  адміністративне  правопорушення складається протокол, який повинен бути наступного змісту (ст. 256 КЗпАП):      дата  і  місце  його  складення, посада, прізвище,  ім'я,  по батькові особи, яка склала протокол;      відомості про особу порушника;      місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;      нормативний  акт,  який передбачає відповідальність  за  дане правопорушення;      прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;      пояснення  порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.      Якщо  правопорушенням  заподіяно матеріальну  шкоду,  про  це також зазначається в протоколі.      Протокол підписується особою, яка його склала, і особою,  яка вчинила  адміністративне правопорушення; при наявності  свідків  і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.      У  разі  відмовлення  особи, яка вчинила правопорушення,  від підписання  протоколу, в ньому робиться запис про це.  Особа,  яка вчинила  правопорушення, має право подати пояснення  і  зауваження щодо  змісту  протоколу,  які  додаються  до  протоколу,  а  також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.      При  складенні протоколу порушникові роз'яснюються його права і  обов'язки,  передбачені  статтею  268  цього  Кодексу,  про  що робиться відмітка у протоколі.      Як   ми  бачимо  в  самому  порядку  складання  протоколу  не передбачено,  що  до адміністративної відповідальності  може  бути притягнута юридична особа.      А  при  накладенні стягнення враховуються характер  вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ч.2 ст. 33 КЗпАП).      В   той  же  час  є  ряд  нормативних  актів,  в  яких  прямо передбачена  адміністративна відповідальність юридичної  особи  за правопорушення.      Так в ст. 25 Закону “Про насіння” передбачено, що юридичні  і фізичні   особи,   винні  в  порушенні  законодавства   з   питань насінництва,  притягуються до дисциплінарної, адміністративної  та кримінальної відповідальності згідно із законодавством України.      Закон   України   “Про   відповідальність   підприємств,   їх об'єднань,  установ  та  організацій  за  правопорушення  у  сфері містобудування”  від 14 жовтня 1994р. встановлює  відповідальність підприємств,    їх   об'єднань,   установ   та   організацій    за правопорушення у сфері містобудування і спрямований  на  посилення державного  контролю  за забудовою населених  пунктів,  поліпшення якості   будівництва,   забезпечення  експлуатаційної   надійності будинків і споруд, захист прав споживачів будівельної продукції.      Підприємства,   їх   об'єднання,  установи   та   організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування,  роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали,  вироби  і конструкції,  а  так  само  які є замовниками  у  будівництві  або поєднують  функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у  вигляді штрафу за правопорушення перелік яких дається  нижче  у цьому Законі.