Питання для закріплення теми:

1. Назвіть теорії походження держави.

2. Назвіть основні ознаки держави.

3. Дайте визначення: суверенітет – це …

4. Дайте визначення: держава – це …

5. Дайте загальну характеристику форм держави.

6. Дайте характеристику державного устрою.

7. Дайте характеристику форми правління.

8. Дайте характеристику політичного режиму.

9. Дайте визначення: правові відносини – це …

10. Назвіть хто може бути суб’єктом правовідносин.

11. Назвіть що необхідно мати для придбання статусу суб’єкта правовідносин.

12. Дайте визначення: Юридичний факт – це …

Тема 2. Конституційне право Питання до розгляду:

2.1. Основи конституційного ладу в Україні

2.2. Конституційний статус людини і громадянина України

2.3. Загальна характеристика органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні

Література:

1. Конституція України.– Харків: Одиссей, 2003.– 56 с.

2. Правознавство: Навч. Посібник / За ред. В. В. Копейчикова.– к.: Юрінком – Інтер, 2000. – 860 с.

3. Основи правознавства: Навчальний посібник. / Під ред. С.В. Ківалова, м.Ф. Орзика. – Одеса: АстроПринт, 2000. – 336 с.

2.1. Основи конституційного ладу в Україні

Конституція – це система правових норм, що мають вищу юридичну чинність і регулюючих відносини між людиною і суспільством, з одного боку, і державою – з іншого, а також основи організації і побудови самої держави. Вища юридична сила конституції полягає в тому, що її норми завжди мають перевагу перед положеннями законів і інших нормативно-правових актів. Усі нормативні акти повинні прийматися тільки відповідно до процедур, установлених діючою конституцією. А будь-який акт, що суперечить конституції, повинний бути визнаний недійсним.

Конституційне право (державне право) є ведучою галуззю права України, оскільки його положення регламентують найбільш важливі відносини в суспільстві: основи державного ладу; правовий статус людини і громадянина; принципи організації державної влади – символи держави і т.п.

Конституційне право України як галузь права являє собою систему правових норм і нормативно-правових актів, інших джерел права, що регулюють відносини народовладдя. Ведуча роль конституційного права в правовій системі нашої держави визначається ще і тим, що норми Конституції України є нормами прямої дії.

Предметом Конституційного права України є особливе коло суспільних відносин, що виникають у процесі організації і здійснення публічної влади в Україні – державної і регіональної (місцевого самоврядування).

Суб'єктами державно-правових відносин є: народ України, населення адміністративно-територіальних одиниць, Верховна Рада України, Президент України, депутати Верховних і місцевих Рад, політичні партії, громадські організації, трудові колективи, громадяни України, іноземці і т.д. Особливістю суб'єктів конституційних відносин чи володіння ними політичною правосуб'єктністю, тобто здатністю бути носіями прав і обов'язків, що мають політичний зміст.

Джерелами Конституційного права України, під якими розуміють діючі нормативно-правові акти, що містять конституційно-правові принципи і норми, є:

Конституція (Основний закон України);

конституційні закони, що вносять зміни і доповнення в Конституцію України;

звичайні закони, що містять конституційно-правові принципи і норми;

інші акти Верховної Ради України й акти всеукраїнського референдуму;

визначені нормативні акти Президента України;

деякі нормативні постанови Кабінету Міністрів України;

окремі акти представницьких органів місцевого самоврядування (наприклад, їхні регламенти);

рішення Конституційного Суду України.

Поняття конституційний лад визначає сукупність основних політико-правових принципів, відносин між людиною, цивільним суспільством і державою. Основи конституційного ладу – це ключові конституційно-правові норми, що визначають і закріплюють найважливіші принципи правового статусу суб'єктів державних правових відносин.

Конституція проголошує Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою. Як унітарна держава Україна має: а) єдині державні органи; б) систему законодавства; в) територію; г) громадянство; д) символіку й ін. В Україні встановлена республіканська форма правління. Тому єдиним джерелом влади визнається тільки народ.

Народовладдя в Україні реалізується на основі Конституції безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії. До інститутів прямої демократії, що забезпечують затвердження державного рішення прямим волевиявленням народу, відносять: референдум; обговорення проектів нормативних актів; участь у виборах державної влади; загальні збори громадян; звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням.

Представницька демократія – це спосіб реалізації волі народу через обраних їм представників в органи влади – насамперед народних депутатів, Президента, депутатів органів місцевого самоврядування.

Референдум є собою голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) чи визначеної частини її населення, з метою рішення найбільш важливих питань державного і громадського життя.

Під виборчою системою України розуміють передбачений законодавством порядок формування представницьких органів держави. Усі норми права, що регламентують цей порядок, у сукупності складають виборче право.

Основними принципами виборчого права в Україні є:

загальне, рівне і пряме виборче право шляхом таємного голосування;

вільне і рівноправне висування кандидатів у депутати;

рівні можливості для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії;

неупередженість до кандидатів з боку державних органів, установ і організацій, органів місцевого самоврядування;

свобода агітації.

Більш детально порядок організації і проведення виборів регламентують: Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 18.10.2001 р., "Про вибори Президента України" від 05.03.99 р., "Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних і міських голів" від 14.01.98 р.

Під територіальним устроєм держави розуміють його територіальну організацію, тобто систему відносин між державою в цілому (його центральною владою) і територіальними складовими (населенням і діючими органами суспільної влади). Відповідно до розділу IX Конституції України, територіальний устрій України базується на основах єдності і цілісності державної території, з'єднання централізації і децентралізації державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з обліком їх історичних, економічних, екологічних, географічних, демографічних, етнічних і культурних особливостей. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. У зв’язку з цим можна стверджувати, що адміністративно-територіальний устрій України є трьохрівневим: вищий рівень складають Автономна Республіка Крим, області і міста Київ і Севастополь; середній – райони і міста республіканського й обласного підпорядкування, райони в містах; нижній – міста районного підпорядкування, селища і села. Відповідно цим територіальним одиницям будується система державних органів і система місцевого самоврядування. Реалізація державної влади в Україні здійснюється згідно принципу її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Громадське життя в Україні, відповідно до Конституції, ґрунтується на принципах політичного, економічного та ідеологічного різноманіття. Жодна ідеологія не може бути визнана державою як обов'язкова.

Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримки мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародної спілки на основі загальноприйнятих принципів і норм міжнародного права.