1.Переяславська угода 1654 р. Та її наслідки для України.

Переяславський договір 1654 року був підписаний Б.Хмельницьким та російським царем

Олексієм Михайловичем. У правовому відношенні договір 1654 року був не зовсім ясно сформульований, що дало змогу кожній з сторін трактувати його зміст з урахуванням власних інтересів.

Проблеми українсько-московського договору:

• договір є персональною унією, яка об'єднувала дві держави під владою одного царя;

• договір закріплював протекторат Росії над Україною, перетворюючи її на васальну, залежну від Москви територію;

• договір зумовив інкорпорацію (входження) українчских земель до складу Московської держави;

• договір утворив військо-політичний союз Росії та України;

• договір утворив конфедерацію Московської держави та української Гетьманщини;

• договір зумовив воз'єднання України з історичними землями Росії;

Попри суперечності, більшість істориків намагається надати українсько-російському договору об'єктивну значимість, який дав змогу Україні:

• зберегти власну державність, військовий, адміністративний та судовий устрій, українські традиції;

• успішно вести військові дії проти Польщі;

• одержати сильного союзника для протистояння зовнішньому тискові з боку Туреччиним та Речі Посполитої;

• позбавити від релігійних переслідувань православну церкву;

Новий договір був вигідний Росії:

• під впливом Москви опинилися боєздатні українські війська, за допомогою яких пізніше буде завойований Смоленськ та інші міста, які належали Білорусі та Литві: родючі землі та сировинні родовища, які мали неабияке значення для подальшого економічного розвитку Росії;

• на півдні Украна захищала Росію від турецько-татарських набігів;

• царська скарбниця постійно поповнювалася за рахунок податків з України;

2.Нова економічна політики в Україні та її наслідки.

У 1921р. більшовики і їх вождь В. Ленін були змушені визнати провал політики "воєнного комунізму" і перейти до нової економічної політики (неп).

Основними складовими нової економічної політики були:

-відновлення торгівлі та товарно-грошових відносин;

-введення стійкої грошової одиниці, надання їй конвертованості;

-дозвіл приватної торгівлі;

-денаціонізація середніх та дрібних підприємств, повернення їх старим

власникам;

-введення господарчого розрахунку на підприємствах;

-дозвіл іноземної концесії;

-відновлення матеріальних стимулів виробництва, розвиток кооперації та

оренди;

-зменшення державного втручання в економіку ;

Ці зміни привели до швидкого темпу підвищення продуктивності праці. Нова економічна політика сприяла розгортанню кооперативного руху. Була сформована єдина система кооперації: споживча, сільськогосподарська, кредитна і виробнича. Що сприяло підвищенню продуктивності праці,

заготівлі і збуту продукції, ефективому кредитування селянських господарств.

3. Символіка Української держави.

З найдавніших часів жовто-блакитні кольори символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. За часів нашестя татарских орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорізького все частіше виготовлялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносили хрест, зорі, зброю, постаті святих. Державний герб УНР (тризуб на синьому тлі) був ухвалений 12 лютого 1918 року Малою Радою в Коростені. 22 березня 1918 тризуб та жовто-блакитний прапор були затверджені Центральною Радою. За гетьманського уряду П. Скоропадського порядок кольорів у прапорі було змінено на синьо-жовтий. У 1917-1920 рр. "Ще не вмерла Україна" (музика М. Вербицького, текст П.Чубинського) як єдиний державний гімн у законодавчому порядку не був затверджений, використовувалися й інші гімни. Процес розробки зовнішньої атрибутики сучасної Української держави також ще не завершений. 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України. 28 січня 1992 постановою ВР державним прапором України затверджено синьо-жовтий стяг, а 19 лютого 1992 ВР затвердила тризуб як малий герб України та головний елемент великого Державного герба.

Білет № 21

1.Становище Української держави в роки гетьманування І. Мазепи. Північна війна та Україна.

26 липня 1687 р. козацькою радою на р. Коломак генеральний писар І. Мазепа обирається гетьманом. Тут же підписується нова угода з Москвою - Коломацькі статті: гетьман не мав права змінювати генеральну старшину без дозволу царя, у Батурині розміщувався полк московських стрільців, для захисту від татар на півдні будувалися міста - фортеці. За рахунок обмеження гетьманської влади зміцнилися позиції козацької старшини. І. Мазепа був високоосвіченим політичним діячем. У проведенні внутрішньої політики новий гетьман спирався на козацьку старшину роздавав їй землі, впорядкував податки, земельну власність. Намагаючись зміцнити гетьманську владу, І. Мазепа вводить Нову категорію козацької старшини - бунчукових товаришів, цілком залежних від нього.У кінці XVII ст. Мазепа зі своїм військом бере участь у походах Петра І проти Туреччини. Поступово Петро І втягує Україну в Північну війну. Ще у 1699 р. після рішення польського сейму про ліквідацію козацтва На Правобережній Україні там спалахує повстання під керівництвом С. Самуся, С. Палія і А. Абазина.У 1708 р. перед Україною виникла загроза нападу Польщі та Швеції. На прохання Мазепи про допомогу Петро І відповів відмовою.

Він обіцяє Карлові XII зимові квартири в Україні для шведської армії, запаси їжі та фуражу та військову допомогу в обмін на звільнення України від впливу Москви. Петро І здійснює рішучі заходи. Збирається Глухівська рада, де обирається новий гетьман - І. Скоропадський, Було зруйновано козацьку столицю Батурин, а її мешканці повністю винищені.Вирішальний бій між супротивниками стався 27 червня 1709 р. під Полтавою. Війська Карла XII і Мазепи були розбиті, і вони відступили у Молдавію під владу Туреччини. Тут 22 вересня 1709 р. І. Мазепа помер. Спілка зі Швецією і поразка у війні з Росією безумовно відіграли фатальну роль в історії України. Головними причинами провалу політики Мазепи можна вважати передусім вузькість соціальної бази, на яку він спирався, і переоцінка сил Швеції. Це й зумовило неможливість збереження оптимального варіанту української автономії у найскладніших внутрішньо- і зовнішньополітичних умовах.