Тема 5. Держані Фінанси

1. Сутність та склад державних фінансів

Державні фінанси — це складна система відносин, яка опо­середковується формуванням, розподілом, перерозподілом та використанням централізованих фондів грошових коштів. Різноманітність функцій держави обумовлює склад і структу­ру державних фінансів, взаємозв'язки між окремими їх рівня­ми та ланками.

Державні фінанси — це сукупність процесів розподілу та перерозподілу вартості ВВП, що виникають у процесі форму­вання, розподілу і використання централізованих фондів гро­шових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Склад державних фінансів можна розглядати за ланками та рівнями органів державної влади й управління.

Ланками державних фінансів є:

— бюджет держави (зведений бюджет);

— позабюджетні фонди цільового призначення;

— державний кредит;

— фінанси державного сектору (державних та муніципаль­них підпри­ємств).

За рівнями державні фінанси поділяють на загальнодер­жавні та місцеві Склад державних фінансів

Рівні	Ланки
	Бюджет держави, у т.ч.:	Позабюдже­тні цільові фонди у т.ч.:	Держав­ний кре­дит у т.ч.:	Фінанси державного сектору у т.ч.:
Загальнодер жавні фінанси	Держав­ний бю­джет	Загальнодер­жавні фонди	Держав­ні пози­ки	Фінанси державних підпри­ємств
Місцеві фінанси	Місцеві бюджети	Регіональні фонди	Місцеві позики	Фінанси муніципа­льних під­приємств

Загальнодержавні фінанси формують фінансову базу вищих органів державної влади й управління, вони призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які мають загально­національний характер і відображають інтереси держави вза­галі. Загальнодержавні фінанси є інструментом впливу на со­ціально-економічний розвиток країни. Загальнодержавні фі­нанси здійснюють розподіл та перерозподіл ВВП між окреми­ми регіонами країни та галузями економіки з метою збалансо­ваного їх розвитку. Таким чином, загальнодержавні фінанси сприяють оптимізації територіального та галузевого розвитку країни.

Місцеві фінанси — це фінансова база місцевих органів вла­ди та управління. Основне призначення місцевих фінансів полягає в забезпеченні фінансової незалежності місцевих органів самоврядування. Місцеві фінанси забезпечують регіо­нальні потреби у фінансових ресурсах і доходах та їх внутрішньотериторіальний перерозподіл.

Побудова системи державних фінансів вимагає установлен­ня відповідного оптимального співвідношення між її рівнями: загальнодержавним та місцевим. Місцеві бюджети, що фор­мують основу місцевих фінансів, як правило, дефіцитні і по­требують достатньо фінансових ресурсів для своєї ефективної діяльності.

Функціонування сфери державних фінансів характеризується такими фінансовими категоріями:

— державні доходи;

— державні видатки;

— державний кредит.

Державні доходи — це кошти, що мобілізуються держивою для виконання своїх функцій та забезпечення своєї діяльності. За рівнем їх розміщення вони поділяються на централізовані та децентралізовані. Централізовані концентруються в Державному та місцевих бюджетах, позабюджетних фондах цільового призначення. Децентралізовані доходи розміщуються на державних та муніципальних підприємствах. За методами мобілізації державні доходи поділяються на податкові, неподаткові, позикові. Основне призначення системи державних доходів — створення стабільної фінансової бази для забезпечення фінансової діяльності держави.

Державні видатки — це кошти, що витрачаються держа­вою в процесі виконання своїх функцій та здійснення її фінансової діяльності. Відповідно до рівня розміщення вони також поділяються на централізовані (з бюджету та фондів цільового призначення) і децентралізовані. За роллю у суспільному ви­робництві розрізняють поточні видатки і видатки розвит­ку. Це закріплюється в офіційному поділі бюджету на дві ча­стини: поточний і капітальний бюджети. За формами фінансування розрізняють такі державні видатки: бюджетні інвестиції, державні трансферти у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетні кредити, кошторисне фінансування.

Державний кредит характеризує залучення коштів держа­вою на позиковій основі у різних суб'єктів фінансового ринку. В окремих випадках держава може бути кредитором (при на­данні кредитів іншим країнам) чи гарантом з боргових зобов'я­зань підприємств своєї країни. Кошти, що мобілізуються за допомогою державного кредиту, тобто державних і місцевих позик, надходять до відповідних бюджетів: державного та місцевих.

Внутрішні відносини в системі державних фінансів склада­ються між бюджетами різних рівнів (Державним та місцеви­ми), між бюджетами і фондами цільового призначення.

У системі зовнішніх відносин сфери державних фінансів пріоритетними є взаємовідносини з юридичними та фізични­ми особами. Це, з одного боку, сплата податків та інших обо­в'язкових платежів до бюджету, внески в цільові фонди, купівля державних цінних паперів, з іншого — асигнування та виплати з бюджету і цільових фондів, повернення боргів та виплата процентів за позиками. Через бюджет забезпечують­ся міжнародні фінансові відносини держави — платежі до міжнародних організацій і фінансових інституцій та надходження від них. Тимчасово вільні кошти бюджету та цільових фондів можуть розміщуватись на фінансовому ринку, внаслі­док чого формуються відповідні доходи. У разі необхідності фінансування дефіциту бюджету держава може залучати на фінансовому ринку необхідні їй додаткові кошти шляхом ви­пуску та розміщення державних облігацій та казначейських зобов'язань.