52. Регулювання міжнародних міграційних процесів

Міжнародні міграційні процеси потребують регулювання з боку держав, що беруть участь в обміні трудовими ресурсами. Контролю і регулюванню підлягають соціальний, віковий та професійний склад мігрантів, рівень в'їзду та виїзду іноземних трудящих. Функції міждержавного та внутрішньодержавного розподілу робочої сили, регулювання обсягу та структури міграційних потоків дедалі більшою мірою виконують міністерства праці, внутрішніх та закордонних справ, а також спеціально створені державні та міждержавні органи. Згідно з прийнятою в міжнародних відносинах практикою країни, які обмінюються робочою силою, визнають пріоритет норм міжнародного права над національним законодавством.  Іноземна робоча сила вербується нині, як правило, за допомогою створених за кордоном державних вербувальних комісій, у функції яких входить ретельний відбір кандидатів для праці на підприємствах своєї країни з урахуванням їх віку, здоров'я, кваліфікації. Держава часто регулює й перевезення робітників, що завербовані за кордоном, звичайно їх доставляють до місця роботи партіями у спеціальних поїздах.  Важливим елементом імміграційної політики західних держав є встановлення юридичного статусу мігрантів, що визначає їхні соціально-економічні, трудові, житлові та інші права, закріплені як у міжнародних угодах, так і в національних законодавствах. Цей статус позбавляє іноземних робітників політичних прав, обмежує в більшості випадків їх участь у профспілковій діяльності, регламентує строки перебування мігранта в країні зайнятості. Державне регулювання міграційних процесів дає позитивні результати, але має дошкульні місця. Контроль за рівнем в'їзду іноземців, здійснюваний усіма урядами країн імміграції, безумовно, сприяє дозуванню їхнього припливу залежно від виробничих потреб й ситуації на ринку праці. В такий спосіб попереджається спалах соціального напруження, який міг би виникнути за масового припливу іноземців в умовах власного масового безробіття. Навіть з урахуванням існування двох ринків праці — для іммігрантів та для своїх працівників — уникнути конфронтації між ними було б важко. Регулювання надає організованого й певною мірою планомірного характеру найманню, розподілові й використанню імпортованої робочої сили.

52. Сутність та чинники міжнародного руху технологій

Міжнародний рух технологій – це сукупність міжнародних взаємовідносин науково – технічного, виробничого, фінансового, правового характеру щодо обміну результатами наукових досліджень

Чинники:

- нерівномірність економічного розвитку країн світу та суттєва диференціація науково – технічного розвитку

- посилення ролі інформації та технологій в епоху інформаційної цивілізації

- виділення науковомістної спеціалізації та кооперації звязків як прояу розвитку НТП

- посилення міжнародної конкуренції за науково – технічні продукти та ресурси

- посилення конкурентноспроможності країн через запровадження моделей інноваційного розвитку

- монополізація науково – технічних розробок з боку ТНК, транснаціоналізація бізнесу

52. Функції міжнародних організацій.

Три основних види функцій міжнародної організації: регулюючі, контрольні, оперативні.

Регулююча функція полягає у прийнятті рішень, що визначають цілі, принципи, правила поведінки держав-членів. Такої роду рішення мають лише морально-політичну обов'язковою силою. Проте їх вплив на міждержавні відносини і на міжнародне право не можна недооцінювати. Будь-якій державі важко протистояти рішенням міжнародної організації.

Контрольні функції полягають у здійсненні контролю за відповідністю поведінки держав нормам міжнародного права, а також резолюцій. З цією метою організації має право збирати та аналізувати інформацію відповідну, обговорювати її і висловлювати свою думку в резолюціях. У багатьох випадках держави зобов'язані регулярно надавати доповіді про виконання ними норм міжнародного права та актів організації у відповідній галузі.

Оперативні функції полягають у досягненні цілей власними засобами організації. У переважній більшості випадків організація діє на реальність через суверенні держави члени-. Водночас поступово зростає роль і безпосередньої діяльності. Організації мають економічну, науково-технічну й іншу допомогу, надають консультаційні послуги. Значний розвиток отримали операції ООН з підтримання миру.