2. Зовнішньоекономічні зв’язки Китаю.

КНР з початку 80-х років активно розвиває політику «відкритих дверей», яка передбачає активне залучення іноземного капіталу, науково-технічне співробітництво, створення «особливих економічних зон», в яких заохочується діяльність зарубіжних та спільних підприємств. Зовнішня торгівля продовжувала розвиватися швидкими темпами. Обсяг імпорту й експорту протягом року склав 474,3 млрд. доларів США, збільшившись порівняно з 1999 роком на 31,5%. У тому числі експорт склав 249,2 млрд. доларів, ріст - 27,8%; імпорт склав 225,1 млрд. доларів США, ріст - 35,8%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі у 2000 році склало 24,1 млрд. доларів. Обсяг експорту товарів держпідприємств склав 116,5 млрд. доларів, ріст - 18,2%; обсяг експорту товарів підприємств з іноземною участю - 119,4 доларів, ріст - 34,8%; обсяг традиційного експорту - 105,2 млрд. доларів, ріст - 32,9%; експорт оброблених товарів на імпортній сировині склав 96,5 млрд. доларів, ріст - 28,5%; експорт продукції машинобудівної й електронної промисловості склав 105,3 млрд. доларів, ріст - 36,9%; експорт продукції високих технологій склав 37 млрд. доларів, ріст - 50%. Імпорт ресурсної продукції швидко ріс, помітно збільшився й обсяг імпорту продукції машинобудівної й електронної промисловості, а також продукції високих технологій, відповідно на 32,6% і 39,7%. Покращилася ситуація щодо використання іноземних інвестицій. Усього за рік було затверджено 22347 підприємств з іноземними інвестиціями, на 32,1% більше, ніж у 1999 році. Обсяг інвестицій, обговорених у контрактах, склав 62,4 млрд. доларів, ріст - 51,3%. За рік реалізовано прямих іноземних інвестицій на суму 40,7 млрд. доларів, ріст - 1,0%. Зберігалася тенденція росту зовнішньоекономічного співробітництва у виконанні підрядних робіт за кордоном, наданні трудових послуг і консультацій у проектуванні. За рік вартість укладених контрактів з іноземними державами склала 14,9 млрд. доларів, ріст - 15%; розмір виконаних робіт і операцій склав 11,3 млрд. доларів, ріст - 1,0%; обсяг додаткового експорту - 900 млн. доларів, ріст - 35%. (За матеріалами "Китай: факти і цифри. 2001" видавництва "Сіньсін")

Китай підтримує торгово-економічні зв'язки з 182 країнами світу. Основні торгові партнери КНР — Японія, США, Тайвань західноєвропейські країни (понад 50% зовнішньої торгівлі). Останнім часом поліпшилися економічні зв'язки із країнами СНД, у тому числі з Україною. За часи реформ змінилася структура експорту та імпорту країни. Питома вага готових промислових виробів в експорті виросла до 80%, у структурі імпорту збільшилася частка сировинних матеріалів, машин, транспортного обладнання, в яких країна відчуває дефіцит. У загальному обсязі експорту 90% складає продукція електронної, легкої, харчової промисловості, кольорові метали тощо. Велике значення для реалізації продукції КНР на світовому ринку мають змішані або повністю китайські підприємства, що створюються за межами країни, їх понад 100. Експорт Китаю швидкими темпами зростає, мало поступається йому й імпорт товарів. В експорті: 1/3 становить текстиль і текстильні вироби, соя, чай, тютюн, шовк-сирець, металорізальні верстати, озброєння, телекомунікаційне обладнання і електротехнічні товари, пластмаси і медикаменти. В імпорті переважають машини і металовироби, нафта, хімікати, сталь, залізна руда, бавовна, олія, зерно. Китай, незважаючи на концепцію «мирного піднесення» та інші подібні документи продовжує неухильно нарощувати міць своїх збройних сил. Зростання витрат на ПС приблизно в три рази перевищує зростання ВВП. Китай проводить регулярні широкомасштабні навчання всіх родів військ. Китай розробив програму освоєння космосу. Відбувається нарощування ядерного потенціалу. На цьому фоні в світі між ядерними державами проходять переговори щодо скорочення ядерних сил. І якщо (крім і в незалежності від основних країн США та Росії) Британія і Франція погодяться скоротити свої мізерні запаси боєголовок, то тоді Китаю доведеться робити аналогічні кроки, тому що на тлі потенціалів цих країн, ядерні сили Китаю - величезні. Якщо ж Китай відмовиться від таких заходів, то тоді це піде в розріз з програмою «мирного піднесення», що буде незрозуміло світовій спільноті. У військовій доктрині Китаю є концепція «стратегічних кордонів і життєвого простору». Відповідно до неї визнається, що зростаюче населення Китаю, а також скорочення ресурсів з неминучістю викликає природні потреби в розширенні простору, для того щоб забезпечити нормальне функціонування житті держави. Життєвий простір - це власне територія держави, а стратегічні межі визначаються комплексної міццю держави, його впливом. І можливі бойові дії повинні переноситися у зону стратегічних кордонів. А приводом для воєнних дій можуть стати «складнощі на шляху забезпечення законних прав та інтересів Китаю в АТР». Окремою темою є взаємини Китаю з Росією. Тема настільки об'ємна, що охопити навіть у стислому вигляді в рамках даної роботи не представляється можливим, тому я опишу лише останні події. У вересні цього року була схвалена програма співробітництва на 2009-2018 роки між регіонами Далекого Сходу і Східного Сибіру Росії і північного сходу КНР. Глави країн підписали її в Нью-Йорку, а в жовтні голова уряду Росії, перебуваючи з візитом в Китаї, обговорював аспекти співробітництва у рамках цієї програми. На мій погляд, дана програма є глибокою помилкою російської влади. Відповідно до програми, передбачається спільна розробка родовищ широкого спектру корисних копалин на території Росії та вивезення їх до Китаю. У Китаї ж буде відбуватися розвиток глибокої обробної промисловості. Співпраця буде проходити за схемою «нашу сировину - ваші технології». Пояснюється це тим, що в Сибіру та на Далекому Сході немає умов для створення переробної промисловості та впровадження високих технологій, так як відсутні трудові ресурси, а також необхідна інфраструктура. У розробці родовищ будуть брати участь китайські робітники, для яких будуть побудовані цілі містечка. Буде налагоджено транспортне сполучення: Китай зі своєї території побудує автомагістралі до переробних підприємств на території Росії, будуть організовані авіарейси, наприклад, Далянь - Хабаровськ, Далянь - Іркутськ і так далі. Як мені здається, за наявності тенденції становлення Росії сировинним придатком Китаю, стає небезпечним така співпраця, адже воно не може бути рівноправним, коли в Китаї в другому кварталі 2009 року ВВП виріс на 8%, а в Росії впав на 10%. Скорочення чисельності російського населення в Сибіру і на Далекому Сході на тлі дедалі більшого китайської міграції робітників, може призвести до значних перекосів в етнічній структурі населення не на користь Росії. Якщо програма буде реалізована в повній мірі, то це, на мою думку, призведе до того, що економіка Далекого Сходу буде міцно інтегрована в економіку Китаю, причому на реальній основі функціонування територіально-виробничих комплексів. Фактично, Далекий Схід перейде під контроль Китаю, і розривати зв'язку в разі конфліктів, буде чревато для далекосхідної економіки, яка буде повністю зав'язана на Китай. Китайське населення на Далекому Сході перевищить корінне, транспортне сполучення буде краще розвинене з Китаєм, ніж з європейською частиною Росії, а головне - господарсько-економічний комплекс буде повністю інтегрований в китайську економіку. Такі перспективи співробітництва Китаю з Росією, ще раз свідчать про зростаючу потужності Китаю, описаної вище.