5. Єс як один з осн.Торговельно-економічних партнерів сша

При цьому вже сьогодні співробітництво сторін у торговельно-економічній сфері не має аналогів у світі: на частку Сполучених Штатів і Євросоюзу припадає майже половина сукупного світового ВВП і третину світової торгівлі.

У співробітництві з Японією і США Євросоюз намагається розширити програму Азіатського банку розвитку – Центрально-Азіатське регіональне економічне співробітництво (ЦАРЕС) за рахунок участі трьох провідних світових економік під назвою ЦАРЕС + 3.ЄС і США прагнуть відродити шлях в рамках концепції Центральної Азії, розвивати традиційну внутрішньоконтинентальну торгівлю між центральною, південною і східною частинами Азії. За рахунок розширення доступу країн регіону до глибоководних портів, а через них – на світовий ринок тут виникають нові торгові і інвестиційні можливості.

Разом вони становлять більше половини торгових та інвестиційних потоків у світі. Їхній бізнес один з одним, перевищує 2,5 трильйони доларів на рік і забезпечує роботою близько 12 млн. працівників. І сьогодні, американський бізнес вкладає 60 відсотків більше у Східній Європі, ніж в Китаї: $ 16,6 млрд. проти $ 10,3 млрд. З іншого боку, Європа забезпечує 75 відсотків усіх інвестицій в США, і це, безсумнівно, найбільшим закордонним джерелом робочих місць в Америці: німецька гігант Siemens промислових один працює близько 70 тисяч американців.

Китай відтіснив США з першого місця за обсягами торгівлі з Європейським союзом (ЄС). товарообігу між Китаєм і країнами ЄС в липні 2011 р. досяг 35,6 млрд євро. У звітному періоді товарообіг Євросоюзу з Китаєм виявився на 800 млн дол більше, ніж з США, склавши 13,4% від всіх експортно-імпортних операцій союзу.

Для об'єднаної Європи Китай залишається другим за величиною ринком збуту. Обсяг експорту в КНР в липні ц.р. склав 11,7 млрд євро. Нагадаємо, у США розробили законопроект, який дозволить американцям накласти компенсаційні мита на товари з тих країн, де для стимулювання експорту навмисно занижується курс національної валюти, зокрема з Китаю. Раніше Європейська комісія назвала небезпечними для споживачів 1993 товари, причому 60 відсотків з них виявилися китайського походження. Такі дані наводяться на офіційному сайті Єврокомісії.

«Европа и США рассматривают возможность построения в конце этого десятилетия общего космического корабля для осуществления транспортных поставок на космические станции». Используемые в настоящее время европейские космические грузовики ATV станут самыми грузоподъемными аппаратами для снабжения МКС после прекращения полетов американских шаттлов в 2011 году. Европейский грузовой корабль способен доставить на орбиту около 7,5 тонны топлива, воды, кислорода, азота и других материалов. Это примерно в три раза больше, чем доставляет на станцию российский «Прогресс»

Бажаючи забезпечити відкритий доступ до сировинних товарах, ЄС і США розглядають можливість ініціювання справи проти Китаю про заходи, встановлених на експорт низки ключових промислових матеріалів, які в основному використовуються в сталевій індустрії

5.11.Рішення проблем європейської економіки - це внутрішня справа європейців, проте США готові надати всебічну підтримку, консультуючи своїх партнерів по євроатлантичній спільноті."Європа - наш перший торговий партнер, і дуже важливо, щоб з обох сторін Атлантики відновилося процвітання, - сказав Обама. - Зрештою проблеми Європи будуть вирішені європейцями, європейськими керівниками - це дуже важливо, оскільки вони повинні показати, що підтримують і захищають свої національні інтереси ".

Зі свого боку, зазначив американський лідер, Сполучені Штати можуть допомогти Європі радою і завжди готові сприяти тому, щоб на міжнародному рівні були необхідні ресурси для розв'язання кризових ситуацій і зберігався достатній рівень підтримки.

У зв'язку з цим Обама нагадав, що перші дії американської влади під час кризи 2008-2009 років полягали не тільки в стабілізації економічної системи в США, але і в створенні міжнародного форуму, на якому зібралися б глави провідних країн світу з метою обговорити нагальні питання. Пізніше цей форум і оформився в "двадцятку".

"Дивлячись на підсумки роботи G20, ми бачимо, що МВФ сьогодні має достатні ресурси, щоб заспокоїти ситуацію, в єврозоні проводяться фінансові реформи, спрямовані на поліпшення стану економіки. Все це стало можливим завдяки транскордонному співробітництву".Одночасно прямим внеском в стабілізацію європейської економіки з боку США стануть заходи, спрямовані на оздоровлення власної економіки.

"Європейці повинні переконатися, що економіка США зростає, і для цього зараз вживаються заходи по стимуляції економічного зростання - створення нових робочих місць, розвиток інфраструктури. Прискорення темпів економічного зростання в США буде мати прямий позитивний ефект для європейського експорту".

Протистояння двох світових валют. Протягом першого ж місяця торгівлі нова валюта відтіснила долар на друге місце на міжнародному ринку облігацій. Євро обрали в якості валюти номінування для 49% міжнародних випусків облігацій ($ 69,3 млрд.), тоді як долар - лише для 40% ($ 55,7 млрд.). Але на самому фініші переможного для Америки XX століття несподівано з'явився якийсь новий фактор, який докорінно змінив світову ситуацію і змусив вважати катастрофи 11 вересня символом початку заходу Америки. Цей фактор - поява валюти євро, яка в майбутньому здатна не просто стати конкурентом долара, а може позбавити його ролі світової резервної валюти. Але треба зауважити, що сам цей процес шагреневої зменшення світової доларової частки піде на користь євро та Європі, зате в збиток долара і США. Адже США заробляють на експорті доларів шалені гроші. І прибуток від цього експорту почне зменшуватися.

Саміт США – ЄС: проблеми залишаютьсятравень 2007

30 квітня - 1 травня у Вашингтоні пройшов черговий щорічний саміт США -

Європейський Союз. Зустріч відбулася під головуванням Президента Сполучених Штатів

Джорджа Буша, Канцлера Німеччини, – нині головуючої в Євросоюзі держави, Ангели

Меркель та Президента Європейської Комісії Жозе Мануеля Баррозу. Основна увага на цьогорічному саміті була приділена переважно економічним питанням, до того ж їх досить неповному переліку. Сторони дистанціювалися від багатьох контроверсійних питань політичного, безпекового та екологічного характеру. Саме ці сфери є на сьогодні найболючішими темами американсько-європейського діалогу та основою світоглядного розколу поміж “Новим” та “Старим” Світами. в Європі відсутня єдина позиція щодо американського вектору політики Євросоюзу. Крім того, більша частина питань євроатлантичних відносин обговорюється в форматі НАТО.

Основним результатом саміту стало започаткування Трансатлантичного економічного партнерства з відповідною інституціалізацією у вигляді Економічної Ради. Головна мета цього партнерства: надати новий імпульс розвиткові двосторонньої торгівлі та інвестиціям, що мають закласти основи майбутнього спільного ринку. Серед конкретних кроків передбачається запровадження гармонізації стандартів у приблизно 40

галузях (передусім в питаннях інтелектуальної власності, фінансових послуг, автомобілебудування та фармацевтики). Сторони висловилися за зменшення торгівельних обмежень та адміністративних бар’єрів, Було підкреслено, що економічна інтеграція вимагає й тіснішого законодавчого співробітництва.

Важливість укладеної домовленості полягає у тому, що сьогодні обидва береги

Атлантики потребують торгівельно-економічного зближення між собою в умовах

зростання конкуренції з боку країн Азії і деяких інших (Китая, Індії, Бразилії, АСЕАН) та

збільшення конкурентоспроможності своїх товарів в умовах загострення глобальної

боротьби за ринки поза межами ЄС і США. Зокрема, подібна співпраця може значно

зменшити ціну американської та європейської продукції на ринках Євросоюзу таСполучених Штатів. Наприклад, сторони сподіваються на 10-відсоткове зменшення ціни автомобілів.

Ідейним натхненником такого зближення, а відтак й локомотивом всього

цьогорічного саміту виступала Ангела Меркель. Для неї встановлення тісних економічних

відносин Євросоюзу зі США є одним з найголовніших пріоритетів головування

Німеччини в ЄС та загалом всього її канцлерства. Якщо братии загальноєвропейський вимір даної домовленості, то можна стверджувати, що в той час коли Вашингтон більше зацікавлений у підтримці Європою своїх зовнішньополітичних дій, Європейський Союз більше потребує партнерства зі США в економічній площині. В цілому, можна сказати, що даний саміт заклав підвалини створення спільного американсько-європейського ринку, результатом функціонування якого має стати збільшення обсягів двосторонньої торгівлі та зменшення додаткових фінансових втрат.Ангела Меркель вже висловила сподівання на створення Зони вільної торгівлі зі США до 2015 року.

Іншим важливим результатом саміту стало укладання угоди про лібералізаціюавіаційного сполучення між ЄС та США, що знімає ряд обмежень для європейських

авіакомпаній. Передусім, це стосується доступу європейських перевізників до всіх аеропортів США та дозволу компаніям з ЄС інвестувати в американські авіалінії. Угода, що отримала назву – пакт“Відкрите небо”, матиме результатом розширення послуг, зниження цін та полегшення перельотів через Атлантику й набуде чинності 31 березня 2008 року. Перемовини для досягнення цього результату тривали більше 4-х років. Євросоюз сподівається на продовження лібералізації в цьому напрямку та прагнутиме

утворення “Зони вільної авіації” зі зняттям всіх інвестиційних та транспортних обмежень

між США та ЄС. Іншим кроком, що сприятиме міжособистісним контактам американців та європейців стало обговорення питання відміни візового режиму в США для деяких держав ЄС. Проте, дана проблема особливого розвитку не отримала. Традиційно актуальною для ЄС залишається екологічна тематика загалом (передусім проблема глобального потепління) та ситуація з приєднанням, чи то пак неприєднанням, США до Кіотського протоколу, зокрема. Білий дім традиційно не дуже прагне обговорювати дане питання, тож прогресу сторонам досягти не вдалося. США не погодилися на обмеження власних викидів вуглекислого газу, в той же час апелюючи щодо екологічних проблем в Китаї. Однак Європейці зраділи навіть тому факту,що Вашингтон визнав сучасні екологічні проблеми глобальною загрозою до якої призвела діяльність людини. Зважаючи на задекларовані наміри Німеччини питання імплементації Кіотського протоколу буде ще раз піднято під час червневого саміту Великої Вісімки у ФРН.

Інші актуальні питання глобальної ваги, такі як статус Косово, ядерна программа Ірану, ситуація в різних країнах Близького Сходу, права людини та інші на зустрічі не піднімалися. Не згадувалася на ній й Україна.

Під час зустрічі вкотре було виявлено неготовність Європейського Союзу грати потужну політичну та безпекову глобальну роль співрозмірну з роллю США., а вузьке коло питань для обговорення між цими провідними світовими потугами свідчить про наявність значно більшої кількості питань, які наразі сторонам вирішити не під силу.

28.11.: Представитель Белого дома также признал, что ситуация в Европе «по-прежнему является причиной проблем, возникающих в американской экономике». «Вот почему мы уверены, что решительные действия со стороны европейцев отвечают интересам США».

В Белом доме сейчас за закрытыми дверями проходит саммит США–ЕС, в котором, в частности, принимают участие президент США Барак Обама, глава ЕС Херман Ван Ромпей, председатель Еврокомиссии Жозе Мануэл Баррозу и верховный представитель ЕС по иностранным делам и политике безопасности Кэтрин Эштон. Состояние мировой экономики, обеспечение энергобезопасности, продвижение демократии в мире, Иран - эти

темы фигурируют в повестке саммита США-ЕС, который пройдет сегодня в Белом доме.

В числе этих вопросов - состояние "глобальной экономики, общие усилия по укреплению экономических связей и обеспечению роста, совместная работа в поддержку демократии и благосостояния в европейской зоне, на Ближнем Востоке, в Северной Африке и в других регионах, наше стремление улучшить трансатлантическое сотрудничество в правоохранительной сфере и в области борьбы с терроризмом". Еще одна заявленная тема саммита США-ЕС - дальнейшая координация действий по Ирану. Не исключено, что участники форума также обсудят планы развертывания американской ПРО в Европе.

Кроме того, в рамках саммита пройдет заседание Энергетического совета США-ЕС. Его возглавит госсекретарь Хиллари Клинтон.

Саміт США-ЄС: Трансатлантичні відносини на порозі змін

28 листопада. Саміт США-ЄС присвячений економіці і майбутньому трансатлантичних відносин. Їх змін не уникнути, підкреслюють експерти.

На порядку денному - економіка

Від нинішнього саміту США-ЄС не чекають проривних рішень. Особливість нинішньої зустрічі полягає в тому, що Євросоюз вперше представлятимуть не глави держав або урядів окремих країн, а голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу і голова Європейської ради Херман ван Ромпей. Тепер Європа насправді говорить одним голосом, принаймні, в дуеті.

Головна тема переговорів - економічна та фінансова криза, що визначає зараз порядок денний по обидва боки Атлантики. Заплановано створення робочої групи для пошуку шляхів подальшого поліпшення господарських зв'язків між США та ЄС з метою створення нових робочих місць та стимулювання економічного зростання.

При цьому вже сьогодні співробітництво сторін у торговельно-економічній сфері не має аналогів у світі: на частку Сполучених Штатів і Євросоюзу припадає майже половина сукупного світового ВВП і третину світової торгівлі. Крім економіки учасники саміту обговорюють й інші важливі теми - ситуацію в арабському світі, близькосхідний мирний процес, ядерні амбіції Ірану і глобальна зміна клімату.

Страхи і сценарії. Європейці сьогодні стурбовані тим, що США все сильніше переорієнтують свою політику на Азію. У листопаді президент Барак Обама здійснив десятиденне турне по азіатсько-тихоокеанським країнам, в ході якого заявив, що зараз почався століття цього регіону. Деніел Хемілтон, директор вашингтонського Центру трансатлантичних відносин Школи міжнародних досліджень імені Пола Нітце вважає, що побоювання європейців марні: "США - тихоокеанська і атлантична держава одночасно. І це вже не одне століття".

Хемілтон - один з редакторів дослідження німецького фонду імені Генріха Бьолля, в якому розглядаються чотири сценарії розвитку політичної ситуації у світі в майбутньому. Перший полягає в тому, що вплив трансатлантичного альянсу розширюється і до нього підключаються Африка і Південна Америка. Другий малює ізольованість США, які втратили свій вплив. Третій - Європу, що потрапила в скрутне становище. Згідно четвертому сценарієм, ЄС і США через їх фінансових проблем і старіючого населення на світовій арені відходять на другий план на тлі підйому країн з перехідною економікою.

Хемілтон підкреслює, що про одне можна сказати напевно: "З політичної точки зору трансатлантичний альянс більше не є тим, чим він був раніше". Однак це можна розглядати і в позитивному ключі, оскільки, додає експерт, європейська стабільність вже більше не є для американців основною проблемою, як це було в двадцятому столітті, коли Старий Світ залишався джерелом потенційної небезпеки.

Тепер мова йде про те, чи здатні чи ні європейці виступати партнерами США при вирішенні глобальних проблем - Афганістану, викликів, що виникають в арабському світі, захисту клімату. І, з іншого боку, чи в змозі американці працювати з європейськими партнерами, якщо співпраця, з точки зору Вашингтона, пов'язане з труднощами та розчаруваннями.

Глобальна зміна центрів тяжіння?Деніел Хемілтон з оптимізмом дивиться на майбутнє відносин США і ЄС. Те, що в кінцевому підсумку будуть розвиватися відносини, багато в чому, вказує Хемілтон, визначається позицією політиків: "Якщо ми єдині, то майже завжди складаємо ядро ​​широкої глобальної коаліції, створюваної для досягнення мети, якою б та не була." Але якщо немає трансатлантичної єдності, то не існує й іншої коаліції, здатної виконати поставлене завдання, говорить Хемілтон. При цьому сам він залишається оптимістом, сподіваючись, що існуючі труднощі будуть подолані, і відносини США та ЄС і надалі збережуть свою важливість.

Стівен Сабо, директор Трансатлантичної академії у Вашингтоні, не розділяє оптимізму колеги. За словами Сабо, США з урахуванням подій останніх двох років в Європі втрачають віру в те, що Євросоюз є голосом континенту. Американці хотіли б, щоб ЄС згуртовано виступав на світовій арені, але скепсис з приводу можливостей Євросоюзу зростає. У Вашингтоні поступово схиляються до думки, що реальний центр влади в Європі на даний момент знаходиться в Берліні.

Стівен Сабо у своїх викладках йде далі, зазначаючи, що зараз має місце поворотний момент в історії, в процесі якого вплив Заходу знизиться, а країн з перехідною економікою - посилиться. "Відбудеться фундаментальне зрушення в балансі сил у світі", - прогнозує Сабо. Політична поляризація в США і нездатність Європи спільно приймати важливі рішення робить експерта песимістом. "Ми втрачаємо контроль над нашою власною долею". Незалежно від того, чи мають рацію опиняться в результаті оптимісти або песимісти, очевидно, що змін у трансатлантичних відносинах не зупинити. Але на їхній напрямок ще можна вплинути.

Проте ЄС не форсує розвиток подій у відповідному напрямі. Країни ЄС цінують свої відносини зі США, отримують від цього певну винагороду і не мають наміру з легкої руки обривати їх. Тим більше, що кожна з країн — членів Євросоюзу зберігає і тепер власні лінії взаємовідносин зі США, які мають історичні підвалини, не лише економічні та політичні, а й гуманітарні корені. Не слід нехтувати й військовим аспектом справи, де, як зазначалося вище, лідерство США лишається беззаперечним. Дається взнаки й інше. Багато аналітиків вважає, що Європа ще не готова до більш рішучих кроків в обстоюванні власних геополітичних інтересів і в суто психологічному плані. Досі не подолано психологічного шоку, який було завдано континенту двома світовими війнами минулого століття, його ідеологічні розколи на два антагоністичні полюси.

Прорахунок Європи полягає насамперед у тому, що вона не лише мовчки погодилася, а й підтримувала запропоновану з-за океану модель системної трансформації країн, побудовану на принципах «вашингтонського консенсусу», яка, як це сьогодні є всім зрозумілим, не була конструктивною. Об’єктивно Європа не повинна бути зацікавленою в латиноамериканізації пострадянського простору, яка фактично склалася на початковому етапі системних реформ у відповідних країнах, зокрема і в Україні. Виправити цю ситуацію надзвичайно складно. Для цього насамперед потрібно визнати помилку, якої припустилися. Це було б дуже важливо не лише з політичної, а і з суто моральної точки зору. Слід враховувати перспективи і в цьому питанні: за відповідної політики економіка ЄС може найбільш вдало взаємодоповнюватися пострадянською, зокрема економікою України.

Я не поділяю точки зору, за якої аморфність зовнішньополітичного курсу в 90-х роках є свідченням відсутності у неї чітко вираженої геополітичної мети. Одне — геопол стратегія окремо взятої країни, інше — коли йдеться про політику союзу суверенних держав. Треба розуміти: Європі потрібен час для глибшої внутрішньої консолідації. Слід враховувати й те, що інтеграційні процеси за своєю суттю є такими, що не піддаються штучному форсажу, що вони можуть утверджуватися лише на еволюційній основі. У цьому сенсі час працював, працює й працюватиме у майб. на Європу. Нею вже пройдено значну відстань, що визначає геополітичну рівновагу США-ЄС. Нині стратег. ініціатива дедалі більше утверджується на боці Європи. Після подій 11 вересня у цьому навряд чи хто сумнівається.

Не можна спрощувати і проблему, яка стосується зіставлення економічних потенціалів США та Західної Європи, зокрема країн Євросоюзу. Насамперед впадає у вічі очевидний факт, що переваги США в темпах економічного зростання найбільшою мірою позначилися у роки Першої та Другої світових воєн, які завдали величезних втрат європейській економіці. Найбільш перспективним із започаткованих проектів європейської політики, який є здатний істотно підвищити роль Європи у геополітичному процесі, є насамперед рішення про розширення ЄС. Нині Євросоюз — одна з найпотужніших інтеграційних зон світу. ЄС об’єднує країни з населенням 370 млн. осіб. Його економічний потенціал близький, а у окремих напрямах перевищує економічний потенціал США. Він визначається такими параметрами: ВВП — близько 10 трлн. дол., 22% світового промислового виробництва. Нині ЄС є незаперечним лідером світової торгівлі, забезпечує майже 40% світового експорту, тоді як США — менше 12,3% (1948 року — 22%).Країни ЄС посідають панівні позиції і в експорті капіталу, вони є по суті визначальним інвестиційним центром світової економіки. Якщо у 1967 році США забезпечували 50,4% світового обсягу прямих інвестицій, то в 1999-му лише одна країна Європи — Великобританія — інвестує більше, ніж американські інвестори.

Не можна спрощено підходити і до зіставлення науково-технічних потенціалів США та Європи, хоча переваги Америки у цій сфері залишаються незаперечними. -----Конструктивність відносин з країнами «третього світу»: Більшість з них дедалі розчаровується в американській моделі розвитку, як і в політиці США щодо відповідних держав, країни ЄС прагнуть надати максимальну підтримку сталому економічному та соціальному поступу країн, що розвиваються.