42. Основні тенденції розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі.

В сучасних умовах дедалі більшого значення набуває на світовому ринку торгівля послугами і науково-технічними досягненнями: патентами і ліцензіями. Патент дає виключне право на користування винаходом, що закріплюється у відповідному патентному законодавстві. У випадку продажу патенту монопольне право на нього переходить до покупця. Але власник патенту передає іншим фірмам право на користування винаходом не повністю, а в певних межах, тобто право продати ліцензію. Ліцензія становить собою дозвіл на право використання іншою особою (фірмою) винаходу, захищеного патентом, а також технічних знань, досвіду, торгової марки. Придбання ліцензій дає змогу економити час і кошти на здійсненні власних науково-технічних розробок, що особливо важливо для конкурентної боротьби в умовах НТР.

Зовнішня торгівля становить собою особливу сферу товарно-грошових відносин пов'язаних з купівлею - продажем товарів і послуг за межами внутрішнього ринку певної країни. Вона, як правило, є оптовою, і для неї характерні певні загальні ознаки останньої. Разом з тим для зовнішньої торгівлі властиві і певні особливості, які відрізняють її від торгівлі на внутрішньому ринку. Для внутрішнього ринку характерний однобічний рух товарів від виробника до споживача.

У зовнішній торгівлі, як правило, існують два протилежно спрямованих напрями товарного потоку: вивіз товарів (експорт) та ввіз (імпорт). У цьому зв'язку показник розмірів зовнішньої торгівлі відрізняється від показника розмірів внутрішньої. Всередині країни масштаби торгівлі відображаються у показнику загального обсягу реалізації товарів. У зовнішній торгівлі використовують показники її балансу. Торговельний баланс включає три показники: вивіз товарів, їх ввіз та різницю між цими показниками. Різниця між експортом та імпортом називається сальдо зовнішньоторговельного балансу. Сальдо може бути позитивним, коли експорт більший імпорту, і негативним при перевищенні імпорту над експортом. Слід зауважити, що мова йде лише про вартісні показники обігу зовнішньої торгівлі, а не всієї сукупності зовнішньоекономічних відносин, для кількісного вираження якої використовується показник платіжного балансу, який становить собою співвідношення між платежами держави за кордоном та валютними надходженнями з-за кордону за певний проміжок часу.

На світовому ринку діють світові ціни. В основі світової ціни лежить інтернаціональна вартість. Вона визначається середньосвітовим суспільно необхідним робочим часом. Але на відміну від формування вартості на національному рівні суспільно необхідні затрати праці в міжнародному масштабі значною мірою залежать від умов виробництва даного товару в країні, яка є його головним експортером на світовому ринку, а не просто виробником. До інтернаціональної вартості у міжнародній торгівлі додаються ще такі чинники, як експортне та імпортне мито, транспортні витрати, обов'язкове міжнародне страхування

У практиці міжнародної торгівлі використовуються два види цін: ціни "Франко" і ціни "СЮ". Слово "франко" означає "вільний". Уданому випадку це звільнення покупця від усіх або від частини витрат, що пов'язані з транспортуванням товару. Це може бути ціна ФРАНКО -споживач, ФРАНКО - залізнична станція, ФРАНКО - кордон тощо.

Ціна СІВ поряд із ціною постачальника і транспортними витратами включає обов'язкове міжнародне страхування. Тобто це повна ціна, за якою враховуються обсяг і структура зовнішньоторговельного обороту.

Якщо експортні ціни зростають швидше, ніж імпортні, країна одержує вигоду від зовнішньоекономічної діяльності. Якщо навпаки, то ситуація на зовнішньому ринку для тієї чи іншої країни погіршується і вона втрачає частину доходу. Кожна держава прагне здійснювати політику протекціонізму: всіляке сприяння експорту вітчизняних товарів і обмеження імпорту іноземних виробів.

На сучасному етапі чітко простежуються такі основні тенденції розвитку світової торгівлі:

• зростання експортних поставок готової продукції зі слаборозвинених країн у високорозвинені, в той час як на початковому етапі розвитку світової торгівлі із аграрних країн вивозили сировину та продовольство, а готову продукцію ввозили з розвинутих держав;

• зростання питомої ваги машин та обладнання у структурі світового експорту. Сьогодні машини та обладнання становлять майже 60%, а сировина, матеріали і товари народного споживання - 40% світового експорту. Ці показники для розвинутих країн становлять відповідно 70% і 30%, для слаборозвинених - 15% і 85%, для України до початку 90-х років - 28% і 72%, в кінці 90-х років - 10% і 90%;

• посилення міждержавного регулювання зовнішньоторгових операцій, зокрема митних тарифів, умов торгівлі окремими видами товарів, антидемпінгових заходів, ліцензування імпорту тощо. Міждержавне регулювання світової торгівлі розвивається шляхом створення міжнародних організацій, таких як ГАТТ і СОТ, а також спеціальних організацій, які включають країни, що є основними постачальниками на світовий ринок певної продукції. Найбільшою популярністю користується Організація країн експортерів нафти (ОПЕК). Метою діяльності подібних організацій є узгодження цін на продукцію, встановлення експортних квот для кожної країни-учасниці, обмеження виробництва тощо.