
- •1.Мова і література в системі культурних цінностей українського суспільства.
- •2.Мова- суспільне явище. Функції мови.
- •3.Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •5.Комунікативні якості професійної мови.
- •8.Статус укр.Мови як державної.
- •9. Сучасна укр літ мова. Унормованість як основна ознака літ мови. Види мовних норм.
- •10.Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •11. Культура мови. Шляхи удосконалення індивідуального мовлення.
- •12.Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •13. 16.Функціональні різновиди української літературної мови. Їх основні ознаки.
- •14.Давня література і початки формування.
- •15. Усна і писемна форми укр літ мови.
- •18. Науковий, офіційно-діловий, розмовний стилі літературної мови як основа мови професійного спрямування.
- •19. Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •20. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •21. І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української
- •22. Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози і нової мови прозового твору.
- •23. Україньскі поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •24.Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •26. Принципи укр правопису.
- •28.Мовні й жанрові особливості наукового стилю.
- •29.Основні жанри наукового стилю.
- •30.Писемні форми репрезентації наукової інформації.
- •31.Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •33.Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •10.Назва виду документа – зліва або посередині сторінки. Назва – це
- •34.Мовні засоби вираження наукових категорій, понять.
- •35.Поняття «термін», «термінологія», «терміносистема». Проблеми кодифікації та стандартизації.
- •36.Терміни іншомовного походження в мові економічної науки.
- •37.Класифікація термінів за сферою використання.Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні групи:
- •39.Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.
- •40.Вияви антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
- •41.Мовна надмірність і мовна недостатність у наукових та ділових текстах.
- •42. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізміві діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •43.Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові та в економічній термінології.
- •44. Виразність та образність мовлення, його чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова у лексиці та лексиконі.
- •45. Поняття про фразеологію. Типи. Їхня роль в усній і писемній науковій та офіційно-діловій мові.
- •46. Основні способи творення термінів у сучасній українській літературній мові.
- •47. Поняття «граматична норма». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •48. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •49. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.
- •50. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях науково й ділового стилів.
- •51.Синтаксична норма.Однорідні члени речення,дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового й ділового стилів
- •52. Складне речення в текстах наукового й ділового стилів.
- •53.Науковий текст та його ознаки.
- •54. Види та жанри наукових текстів.
- •55. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •56 Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •57.Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови
- •58. Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •59: Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум)
- •60. Специфіка публічної монологічної мови.
- •61. Специфіка публічної діалогічної мови.
- •62 Змістова організація основної частини публічного виступу.
- •63. Етикет Наукової мови
- •64 Етикет ділової мови
- •65.Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •66.Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •67.Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
- •68.Типи економічних словників, їхня характеристика.
39.Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.
Синоніми (від грец. - однойменність) – слова, тотожні або близькі за
значенням, але різні за звучанням. Наприклад: сміливий – хоробрий,
відважний, безстрашний, героїчний; квиток – білет; положення –
становище, стан; суспільний – громадський тощо.
Виділяють такі види синонімів: семантичні (ідеографічні), стилістичні,
абсолютні.
Семантичні (ідеографічні) – виступають як засіб уточнення, виділення,
деталізації будь-якої ознаки поняття, наприклад, необґрунтований,
невмотивований, безгрунтовний (який не має підстав для певних
тверджень), неслушний (який позбавлений достатньої кількості даних),
довільний, голослівний (який бездоказовий), неправомірний, не
аргументований, недоказовий (який не має законних підстав)
об’єднуються за загальним значенням безпідставний, але кожне з них
має певний смисловий відтінок.Стилістичні синоніми розрізняються за сферою вживання, емоційним
забарвленням, образністю тощо. Наприклад, гепати – емоційно
забарвлений синонім до слів стукати, бити; говорити – ректи,
балакати.
Абсолютні – слова-синоніми, які між собою нічим не розрізняються і
вживаються як цілком тотожні: алфавіт – абетка – азбука, буква – літера.
Більшість з абсолютних синонімів виникають внаслідок існування
питомого та іншомовного терміна, двох запозичених термінів або двох
українських термінів: уважно – пильно, справочинство – діловодство,
адвокат – захисник, варта – сторожа – караул,
Наведені приклади є зразками лексичних синонімів. Але коли йдеться
про синоніміку в широкому розумінні, треба розглянути й інші типи
синонімів, крім лексичних.
Морфологічні синоніми – це варіанти форм слів на позначення того
самого поняття: співає – співа, літає – літа, питає – пита,
Синтаксичні синоніми – різні синтаксичні конструкції, вживані для вираження тієї самої думки
Словотвірна синонімія – наявність префіксально-суфіксальних утворень,
наділених різними семантико-стилістичними відтінками: темніти –
темнішати
Фразеологічні синоніми – варіанти фразеологічних одиниць на позначення того самого поняття
Точність і виразність змісту документа часто залежить від того, наскільки правильно і доречно підібрані слова. Багатство синонімії дає
можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути
двозначного тлумачення висловлення та зберегти нейтральний тон.
Незнання синонімічних можливостей мови є причиною появи багатьох
помилок.
40.Вияви антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
Антонімами прийнято називати слова, що протисавленні за змістом. Антонімом до слова може бути словосполучення або фразеологізм: топтати ряст – вмерти. Їх поділяють на загаьномовні і контекстуальні. Антоніми можна використовувати в усіх стиляхмови,оскільки будь-яка думка побудована на порівнянні, протиставленні різних ознак.
Омоніми – це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням. Використання омонімів становить неабияку трудність у
практиці слововживання, по-перше, тому, що точність їх застосування залежить від знання мовцем лексичного складу мови і від того, наскільки цим знанням відповідають знання особи, яка користується документом. Омоніми є небажаними в науковому та офіційно – діловому стилях, оскільки порушують правильність сприйняття інформаціїї.
Пароніми – слова, близькі за звучанням, але різні за значенням:
нагода –пригода, адрес – адреса, дільниця – ділянка. Пароніми мають,
переважно, однаковий корінь, а відрізняються суфіксом, префіксом, кількома літерами в закінченні, наявністю чи відсутністю частки –ся.
Паронімічними відношеннями поєднується пара слів, значно рідше –три або більше (дипломат – дипломант – дипломник). За характером
смислових зв’язків пароніми поділяються на кілька груп:
1. Синонімічні (важкий – тяжкий, привабливий – принадливий).
2. Антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант). Та ін.
У паронімах головне – їх смислове розрізнення. Незначна різниця у
вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до
помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Пароніми неприпустимо використовувати в науковому та офіційно-діловому стилях, де приблизне або подвійне трактування інформації є неможливим.