3. Бюджетний процес

Бюджетний процес — це регламентований законом поря­док складання, розгляду та затвердження бюджетів, їх вико­нання і контролю за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи Укра­їни. Бюджетний процес від початку складання проекту бю­джету і до затвердження звіту про виконання бюджету прохо­дить під контролем Верховної Ради України і місцевих органів влади. Повний цикл бюджетного процесу в Україні триває понад два роки.

Етапи бюджетного процесу:

— складання проекту бюджету;

— розгляд проекту бюджету;

— затвердження бюджету;

— виконання бюджету;

— складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

Складовою бюджетного процесу є бюджетне регулювання — перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів. Регулювання бюджетів упорядковує суспільні відноси­ни при мобілізації у бюджет коштів і при їх розподілі й пере­розподілі між ланками бюджетної системи, при фінансуванні видатків за рахунок одержаних доходів та всього процесу ви­конання бюджету.

Складанню проектів бюджету переду є розробка основних програмних макроекономічних показників економічного і соціального розвитку України на плановий рік, зокрема щодо обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих і оптових цін, офіційного обмінного курсу гривні, що прогно­зується у середньому зарік і на кінець року, рівня безробіття, що прогнозується.

Бюджетне планування охоплює складання проекту бю­джету, його розгляд та затвердження. Процедура бюджетного закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі або за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кож­ного бюджету. Другий метод полягає у встановленні системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їхніх потреб. При цьому всі доходи місцевих бюджетів по­діляють на закріплені і регулюючі.

Доходи місцевих бюджетів складаються з таких елементів:

Закріплені доходи — це кошти, які повністю надходять до відповідних бюджетів.

Регулюючі доходи — це кошти, які поділяються за норма­тивами від загальнодержавних податків бюджетам нижчих рівнів для збалансування їх видатків. Нормативи передбача­ються у відсотках.

Дотації вирівнювання, субвенції — виділяються у твердій сумі бюджетам нижчих рівнів при затвердженні державного бюджету, якщо закріплені та регулюючі доходи не покрива­ють видатки місцевих бюджетів (головним чином обласних).

Кредитні ресурси — це кошти, залучені шляхом держав­них та місцевих позик під певні державні зобов'язання — облігації.

Організація взаємовідносин між бюджетами передбачає виділення їх напрямів, видів та форм. За напрямами взаємо­відносини між бюджетами поділяють на вертикальні — між бю­джетами різних рівнів, і горизонтальні — між бюджетами одно­го рівня (в Україні тільки вертикальні).

Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інструктивними документами; договірні — на підставі угоди.

Форми взаємовідносин: бюджетне субсидіювання, вилучен­ня коштів, взаємні розрахунки, бюджетні позички. Субсидію­вання — це виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюдже­там нижчого рівня: субвенції, дотації. Вилучення коштів — це передання коштів із бюджетів нижчого рівня до бюджетів ви­щого рівня. Взаємні розрахунки — передання коштів із одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними до­ходів чи видатків після затвердження бюджету. Бюджетні планування — це послідовність заходів і дій зі складання, розгляду і затвердження проекту бюджету, яка визначається Бюджетним кодексом. В Україні на державному рівні воно включає такі етапи та стадії: