32. Методичні основи аналізу витрат на виробництво та собівартість продукції. (див. В опорніку тема 9.1. 2 пит. Ст.. 171-174)

Етапи загального аналізу витрат виробництва і промислової продукції: 1) Оцінка ступеня використання кошторису витрат. 2) Оцінка динаміки собівартості продукції вцілому і за видами продукції. 3) Визначення абсолютної суми економічної, або перевитрат в загальному обсязі продукції.В= Вфакт. – Вплан. 4) Оцінка структури собівартості продукції та її динаміка. 5) Оцінка динаміки собівартості за динамікою аналізу та визначення шляхів її . 6) Прийняття управлінських рішень спрямованих на  собівартості і забезпечення контролю за їх виконанням.

+ Собівартість продукції - це основний якісний показник роботи підп-ва. Її рівень характеризує роботу підп-ва і структурних підрозділів, дає змогу оцінити величину прибутку на кожну гривню витрат. Собівартість продукції - це грошова форма вартості спожитих видів праці, засобів праці та прдметів праці. Виділяють виробничу собів-ть та повну собів-ть(включає виробничу собів-ть і позавиробничі витрати). Узагальнюючими показниками собів-ті продукції слугують: собівартість одиниці продукції; виконання плану зниження собів-ті порівнянної продукції; витрати на 1грн. товарної продукції. Показник собів-ті одиниці продукції на підп-вах планується та обліковується лише за основними видами. Для цього витрати на вир-во сновних видів прдукції співвідносять до обсягу всієї продукції. Собівар-ть одиниці окремих видів проодукції вільна від впливу побічних структурних факторів. Це надає можл-ть оцінити вплив факторів на прямі витрати. Собів-ть одиниці окремих видів продукції незамінна для порівняльного аналізу, слугує відправним пунктом дослідження шляхів знниження витрат за рахунок змін в конструкції та технології виробів. Показник виконання плану зниження собів-ті порівнянної продукції вираховується у відсотках і абсолютній сумі економії. На продукцію, що виробляється вперше на підп-ві, затверджується планова величина цього показника в цілому і за статтями калькуляції. В поточній та річній звітності фактичний випуск продукції перераховують за плановою і за середньорічною собів-тю минулого року. Шляхом порівняння фактичних витрат із витратами, перерахованими за рівнем плану і минулого року, виявляють економію або перевитрати. Витрати на 1 крб. Продукції. Визначення планового рівня собів-ті продукції потребує також даних про залишки нереалізованої продукції на початок і на кінець року. При зниженні собів-ті продукції, витрати на 1 грн. нереалізованої продукції на кінець року мають бути нижчі від середньорічних, а на одну гривню товарної продукції - нижчі ніж на одну гривню реалізованої продукції. Розробка плану організаційно-технічних заходів, зниження собів-ті продукції базується на оцінці результатів аналізу. В умовах ринкової економіки використовують показники собівартості залежно від потреби.

33. Метод і методика економічного аналізу. (див. В опорніку тема 3. 1 пит. Ст.. 27-30)

Або

Метод ЕА в широкому розумінні- це способи і прийоми вивчення явищ природи і суспільства.

Всеохоплюючим способом вивчення законів природи і суспільстває діалектичний метод пізнання процесів та явищ у взаємозв’язку, взаємообумовленості,русі,зміні і розвитку.

Діалектичний метод пізнання законів природи та суспільства слугує теоретичною і методологичною основою методів усіх наук .у тому числі і економічного аналізу.

Економічний аналіз базується на політичній економії, розкриває економічні закони розвитку суспільства, допомагає оцінити тенденції розвитку господарської діяльності.

Метод еконовічного аналізу- це система прийомів і способів комплексного, взаємопов`язаного та беспреривного дослідження динамічного розвитку виробничих відносин у нерозривній єдності з продуктивними силами , розкриття факторів, тенденцій і закономірностей цього розвитку , обгрунтовання і прийняття оптимальних управлінських рішень , виявлення і мобілізації внутришньогосподарських резервів.

Метод економічного аналізу базується на дедукції та індукції.

Дедукція - це розклад (аналіз) загального на частки, індукція – узагальнення (синтез) часток у загальне.

Аналіз і синтез завжди знаходяться в діалектичній єдності, доповнюють одне одного.

Метод економічного аналізу направлений на: розчленування предметів і явмщ на частини; вивчення і виявлення внутрішніх зв’язків предметів і явищ; узагальнення і підведення підсумків гоподарської діяльності.

В основі методу економічного аналізу лежить система способів і прийомів аналізу господарської діяльності як єдиного цілого та формалізованoгo описання результатів аналізу у вигляді системи показників.

Або: Метод економ.аналізу являє собою діалектичний підхід до вивчення госп. процесів, в їх становленні та розвитку. Особливості методу: 1) використання системи екон. показників, що характеризують госп-ку діяльність; 2) вивчення причин зміни цих показників; 3) виявлення та вивчення взаємозв’язків між показниками з метою підвищення соц.-економ.ефективності діяльності підприємства. Методика ек.аналізу-це сукупність способів і прийомів виконання конкретної аналітичної роботи. В методології наукових досліджень виділяють два рівня пізнання: 1р-Емпіричний-спостереження і експеримент; 2)Теоретичний-розробка наукових гіпотез, теорій, відкриття законів і закономірностей. Для економ.аналізу характерний емпіричний рівень пізнання.

34. Методичні основи аналізу собівартості реалізованої продукції. Важливим показником, характеризуючим роботу промислових підприємств є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств, темпи розширенного відтворення, фінансовий стан господарських суб’єктів.

Аналіз собівартості продукції, робіт та послуг має виключно важливе значення. Він дозволяє з’ясувати тенденції зміни данного показника, виконання плану по його рівню,виявити вплив факторів на його збільшення і на цій основі дати оцінку роботи підриємства по використанню можливостей та встановити резерви зниження собівартості продукції.

Об’єкти аналізу собівартості продукції є наступні показники:

-повна собівартість товарної продукції в цілому та по елемнтам затрат;

-затрати на 1 гривню товарної продукції;

-собівартість порівнянної товарної продукції;

-собівартість окремих видів продукції

-окремі елементи та статті витрат

Аналізуючи собівартість продукції розв’язують такі основні задачі:

1)оцінка виконання плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також по окремих видах прдукції;

2)вивчення причин відхилення фактичних затрат від планових у розрізі статей, а також за окремими видами та групами продукції;

3)пошук резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання.

Джерела інформації:дані звіту по собівартості продукції,звіту про фінансово-майновий стан підприємства і звіту підприємства з праці. Залучаються також планові й звітні калькуляції по окремих видах продукції та відповідні дані бухгалтерського обліку.

На зміну виробничої с/в впливають:

• зміна обсягу випущеної продукції.Розрах.шляхом множення планової с/в на відсоток перевиконання плану по обсягу випущеної продукції; При збільшенні обсягу вир-ва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати та ін.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість виробів.

• зміна структури випуску продукції.Розрах.таким чином:

планова с/в в перерахунку на фактичний обсяг та асортимент-планова с/в*%виконання плану по обсягу випущеної продукції.