2. Спеціальні економічні зони Китаю.

Вільна економічна зона - обмежена частина національно-державної території, на якій діють особливі пільгові економічні умови для іноземних та національних підприємців (пільги митного, орендного, валютного, візового, трудового режиму і т. д.), що створює умови для розвитку промисловості та інвестування іноземного капіталу. Зараз в Китаї діють 5 спеціальних економічних зон (ВЕЗ). Три з них: Шеньчжень, Чжухай і Шаньтоу створені в провінції Гуандун рішенням Постійного Комітету Всекитайських Зборів Народних Представників (ПК ВСНП) у серпні 1980 Трохи пізніше, у жовтні того ж року, в результаті подібного рішення з'явилася зона Сямень в провінції Фуцзянь. П'ята зона - провінція Хайнань - виникла з рішенням 1 сесії ВЗНП 7-го скликання в квітні 1988 року. Окремими рішеннями Держради КНР з 1984 р. по 1993 р. також були створені 32 зони техніко-економічного розвитку, за статусом близькі СЕЗ. Після чого було вирішено нових зон не створювати. Особливий статус має також т. н. "нова зона розвитку Пудун "(район Шанхаю), що виникла за рішенням Держради КНР у вересні 1990 року. Надалі мова йтиме про п'яти районах, офіційно іменують спецекономзонамі. В інших особливих зонах можуть існувати незначні відмінності за юридичним статусом, пов'язані з місцевою специфікою. Вклад спецекономзон всіх типів у зовнішньоекономічні зв'язки КНР значно перевищує їх "вагу" в населенні або промисловому виробництві. У 1995 р. сумарний обсяг зовнішньоторговельних операцій цих п'яти зон склав $ 55 млрд., близько 20% усього зовнішнього товарообігу КНР. У них зареєстровано близько 40 тисяч підприємств з іноінвестіціямі - 15% від їх загальної кількості в Китаї. Інвестовані у СЕЗ іноземні капітали складають близько $ 20 млрд. - близько 12% всіх залучених в КНР прямих зарубіжних капіталовкладень.

В інших особливих економічних зонах створено близько 15 тисяч підприємств з іноінвестіціямі (тільки в Пудун їх налічується до 4 тис.). Реально залучено іноінвестіцій понад $ 11 млрд. (Пудун - понад $ 1 млрд.). Сумарний експорт цих зон перевищує $ 10 млрд., що складає 7% загального експорту КНР, у тому числі Пудун - $ 3 млрд. Їх валовий обсяг промислового виробництва перевищує 250 млрд. юанів ($ 30 млрд.), у тому числі Пудун - понад 100 млрд. юанів, тобто майже 3% від усього промислового виробництва КНР.

Основні цілі китайських СЕЗ: залучення іноземного капіталу, передової техніки і технології, оволодіння досвідом управління, підготовка національних кадрів; збільшення експортної валютної виручки; стимулювання реформи, попередня "обкатка" її заходів; ефективне використання природних ресурсів; стимулювання розвитку економіки країни в цілому, передача передової зарубіжної технології та досвіду управління у внутрішні райони країни; створення "буферів" у зв'язку з поверненням Гонконгу (1997 р.) і Макао (1999 р.), а в перспективі і Тайваню; мобілізація фінансових можливостей китайської еміграції; забезпечення прискореного розвитку тих регіонів країни, де знаходяться спецзони всіх типів. На розвиток СЕЗ Китаю зробили сприятливий вплив як об'єктивні фактори: дешевизна і надлишок робочої сили; сприятливе географічне положення (вихід до моря, наявність портів), близькість Гонконгу, Макао і Тайваню; на Хайнань - наявність сприятливих природних ресурсів для розвитку туризму, металургії, тропічного землеробства; так і суб'єктивні: курс на реформи і відкритість, взятий з 1978 р.; юридичні гарантії для іноземного капіталу; економічні пільги; приплив ресурсів з усієї країни для розвитку зон. Правом приймати місцеві положення по всіх економічних питань спецзон з наступним затвердженням ПК ВСНП і Держрадою КНР володіють зборів народних представників провінцій Гуандун, Фуцзянь і Хайнань. Головними особливостями китайських СЕЗ є: 1. Самостійне економічний розвиток на основі принципів ринкового регулювання. 2. Опора на іноземні капіталовкладення. Цей принцип декларується, але реалізувати його поки не вдалося. Так, за 80-і рр.. в Шеньчжені бюджетні асигнування склали 10% всіх інвестицій, засоби центральних і провінційних відомств, а також китайських підприємств - 7%, накопичення самої зони - 37%, внутрішні кредити -- 22%, іноземні капіталовкладення - 24%. 3. Головний сучасний галузевий пріоритет - промисловість (до 1989 р. Китай йшов практично на будь-які іноземні інвестиції у СЕЗ). 4. Експортна орієнтація виробництва, широке залучення імпортної сировини.

Юридичні засади створення і функціонування СЕЗ.Курс на залучення іноземних інвестицій закріплений в Конституції КНР 1982 року. Статус першим чотирьох з них регулюється рішеннями ВЗНП про їх створення, Хайнань -- спеціальним рішенням Держради КНР. Статус кожної із зон техніко-економічного розвитку був визначений рішенням Держради КНР про її створення, а району Пудун -- пакетом з 9 документів, затверджених Держрадою і урядом Шанхаю.

Єдиного закону по СЕЗ не існує, але в цілому по них прийнято понад 30 законодавчих і нормативних актів. Правом приймати місцеві положення по всіх економічних питань спецзон з наступним затвердженням ПК ВСНП і Держрадою КНР володіють зборів народних представників провінцій Гуандун, Фуцзянь і Хайнань. Всі п'ять зон мають права провінційних урядів у галузі економічного регулювання та видання регулюючих нормативних актів.