
- •1.Мова і література в системі культурних цінностей українського суспільства.
- •2.Мова- суспільне явище. Функції мови.
- •3.Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •5.Комунікативні якості професійної мови.
- •8.Статус укр.Мови як державної.
- •9. Сучасна укр літ мова. Унормованість як основна ознака літ мови. Види мовних норм.
- •10.Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •11. Культура мови. Шляхи удосконалення індивідуального мовлення.
- •12.Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •13. 16.Функціональні різновиди української літературної мови. Їх основні ознаки.
- •14.Давня література і початки формування.
- •15. Усна і писемна форми укр літ мови.
- •18. Науковий, офіційно-діловий, розмовний стилі літературної мови як основа мови професійного спрямування.
- •19. Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •20. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •21. І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української
- •22. Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози і нової мови прозового твору.
- •23. Україньскі поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •24.Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •26. Принципи укр правопису.
- •28.Мовні й жанрові особливості наукового стилю.
- •29.Основні жанри наукового стилю.
- •30.Писемні форми репрезентації наукової інформації.
- •31.Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •33.Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •10.Назва виду документа – зліва або посередині сторінки. Назва – це
- •34.Мовні засоби вираження наукових категорій, понять.
- •35.Поняття «термін», «термінологія», «терміносистема». Проблеми кодифікації та стандартизації.
- •36.Терміни іншомовного походження в мові економічної науки.
- •37.Класифікація термінів за сферою використання.Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні групи:
- •39.Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.
- •40.Вияви антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
- •41.Мовна надмірність і мовна недостатність у наукових та ділових текстах.
- •42. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізміві діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •43.Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові та в економічній термінології.
- •44. Виразність та образність мовлення, його чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова у лексиці та лексиконі.
- •45. Поняття про фразеологію. Типи. Їхня роль в усній і писемній науковій та офіційно-діловій мові.
- •46. Основні способи творення термінів у сучасній українській літературній мові.
- •47. Поняття «граматична норма». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •48. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •49. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.
- •50. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях науково й ділового стилів.
- •51.Синтаксична норма.Однорідні члени речення,дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового й ділового стилів
- •52. Складне речення в текстах наукового й ділового стилів.
- •53.Науковий текст та його ознаки.
- •54. Види та жанри наукових текстів.
- •55. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •56 Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •57.Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови
- •58. Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •59: Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум)
- •60. Специфіка публічної монологічної мови.
- •61. Специфіка публічної діалогічної мови.
- •62 Змістова організація основної частини публічного виступу.
- •63. Етикет Наукової мови
- •64 Етикет ділової мови
- •65.Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •66.Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •67.Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
- •68.Типи економічних словників, їхня характеристика.
55. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
Наукова робота - це самостійно виконане наукове дослідження певної проблеми, яке відповідає науковим принципам, має певну структуру, містить результат власного пошуку, власні висновки. Наукова робота повинна мати таку структуру: - вступ; - основна частина; - висновки; - література; - додатки (за їх необхідності). Всі сторінки роботи повинні бути пронумерованими. Титульну сторінку не нумерують, але вона вважається першою. Нумерація починається з другої сторінки, на якій потрібно подати зміст роботи. З третьої - вступ і т.д. Зміст, вступ, кожен розділ, висновки, літературу починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Нумерацію сторінок, розділів, таблиць, схем подають арабськими цифрами без знака "№".Фрагменти тексту наукової роботи, які слугують ілюстративним матеріалом, друкуються курсивом. Елементи ілюстративного матеріалу (слова фрази, речення), які потребують виділення (мовні явища, що ілюструються), підкреслюються, а після наведеного фрагменту ілюстративного матеріалу робиться посилання на відповідне джерело. Роз’яснення щодо правил цитування та посилань на використані джерела Звертаємо вашу увагу на правила цитування та посилання на використані джерела в „чорновому” і кінцевому варіантах науково-дослідницької роботи. При написанні „чорнового” варіанту основного тексту роботи радимо після посилань або цитат у квадратних дужках писати [прізвище автора або назву роботи та рік її видання; при цитуванні – сторінки з якої взята цитата]. В остаточному варіанті виконаної роботи замість цих даних вказують цифру, під якою використана праця подається у списку джерел (наприклад [15], а якщо йдеться про посилання на ряд праць, то [15,22,45].) При прямому цитуванні, запозиченні рисунків, формул, таблиць після номера джерела вказується і точна сторінка, з якої взяте запозичення: [15, с.132]. У випадку прямого цитування, текст цитати без скорочень і будь-яких змін починається і закінчується лапками „” і вказівкою на сторінку і номер джерела [18, с. 173] після цитати. Цитати в роботі не повинні траплятися занадто часто. Слід намагатися викласти думки інших авторів своїми словами. При непрямому цитуванні чи згадці роботи або її автора сторінки не вказують, а записують у квадратних дужках тільки номер джерела. При цьому потрібно бути гранично точним у викладенні думок автора цитованої праці, коректним щодо оцінювання його результатів. БІБЛІОГРАФІЯ. (Бібліографічний опис - це процес і результат складання по визначеним правилам переліку відомостей про який-небудь документ, які ідентифікують цей документ і дозволяють знаходити його серед багатьох інших.) Після висновків міститься список використаної літератури (список використаних джерел). Кожне включене у такий список літературне джерело повинно мати відбиття в дослідженні. Якщо його автор робить посилання на якесь запозичення фактів або цитує роботи інших авторів, то він має обов’язково вказати, звідки взяті наведені матеріали. Не потрібно включати у список ті роботи, які фактично не були використані. Окремо може виноситися список використаних джерел. Тут дослідник подає всю художню літературу, з якої добирався ілюстративний матеріал; словники та інші довідкові матеріали. За бажанням дослідника, нумерація використаних джерел може бути продовженням нумерації використаної літератури.