2.Україна і створення Союзу Радянських Соціалістичних Республіка

30 грудня 1922 р. I з'їзд Рад СРСР в основному затвердив Декларацію про утворення Союзу та Союзний договір. Передбачалося передати ці документи на додатковий розгляд Центральних виконавчих комітетів (ЦВК) союзних республік, після чого найближча чергова сесія новоутвореного ЦВК СРСР мала затвердити текст Декларації та Союзного договору і ввести їх у дію. Остаточне прийняття цих документів відкладалося до II з'їду Рад СРСР.Утворювався об'єднаний ЦВК СРСР на чолі з головами:ЩК чотирьох радянських союзних республік - Росії, України, Білорусії і ЗСФРР (Закавказької Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, до складу якоі входили Азербайджанська, Вірменська, Грузинська соціалютичні радянські республіки).Остаточне юридичне оформлення Радянського Союзу відбулося на ІІ з'їзді Рад СРСР(січень 1924 р). II з'їзд Рад СРСР проголосив, що незалежні радянські республіки добровільно і на рівних засадах вступають у державний союз і деякі свої повноваження передають органам центральної влади .31 січня 1924 р. П з'їзді Рад СРСР прийняв Конституції СРСР. Вона складалася з двох частин - Декларації і Союзного договору про утворення СРСР.Конституція закріпила право кожної союзної республіки на вільних вихід із Союзу; встановила, що території республік не можуть бути змінені без їхньої згоди. Однак реальна влада в республіках належала Російській комуністичній партії (більшовиків), а легальна опозиція була ліквідована, тому ці суверенні права залишалися фіктивними. Механізм можливого виходу республік із складу СРСР не був передбачений.У травні ІХ Всеукраїнський з'їзд Рад затвердив новий текст Конституції УСРР, де юридичне закріплювалося входження УСРР до складу СРСР, визначалися компетенція і функції республіканських органів влади и управління. Отже, виходячи з конкретних обставин, Україна добровільно вступила до союзу.Але реалізація задуму про Союз як об'єднання суверенних і рівноправних республік пішла іншим руслом. Після смерті В. Леніна взяла гору жорстка централізаторська тенденція, яка дедалі посилювалась у роки авторитарного керівництва Й. Сталіна. Вона неминуче вела до обмеження прав союзних республік І звуження їхньої  суверенності.Однак проголошення СРСР закріпило деякі завоювання українського народу. Було визнано територіальну цілісність України, створено власний адміністративний апарат. Деякі права на національно-культурне життя дістали  і представники  національних меншин, які здавна компактно проживали в Україні.

3.Розпад срср. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (снд) і Україна.

Радянська держава влітку 1991 р. опинилась на межі розвалу. Останню спробу врятувати імперію мирним шляхом зробив М.С.Горбачов, запропонувавши проект нового союзного договору.Керівники республік повинні були підписати його наприкінці серпня 1991 р. в урядовій резиденції в Ново-Огарьово.Однак консервативне оточення президента вирішило повернути до диктатури сталінського типу. ДКНС заявив про свій нвмір відновити в країні порядок і не допустити розпаду СРСР. Призупинялась діяльність політичних партій, громадських організацій і масових рухів. Заборонялося проведення мітингів, демонстрацій, страйків. Встановлювався контроль над засобами масової інформації. В деяких регіонах СРСР на 6 місяців запроваджувався надзвичайний стан. Попередньо у столицю були введені танки та бронетранспортери. Невдала спроба державного перевороту прискорила розпад СРСР. 9 вересня 1991 р. було офіційно визнано незалежність Литви, Латвії і Естонії. Та все ж М.Горбачов та його найближче оточення прагнули зберегти Союз від подальшого розвалу. 14 листопада в Ново-Огарьово 7 республік заявили про намір створити конфедеративний Союз Незалежних Держав (СНД). 1 грудня відбувся референдум про незалежність України (яка відмовилась від у часті у формуванні СНД) – понад 90 % виборців виявили прагнення жити в незалежній державі. На Україні на основі прийнятих Верховною Радою УРСР 5 липня 1991 р.,відбулися президентські вибори,які проходили під знаком боротьби старої партійно-державної бюрократії і національно-демократичної опозиції.Лідером першої був Л.Кравчук, а другої -В.Чорновіл. Президентом України став Л.Кравчук,котрий одержав 61.59% голосів виборців,що взяли участь у голосуванні.7-8 грудня 1991 р. відбулася зустріч в Бєлавезькій пущі (Білорусь) керівників Білорусі,РРСФР і України, на якій було підписано" Угоду про створення СНД ", відкритого для всіх колишніх республік СРСР. 21 грудня 1991 р. на зустрічі в Алма-Аті лідери Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Молдови, Росії, Туркменістану та України підписали Декларацію про Співдружність Незалежних Держав. Після цього , 25 грудня 1991 р. М.С. Горбачов склав свої повноваження. Отже, СРСР припинив своє існування, а колишні його республіки (у тому числі і Україна) стали незалежними юридично.

Білет № 23

1.Українські землі у складі Російської імперії у другій половині XVIII ст. Ліквідація Гетьманату та Запорозької Січі, запровадження кріпацтва.

Особливістю перебування Лівобережжя і Слобожанщини у складі Росії в XVIII ст. був тотальний, безперервний, наступ самодержавства на права України. Суть цього наступу полягала в намаганні ліквідувати українську автономії.З огляду на це можна констатувати, що офіційна російська політика в українському питанні у цей час пройшла кілька етапів.І етап (1708-1728) - форсований наступ на українську автономію. Хвиля репресій, розгром Батурина були першою реакцією Петра І на перехід І. Мазепи до шведів. Після цього кроку гетьмана російський цар вирішив остаточно «прибрати Україну до рук». Після цього розпочинається форсований наступ на українську автономію. Характерними рисами цього процесу були:обмеження влади гетьмана та контроль за нею ;економічні утиски ;експлуатація демографічного потенціалу ;культурні обмеження .