Лекція № 1 тема: «основи організації бухгалтерського обліку на малих підприємствах»

Каждая фирма и хозяин большой

Знать должны счетоводство отлично,

Когда пожелают проверить порой,

Сколько есть у них ренты наличной.

В. Швайкер (1549 г.)

Перевод О.О. Бауэра

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1.1. Поняття «мале підприємство», «суб’єкт малого підприємництва».

1.2. Організація бухгалтерського обліку на малому підприємстві.

1.3. План рахунків бухгалтерського обліку та особливості його застосування малими підприємствами.

1.3.1. Загальний План рахунків.

1.3.2. Спрощений План рахунків.

1.4. Форми бухгалтерського обліку.

1.4.1. Регістри обліку для малих підприємств.

1.1. Поняття «мале підприємство», «суб’єкт малого підприємства»

Перехід до ринкової економіки вимагає якісної зміни організаційної структури управління та формування нових організаційно-правових форм господарської діяльності. Як показує світовий досвід, у ринковій економіці важливе місце займають малі підприємства, котрі протистоять монополіям і є економічним фактором втримання росту цін і насичення ринку товарами та послугами. В розвинених країнах на частку малого бізнесу припадає 70% ВНП. Тому більшість розвинених країн заохочує діяльність малого бізнесу. Наприклад, у США малий бізнес дає 2/3 приросту нових робочих місць і майже 1/2 приросту національного продукту.

В Україні було прийнято ряд законодавчих та нормативних актів, що сприяли подальшому розвитку малого підприємництва:

- Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. №727/98;

- Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000р. № 2063-ІІІ;

- Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. 436-ІV.

Згідно з Господарським кодексом України від 16.01.2003 р., до малих підприємств, незалежно від форм власності, відносять підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не більша 50 чоловік, а обсяг валового доходу від реалізації продукції не більший - 500000 євро за середньорічним курсом НБУ.

Законом України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 р. № 2063-ІІІ визначено поняття «суб'єкт малого підприємництва», до яких належать, зокрема, юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує – 500000євро.

У чинному законодавстві такі поняття, як "мале підприємство", "суб'єкт малого підприємництва", "платник єдиного податку", тісно пов'язані.

Поняття "мале підприємство" є широким і включає як платників єдиного податку, так і інші підприємства, що підпадали до 01.01.2004р. під дію п.2 ст.2 Закону про підприємства в Україні і є такими з 01.01.2004р. відповідно до ч.7 ст.63 Господарського кодексу України. Тобто основним критерієм до 01.01.2004р. була сфера діяльності підприємства, другорядним - чисельність працівників, а з 01.01.2004р. такими критеріями є чисельність працюючих і обсяг валового доходу від реалізації продукції.

Зазначені критерії, наведені в Господарському кодексі України для віднесення підприємств до малих, застосовуються також і при визначенні поняття "суб'єкт малого підприємництва" в розумінні Закону № 2063. Проте, на відміну від Господарського кодексу України, відповідно до Закону № 2063 суб'єктами малого підприємництва не є довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка внесків, що належить юридичним особам - засновникам і учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25%. У той же час перелічені вище суб'єкти, що відповідають критеріям, наведеним у Господарському кодексі України, є малими підприємствами, оскільки в цьому документі такі обмеження відсутні, а в ч.7 ст.63 міститься уточнення - "незалежно від форми власності".

Отже, зазначені суб'єкти підприємництва не можуть вважатися суб'єктами малого підприємництва для цілей державної підтримки суб'єктів малого підприємництва. Крім того, вони не можуть застосовувати норми П(С)БО 25, спрощений План рахунків і регістри бухгалтерського обліку для малих підприємств, затверджені наказом №422, оскільки норми цих нормативних документів поширюються тільки на суб'єктів малого підприємництва.

Що стосується поняття "платник єдиного податку", то таким платником є суб'єкт малого підприємництва, який побажав перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності й отримав Свідоцтво про право сплати єдиного податку. Отже, поняття "суб'єкт малого підприємництва" ширше від поняття "платник єдиного податку" і включає як ті підприємства, ще скористалися правом переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, так і ті, які таке право мають, але реалізувати його не вважають за потрібне.