- •1.Предмет і завдання курсу мев
- •2. Мев як економічна категорія; сутність, рівні, суб’єкти, види.
- •3. Суб‘єкти, форми прояву, чинники розвитку мев.
- •4. Чинники та особливості розвитку мев на сучасному етапі.
- •5. Показники відкритості національної економіки.
- •6.Етапи еволюції світового господарства та їх характеристика.
- •7. Підходи щодо класифікації держав - суб‘єктів мев.
- •8. Характеристика та структура зовнішнього середовища мев
- •9. Суть та елементи світового господарства.
- •10. Характеристика промислово розвинутих країн.
- •11. Характиристика країн, що розвиваються: показники участі у міжнародній економіці та модель розвитку.
- •12. Характеристика країн з перехідною економікою: показники участі у міжнародній економіці та модель розвитку.
- •13. Характеристика країн – нік: показники участі у міжнародній економіці та модель розвитку.
- •14. Характеристика країн-експортерів нафти: показники участі у міжнародній економіці та модель розвитку.
- •15. Роль міжнародних рейтингів в оцінці середовища мев.
- •16. Суть та складові економічного та політико-правового середовища мев.
- •17. Міжнародні рейтинги як інструмент моніторингу міжнародного економічного середовища.
- •18. Середовище мев та його складові.
- •19. Міжнародний поділ праці та його прояви на сучасному етапі.
- •20. Сутність та загальна характеристика міжнародної економічної інтеграції.
- •21. Передумови та цілі міжнародної економічної інтеграції.
- •22. Етапи та форми міжнародної економічної інтеграції.
- •23. Ефект «відхилення торгівлі» в умовах інтеграції. Графічна інтерпретація
- •24. Ефекти «створення торгівлі» в умовах інтеграції. Графічна інтерпретація.
- •25. Динамічні ефекти меі.
- •31. Характеристика снд як регіонального інтеграційного угрупування.
- •32. Цілі та передумови формування єеп як регіонального інтеграційного угрупування.
- •33. Форми та види мт.
- •34. Методи мт.
- •35. Суть та структура мт. Феномен «голландської хвороби».
- •36. Чинники цінотворення на міжнародних ринках.
- •37. Підходи щодо класифікації послуг в мт.
- •38. Чинники, що сприяють розвитку міжнародної торгівлі послугами.
- •39. Методи міжнародної торгівлі (поставок )послуг.
- •40. Механізми посилення конкурентоспроможності країн на світовому ринку послуг ( за м.Портером).
- •41. Сутність та чинники розвитку міжнародної торгівлі.
- •42. Основні тенденції розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі.
- •43. Індикатори розвитку міжнародної торгівлі.
- •44. Види міжнародного руху капіталу.
- •45. Чинники, що визначають міжнародний рух капіталу.
- •46. Роль тнк в міжнародному підприємництві.
- •47. Організаційні форми присутності тнк на зарубіжних ринках.
- •48. Переваги та недоліки фіксованого та плаваючого валютних курсів.
- •49. Міжнародні валютні операції: суть та види
- •Сутність і значення міжнародної трудової міграції в системі мев.
- •Макроекономічні ефекти руху робочої сили для країн-донорів та країн-реципієнтів.
- •Регіональні ринку робочої сили
- •Чинники, види міжнародної міграції
- •Регулювання міжнародних міграційних процесів
- •Сутність та чинники міжнародного руху технологій
- •57. Класифікація міжнародних організацій
- •61. Чинники, що влпивають на вибір валютного режиму в країні
- •62. Бреттон-Вудська валютно-фінансова система: ознаки, переваги, недоліки
- •63. Характеристика Ямайської валютної системи: ознаки, переваги, недоліки
- •64. Характеристика Паризької валютної системи: ознаки, переваги, недоліки
- •65. Характеристика Генуезької валютної системи: ознаки, переваги, недоліки
- •66. Суть, переваги та недоліки плаваючих валютних курсів
- •67. Класифікація валют та види її конвертованості
- •68. Види валютних режимів та критерії їх обрання.
- •69. Суть та функції міжнародної валютно-фінансової системи.
- •70. Переваги та недоліки золотого стандарту
- •71. Принципи побудови платіжного балансу та методи управління. Основна макроекономічна тотожність.
- •73. Наслідки вивозу капіталу для країни-базування та країни-реципієнти.
- •74. Особливості руху капіталу на сучасному етапі.
- •75. Міжнародні валютно-фінансові відносини: сутність та значення.
- •76. Суть та функції міжнародних кредитів.
- •77. Види міжнародних кредитів. Ставка лібор
- •78. Тнб як суб’єкти міжнародного кредитування.
- •80. Міжнародний ринок позичкових ресурсів.
- •81. Проблеми заборгованості та особливості кредитування мвф.
- •82. Зовнішній борг: сутність, джерела формування, методи управління.
- •83. Мвф як суб’єкт міжнародного кредитування. Умови надання кредитів.
82. Зовнішній борг: сутність, джерела формування, методи управління.
Зовнішній борг країни — це сукупність зовнішніх фінансових зобов’язань держави та резидентів на певну дату, які підлягають погашенню в установлені строки. За типом позичальника зовнішній борг поділяється на державний, гарантований державою та приватний негарантований державою борг.До державного зовнішнього боргу відносять фінансові зобов’язання держави перед нерезидентами, що виникли внаслідок позик, здійснених урядом. Платежі з погашення та обслуговування державою зовнішнього боргу здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення. За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг. Внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації).
Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.
Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.
Державний зовнішній борг складається з:
• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;
• позик на підтримку національної валюти;
• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;
• гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;
• державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.
До зовнішнього боргу, гарантованого державою, відносять фінансові зобов’язання резидентів перед нерезидентами, які виникли внаслідок отриманих під гарантію держави зовнішніх позик. Платежі з погашення та обслуговування цих позик здійснюються за рахунок власних коштів позичальників, а в разі їх неплатоспроможності — за рахунок коштів державного бюджету.До приватного негарантованого державою зовнішнього боргу відносять фінансові зобов’язання резидентів перед нерезидентами, які виникли внаслідок отримання ними позик. Платежі з погашення та обслуговування недержавного зовнішнього боргу здійснюються за рахунок власних коштів позичальників. Для оптимізації витрат, пов'язаних з фінансуванням дефіциту державного бюджету, держава здійснює управління державним боргом. Під управлінням державним боргом слід розуміти комплекс заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення і погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.
Державний борг можна розглядати з двох позицій: з одного боку, державне запозичення сприяє економічному зростанню; з іншого - борг збільшує навантаження на державний бюджет. Тому необхідно знайти оптимальне співвідношення між інвестиціями, економічним зростанням та внутрішнім і зовнішніми запозиченнями. Умови залучення нових позик мають оцінюватися з урахуванням здатності країни обслуговувати внутрішній та зовнішній борг за раніше прийнятими зобов'язаннями.
Управління державним боргом в цьому контексті може розглядатися в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні, під управлінням державним боргом мається на увазі формування одного із напрямів фінансової політики держави, пов'язаної з її діяльністю у вигляді позичальника і гаранта. Під управлінням боргом у вузькому розумінні мається на увазі сукупність дій, пов'язаних з підготовкою до випуску, розміщення боргових зобов'язань держави, надання гарантій, а також проведення операцій з обслуговування та погашення боргових зобов'язань.
У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:
1) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;
2) недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;
3) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;
4) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні;
5) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни. Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись
наступних принципів:
-
безумовності — забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх зобов'язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, прийняла на себе при укладанні договору позики,,
