6.2. Зобов’язальне право

Зобов'язальне право це система цивільно-правових норм, які регулюють майнові відносини в сфері товарного і грошового обігу, а також майнові відносини по відшкодуванню заподіяних збитків юридичних і фізичних осіб.

Зобов'язання це правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь іншої сторони (кредитора) визначену дію (передати майно, зробити послугу, сплатити гроші) або утримуватися від визначеної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання зобов'язання. Основним джерелом виникнення зобов'язань є договір. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та законодавства.

Виконання зобов'язань забезпечується:

1. Неустойкою (штраф, пеня) це грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення зобов'язання.

2. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання зобов'язання і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання.

3. По гарантії - банк або інша фінансова установа гарантує кредитору виконання боржником зобов’язання і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання.

4. Задатком є грошова сума або рухоме майно, яке передається кредитору боржником в рахунок належних від нього за договором платежів у підтвердження зобов'язання.

5. В силу застави кредитор має право у випадку невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати борг з вартості закладеного майна.

6. Притримання – кредитор правомірно володіє річчю, яка підлягає передачі боржнику, у випадку невиконання зобов'язання.

Зобов'язання припиняється частково або цілком на підставах, встановлених договором чи законом.

6.3. Спадкування за законом і за заповітом

Спадкове право — це сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав і обов'язків померлої особи за правом спадкування. Спадкодавець - власник, після смерті якого залишилося майно. Спадкоємці - особи, до яких це майно переходить після смерті його власника. Спадщина - майно, яке передається від спадкодавця спадкоємцю. Спадщина відкривається тільки після смерті громадян.

Часом відкриття спадщини, визнається день смерті спадкодавця.

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, місцезнаходження майна.

Нормами цивільного права встановлюються дві підстави спадкування: за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, якщо:

— немає заповіту; — заповіт визнано недійсним;

— спадкоємці, призначені в заповіті, померли до відкриття спадщини або відмовилися прийняти її.

Спадкоємці за законом призиваються до спадщини в порядку черги. Згідно з чинним законодавством в Україні встановлено п'ять черг спадкоємців: Перша черга - діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, подружжя, та батьки.

Друга черга - рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Третя черга - рідні дядько та тітка спадкодавця. Четверта черга - одержують особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

П'ята черга - інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення.

Заповіт — це не договір, а односторонній правочин, за яким права та обов'язки для інших осіб виникають за волевиявленням заповідача.

До заповіту встановлюють такі ж умови, як і до договору, а саме:

а) заповіт має бути складений тільки дієздатною особою;

б) заповіт повинен бути складений у формі, яка визначена законом;

в) зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства;

г) заповіт має бути складений тільки з власного бажання заповідача.