- •1.Предмет і завдання курсу мев
- •2. Мев як економічна категорія; сутність, рівні, суб’єкти, види.
- •3. Суб‘єкти, форми прояву, чинники розвитку мев.
- •4. Чинники та особливості розвитку мев на сучасному етапі.
- •5. Показники відкритості національної економіки.
- •6.Етапи еволюції світового господарства та їх характеристика.
- •7. Підходи щодо класифікації держав - суб‘єктів мев.
- •8. Характеристика та структура зовнішнього середовища мев
- •9. Суть та елементи світового господарства.
- •10. Характеристика промислово розвинутих країн.
- •11. Характиристика країн, що розвиваються: показники участі у міжнародній економіці та модель розвитку.
- •12. Характеристика країн з перехідною економікою: показники участі у міжнародній економіці та модель розвитку.
- •13. Характеристика країн – нік: показники участі у міжнародній економіці та модель розвитку.
- •14. Характеристика країн-експортерів нафти: показники участі у міжнародній економіці та модель розвитку.
- •15. Роль міжнародних рейтингів в оцінці середовища мев.
- •16. Суть та складові економічного та політико-правового середовища мев.
- •17. Міжнародні рейтинги як інструмент моніторингу міжнародного економічного середовища.
- •18. Середовище мев та його складові.
- •19. Міжнародний поділ праці та його прояви на сучасному етапі.
- •20. Сутність та загальна характеристика міжнародної економічної інтеграції.
- •21. Передумови та цілі міжнародної економічної інтеграції.
- •22. Етапи та форми міжнародної економічної інтеграції.
- •23. Ефект «відхилення торгівлі» в умовах інтеграції. Графічна інтерпретація
- •24. Ефекти «створення торгівлі» в умовах інтеграції. Графічна інтерпретація.
- •25. Динамічні ефекти меі.
- •31. Характеристика снд як регіонального інтеграційного угрупування.
- •32. Цілі та передумови формування єеп як регіонального інтеграційного угрупування.
- •33. Форми та види мт.
- •34. Методи мт.
- •35. Суть та структура мт. Феномен «голландської хвороби».
- •36. Чинники цінотворення на міжнародних ринках.
- •37. Підходи щодо класифікації послуг в мт.
- •38. Чинники, що сприяють розвитку міжнародної торгівлі послугами.
- •39. Методи міжнародної торгівлі (поставок )послуг.
- •40. Механізми посилення конкурентоспроможності країн на світовому ринку послуг ( за м.Портером).
- •41. Сутність та чинники розвитку міжнародної торгівлі.
- •42. Основні тенденції розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі.
- •43. Індикатори розвитку міжнародної торгівлі.
- •44. Види міжнародного руху капіталу.
- •45. Чинники, що визначають міжнародний рух капіталу.
- •46. Роль тнк в міжнародному підприємництві.
- •47. Організаційні форми присутності тнк на зарубіжних ринках.
- •48. Переваги та недоліки фіксованого та плаваючого валютних курсів.
- •49. Міжнародні валютні операції: суть та види
- •Сутність і значення міжнародної трудової міграції в системі мев.
- •Макроекономічні ефекти руху робочої сили для країн-донорів та країн-реципієнтів.
- •Регіональні ринку робочої сили
- •Чинники, види міжнародної міграції
- •Регулювання міжнародних міграційних процесів
- •Сутність та чинники міжнародного руху технологій
- •57. Класифікація міжнародних організацій
- •61. Чинники, що влпивають на вибір валютного режиму в країні
- •62. Бреттон-Вудська валютно-фінансова система: ознаки, переваги, недоліки
- •63. Характеристика Ямайської валютної системи: ознаки, переваги, недоліки
- •64. Характеристика Паризької валютної системи: ознаки, переваги, недоліки
- •65. Характеристика Генуезької валютної системи: ознаки, переваги, недоліки
- •66. Суть, переваги та недоліки плаваючих валютних курсів
- •67. Класифікація валют та види її конвертованості
- •68. Види валютних режимів та критерії їх обрання.
- •69. Суть та функції міжнародної валютно-фінансової системи.
- •70. Переваги та недоліки золотого стандарту
- •71. Принципи побудови платіжного балансу та методи управління. Основна макроекономічна тотожність.
- •73. Наслідки вивозу капіталу для країни-базування та країни-реципієнти.
- •74. Особливості руху капіталу на сучасному етапі.
- •75. Міжнародні валютно-фінансові відносини: сутність та значення.
- •76. Суть та функції міжнародних кредитів.
- •77. Види міжнародних кредитів. Ставка лібор
- •78. Тнб як суб’єкти міжнародного кредитування.
- •80. Міжнародний ринок позичкових ресурсів.
- •81. Проблеми заборгованості та особливості кредитування мвф.
- •82. Зовнішній борг: сутність, джерела формування, методи управління.
- •83. Мвф як суб’єкт міжнародного кредитування. Умови надання кредитів.
83. Мвф як суб’єкт міжнародного кредитування. Умови надання кредитів.
У міждержавному регулюванні валютних та кредитних відносин основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінансовим організаціям, серед яких провідне місце займають Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), регіональні банки та валютно-кредитні організації ЄС – Європейський інвестиційний банк ЄІБ), Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).Міжнародний валютний фонд (МВФ) – це міжурядова валютно-кредитна організація, яка виконує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Створений на міжнародній конференції в м. Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р., а розпочав працювати з 1947 р. Має статус спеціалізованого закладу ООН. У 1959 р. членами Фонду були 49 держав, у 1970 р. - 116, 1992 р. – 157, 1997 р. – 182 держава.МВФ – це організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Розмір квоти залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі в світовій економіці й міжнародній торгівлі. Квота переглядається кожні 5 років. Квота України у 1996 р. разом з 10 іншими країнами своєї групи становила 4,88 (для порівняння: США – 17,78, Німеччини та Японії – по 5,54, Франції та Великобританії – по 4,98%). Залежно від розмірів квот розподіляються голоси між країнами під час прийняття рішень в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СПЗ її квоти. Величина квоти визначає можливості країни впливати на політику МВФ.
Основними завданнями МВФ є:
-
сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва встановленням норм регулювання валютних курсів та контролю за їх дотриманням;
-
сприяння багатосторонній системі платежів та ліквідація валютних обмежень;
-
надання валютних кредитів державам-членам для вирівнювання платіжних балансів;
-
організація консультативної допомоги з фінансових і валютних питань.
Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-членів – казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну.МВФ надає кредити декількох видів:
Резервні кредити (“стенд-бай”) – для стабілізації платіжного балансу, дефіцит якого має тимчасовий або циклічний характер, в межах одного-двох років з можливим його продовженням до 4-5 років, за середньою ставкою 3,25%.
Розширене кредитування (ЕФФ) – для підтримки середньострокових програм (3-4 роки) подолання труднощів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми, звичайно за ставкою 4,5% річних.Компенсаційні та надзвичайні кредити (ССФФ) – для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років). Викуп національної валюти здійснюється у строк до 5 років, звичайно - на умовах 3,25% річних.
Фінансування системних перетворень (СТФ) – цей механізм запроваджений у 1993-1995 рр. для країн з перехідною економікою, які мали значні проблеми з платіжним балансом внаслідок переходу від торгівлі на базу неринкових цін до торгівлі на ринковій основі.
Стабілізаційний (“буферний”) кредит (БСФФ) – для фінансування запасів сировини в зв’язку з несприятливою кон’юнктурою на світових ринках (на 3-5 років). Починаючи з 1984 р. цей механізм не використовувався.
Фінансування структурної перебудови (САФ) – для надання пільгової допомоги найменш забезпеченим країнам-членам Фонду. Сума, яка може бути надана країні, становить не більше 50% квоти з річними лімітами 15, 20 та 15% для першого, другого та третього року відповідно. Кредити надаються за 0,5% річних на строк до 10 років.
Розширене фінансування (ЕСАФ) – для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років), відсоткова ставка 0,5%.Кредити МВФ надає лише з дотриманням певних економічних і політичних вимог у формі програми стабілізації економіки. Країни-члени зобов’язані надавати МВФ інформацію про офіційні запаси золота і валютні резерви, стан економіки, платіжний баланс, іноземні інвестиції та грошовий обіг тощо.Група Світового банку – багатостороння неурядова кредитно-фінансова установа, яка об’єднує чотири окремі фінансові установи:
Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
Міжнародну фінансову корпорацію;
Міжнародну асоціацію розвитку;
Багатостороннє агентство гарантії інвестицій.
Позики банку надаються лише урядам країн або під їхню гарантію державним та приватним організаціям і корпораціям. Чим бідніша країна, тим сприятливіші умови, на яких вона може отримати кредит у МБРР. Позики надаються здебільшого на 15-20 років і мають 5-рінчий пільговий період, протягом якого сплачуються тільки відсоткова ставка та кошти для резервування для клієнта кредитної лінії. Відсоткові ставки за позиками Світового банку змінюються кожні 6 місяців.
88. Механізми МНТО: комерційний та некомерційний.
Міжнар наук-технол обмін (МНТО)- сукупність ек відносин різних країн з приводу передавання науково-технічних досягнень. Розвиток міжнародного ринку технологій (міжнародного технологічного обміну) зумовлений прискоренням НТП. Розширення НДДКР вимагає фінансових витрат, дорогого устаткування, висококваліфікованих кадрів. Це змушує фірми брати участь у міжнародному науково-технічному поділі праці.
Обмін науково-технічними знаннями забезпечує окремим країнам, що не мають достатньо фінансових ресурсів для проведення НДДКР, досягнення високих темпів економічного розвитку за рахунок використання передових технологій інших країн.
Особливості:
1. розвиток ринку наукоємних технологій;
2. монополія найбільших фірм на ринках технологій;
3. технологічна політика ТНК;
4. взаємини ТНК із країнами, що розвиваються;
5. участь у міжнародному технологічному обміні венчурних фірм;
6. розвиток міжнародної технічної допомоги.
Форми МНТО:
А) Некомерційна:
1. технічні, наукові і професійні журнали, патентні видання, періодика й інша спец література;
2. бази і бази даних;
3. міжнародні виставки, ярмарки, конференції;
4. обмін делегаціями;
5. міграція вчених і фахівців;
6. стажування вчених у фірмах, університетах та організаціях;
7. навчання студентів та аспірантів;
8. діяльність міжнародних організацій у сфері науки і техніки.
Б) Комерційна:
І) Матеріальні види технологій:
1. підприємства під ключ;
2. технологічні лінії;
3. агрегати, устаткування, інструменти тощо.
Цей тип технолог обміну пов'язаний із прямими інвестиціями в будівництво, реконструкцію, модернізацію фірм та виробництв.
ІІ) Нематеріальні види технологій:
1. патент (свідоцтво, яке видається відповідною державною установою винахіднику);
2. ліцензія (дозвіл, який видається власником технології) зацікавленій стороні на використання цієї технології за визначену плату впродовж певного часу);
3. копірайт (ексклюзивне право автора на показ і відтворення своєї роботи);
4. товарний знак (символ визначеної організації, який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника);
5. ноу-хау (надання технічних знань, практичного досвіду технічного, комерційного, фінансового й іншого характеру, що представляють комерційну цінність, застосуванні у виробництві і професійній практиці і не забезпечені патентним захистом).
ІІІ) Послуги:
Науково-технічні, інжинірингові, консультаційні, навчання персоналу тощо.
Провідні позиції в МТО: США (частка у продажу ліцензій - 2/3 св обсягу), Яп, Великобр, Нідерл, Бельгія, Люксембург і Швеція. Останнім часом активні: Австралія, Нова Зел, Бразилія, Мексика, Марокко та інші. Розширення МНТО супроводжується зростанням суперництва за лідерство в пріоритетних напрямах:
• ліцензійної торгівлі;
* торгівлі наукоємними товарами;
• лізингу наукоємних товарів;
• торгівлі науково-технічними послугами (інжиніринг);
• міграції наукоємного капіталу (створення СП);
• виробничого та науково-виробничого співробітництва, яке включає в себе спільну розробку науково-технічних проблем, взаємний обмін науковими досягненнями, виробничим досвідом, підготовку кваліфікованих кадрів; воно може здійснюватись на базі угоди підприємств двох або більше країн при збереженні юридичної самостійності цих підприємств; договори можуть передбачати утворення консорціумів, міжнародних економічних організацій тощо;
• міграції науково-технічних спеціалістів.
Міжнародні організації (наприклад, UNIDO) розглядають міжнародну передачу технології не як разовий захід, а як складний тривалий процес, що включає в себе:
• відбір та придбання технології;
• адаптацію та освоєння придбаної технології;
• розвиток місцевих можливостей з удосконалення технології з урахуванням потреб національної економіки.