69. Суть та функції міжнародної валютно-фінансової системи.

Міжнародна валютна система – форма організації валютно – фінансових відносин, яка закріплена міжнародними угодами та хабезпечує їх самостійне функціонування або обслуговування міжнародного руху товарів та факторів.

Функції:

- формування механізмів взаємодії національної світової валютної системи

- формування валютних курсів

- формування та використання міжнародної ліквідності

- формування валютних резервів країни

- забезпечення міжнародних розрахунків

- забезпечення регулювання міжнародних валютних відносин та їх стабілізація

70. Переваги та недоліки золотого стандарту

Система золотого стандарту мала свої переваги і недоліки. До переваг

можна віднести наступні:

• стабільні валютні курси сприяли зниженню невизначеності та ризику в міждержавних відносинах, що стимулювало міжнародну торгівлю;

• дана система без втручання держави долала дефіцити платіжних балансів за рахунок міграції золота

До недоліків системи золотого стандарту належить те, що :

• окремі країни позбавлялися можливості проведення незалежної державної

політики. Якщо країна збільшувала паперову емісію грошей, «тобто

відбувалося знецінення грошей», то відбувався відплив золота за кордон і

зменшення золотих запасів;

• золотий стандарт може існувати до тих пір, поки один з учасників не

вичерпає свої золоті запаси. До початку Другої світової війни практично

всі країни заходу припинили обмін паперових грошей на золото.

71. Принципи побудови платіжного балансу та методи управління. Основна макроекономічна тотожність.

Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, та надходжень, отриманих нею з-за кордону за певний період. Платіжний баланс включає:розрахований (сплачений) експорт і імпорт товарів та послуг; фактично проведені надходження і платежі; фактично отримані або видані кредити та інвестиції.Платіжний баланс являє собою статистичну таблицю основних показників за певний термін часуУ цій таблиці відображається:. Операції з товарами, послугами і доходами між даною країною і іншими країнами-партнерами (разом).. Зміну власності й інші зміни, що належать даній країні, в монетарному золоті, спеціальних правах запозичення, а також у фінансових вимогах і зобов'язаннях відносно інших країн. Однобічні перекази і компенсуючі записи, котрі необхідно провести для збалансування операцій і змін, які взаємно не компенсуються.Загальними вимогами до складання балансу є:Агрегування усіх операцій. Зібрання і аналіз даних за певний період часу.Облік чистого сальдо міжнародних вимог і зобов'язань.В сучасних умовах країни, що взаємодіють з МВФ, керуються його п'ятою постановою, що була прийнята ще в 1993 році.

В основу складання платіжного балансу покладені два методологічні принципи.Перший принцип відображає всі зовнішньоекономічні операції за певний період часу (місяць, квартал, рік). Це показує, що в платіжному балансі відображаються всі економічні операції, що здійснюються за певний термін часу між резидентами даної країни і нерезидентам. Другий принцип — метод подвійного запису, коли кожна зовнішньоекономічна операція, що належить до платіжного балансу, записується до нього двічі. Один запис показує, які зміни в активах і пасивах країни викликає ця операція. Другий запис зрівноважує першу і показує, якими засобами регулюються взаємні вимоги і зобов'язання між країнами, що виникають внаслідок зовнішньоекономічної операції. Платіжний баланс активний, якщо валютні надходження перевищують платежі, і пасивний, якщо платежі перевищують надходження.Залежно від характеру операцій платіжні баланси складаються з двох основних розділів: 1 — «Платіжний баланс на поточних операціях», або «Поточний платіжний баланс»; 2 — «Баланс руху капіталів (короткострокові та довгострокові операції) та кредитів». Кожен з цих двох розділів, у свою чергу, поділяється на підрозділи.До міждержавних заходів регулювання платіжних балансів належать такі:1) узгодження умов експортних кредитів;2) двосторонні урядові кредити, короткострокові взаємні кредити центральних банків у національних валютах за угодами СВОП;3) кредити міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій, насамперед МВФ.Існують три основні методи ліквідації надлишку або дефіциту платіжного балансу:1) зупинення потоків торгівлі та капіталу;2) скоректування внутрішніх економічних перекосів;3) примусове або дозволами досягнення зміни курсу валюти.

72. Платіжний баланс: суть, структура. За характером операцій платіжний баланс поділяється на баланс поточних операцій та баланс руху капіталів. Вирізняють також розділи «Помилки та пропуски» і «Зміни у валютних резервах».

Платіжний баланс поточних операцій складається з торгового балансу;мбалансу послуг;балансу іноземного туризму та некомерційних операцій; балансу доходів і платежів по закордонних інвестиціях.

Баланс руху капіталів складається з: балансу короткострокових капіталів, балансу довгострокових капіталів. У торговому балансі відображається співвідношення між експортом та імпортом товарів. Стан торгового балансу віддзеркалює економічне становище країни, ступінь залежності її від зовнішніх ринків. Активне сальдо торгового балансу не завжди свідчить про економічне благополуччя країни. Наприклад, активний торговий баланс країн, які розвиваються, як правило, супроводжується пасивним сальдо всього платіжного балансу, що свідчить про їхню хронічну зовнішню заборгованість. Баланс послуг відображає платежі та надходження по фрахту, поштових, телефонних та телеграфних послугах, страхуванню та банківських послугах, передачі «ноу-хау», орендній платі, різноманітних комісійних та ін. За останнє десятиріччя в економіці країн суттєво зросло значення сектора послуг. Він все більше переорієнтовується на надання не тільки традиційних послуг (транспортні перевезення, зв'язок, будівництво, страховий бізнес та ін.), але й на такі спеціалізовані послуги, як науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи, розробка програмного забезпечення та технічне обслуговування обчислювальної техніки, маркетинг, інжиніринг, послуги в галузі права, менеджменту, консультування та ін. Баланс розрахунків по іноземному туризму та некомерційних операціях включає платежі та надходження по туризму, приватних та офіційних переказах, пенсіях, дарах, контрибуціях та репараціях, державних витратах на утримання іноземних представництв, субсидіях, наданню військової допомоги іншим державам, утриманню військових баз за кордоном тощо. Сальдо цього балансу у багатьох країнах має велике значення для кінцевого результату платіжного балансу. Це стосується країн з розвиненою індустрією туризму або країн, де значна частина населення виїжджає в інші країни на заробітки. Баланс доходів і платежів по закордонних інвестиціях відображає сплату відсотків і дивідендів імпортерами капіталу та їх отримання експортерами.

Баланс руху капіталів відображає платежі та надходження по експорту-імпорту державного і приватного короткострокового та довгострокового капіталу. До них належать прямі та портфельні інвестиції, комерційні кредити, авуари в банках, спеціальні фінансові операції тощо. Баланс короткострокових капіталів відображає рух кредитів у товарній та грошовій формах терміном до одного року, зміни у короткострокових авуарах, а також ввіз та вивіз національної та іноземної валют. У світовій практиці існує поняття «гарячі гроші» («блукаючий капітал»). Це грошовий капітал, який стихійно переміщується з країни в країну з метою збереження вартості або отримання спекулятивних прибутків. Надходження цих грошей в країну може тимчасово поліпшити платіжний баланс і спричинити небажане підвищення курсу національної валюти. Але раптовий їх відплив з країни посилює нестабільність її платіжного балансу та валютного стану.

Баланс довгострокових капіталів відображає рух грошей у зв'язку із купівлею-продажем цінних паперів і наданням або отриманням довгострокових кредитів.

За методикою МВФ платіжний баланс має таку структуру:

А. Поточні операції: Товари,Послуги,Доходи від інвестицій,Інші послуги та доходи,Приватні односторонні перекази, Державні односторонні перекази

До тимчасових методів балансування належать:

- одержання іноземних позик і ввезення підприємницького капіталу;

- використання короткострокових кредитів за взаємними угодами між центральними банками країн за системою «своп»;

- використання нафтодоларів шляхом перерозподілу валютної виручки нафтодобувних країн від експорту нафти;

- надання МВФ країнам-членам резервних кредитів (резервна позиція в МВФ);

- мобілізація коштів на світовому фінансовому ринку (кредити банківських консорціумів, облігаційні позики);

- пільгові кредити по лінії програм іноземної «допомоги».

Остаточними методами балансування вважаються:

- вивіз золота (при золотому монометалізмі);

- купівля іноземної валюти в обмін на золото або отримання кредиту в іноземній валюті під заставу золота з подальшим використанням валюти для розрахунків (після відміни золотого стандарту);

- використання для остаточних розрахунків коштів з внутрішніх валютних резервів країни;

- обмін СДР на певну кількість необхідної іноземної валюти;

- отримання іноземної «допомоги» у вигляді субсидій та дару