15. Охарактеризуйте державне регулювання р.П. В Україні

Для реалізації пол.. зайнятості нас. і забезпечення громадян відповідними гарантіями на всій території Укр.в порядку, визначеному Каб Мін Укр, створено Дер службу зайнятості, діяльність якої контролюють Мін праці та соц. пол. України і місцеві органи держ. виконавчої влади. Послуги, пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою безкоштовно. Діяльність цієї служби фінансується із Фонду загальнообов’язкового держ соц страхування Укр на випадок безробіття.

Державна служба зайнятості:• аналізує і прогнозує попит та пропозицію на роб силу, інформує нас. й державні органи упр. про стан р.п.;• консультує громадян, власників підпр., установ і організацій або уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості,про можливість одержання роботи і забезпечення роб силою;• веде облік вільних роб місць громадян, які звертаються з питань працевл.;• надає доп. громадянам у виборі роботи, власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників;• організовує при потребі проф. підготовку і перепідготовку гром. у системі служби зайн. або направляє їх до інших навч. закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку прац., сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перепідготовки; • надає послуги з працевлаштування та проф.. орієнтації прац., які бажають змінити професію або місце роботи (у зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов режиму праці тощо), звільненим працівникам, незайнятому населенню, скеровує на громадські роботи; • реєструє без роб. і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т.ч. і грошову, бере участь у підготовці перспективних і поточних держ. і терит. програмах зайн. та заходів щодо соц.. захищеності різних груп нас. від безробіття.

16. Розкрийте сутність основних моделей р.П.

Для японської моделі характерна система трудових відносин, яка грунтується на принципі "довічного наймання", за яким гарантується зайнятість постійного робітника на підприємстві до досягнення ним пенсійного віку (55—60 років). Заробітна плата робітників і розміри соціальних виплат залежать від віку, освіти і стану роботи. Робітники послідовно проходять підвищення кваліфікації за рахунок підприємств. Для підвищення професійного рівня робітники в плановому порядку переміщуються на нові робочі місця через кожні 8—10 років. Існує тенденція групового підвищення. Така політика сприяє вихованню у робітників фірми творчого відношення до виконання своїх обов'язків, підвищенню їх відповідальності за якість роботи, формує почуття колективізму, турботу за престиж фірми. У випадку скорочення виробництва, персонал не звільнюють, а скорочують робочий час, або переводять частину робітників на інші підприємства за їх згодою.

Для ринку праці США характерною є децентралізація законодавства про зайнятість і допомогу по безробіттю. Ця модель заснована на таких ідеалах: індивідуалізмі, обмеженому впливу держави і конкуренції. У разі скорочення виробництва фірми звільнюють працівників або переводять на іншу роботу. Особливістю американського ринку праці є високий рівень контролю роботодавця за найманими робітниками, високою географічною і профспілковою мобільністю робітників і більш високому рівню безробіття ніж в Японії. Американська модель відповідає рисам зовнішнього ринку праці, що характерний для Великобританії та інших країн.

Особливості шведської моделі полягають у тому, що держава проводить активну політику зайнятості, яка направлена на попередження безробіття. Держава проводить обмежувальну фіскальну політику, яка спрямована на підтримку менш прибуткових підприємств і стримування прибутковості високодохідних фірм з метою зниження конкуренції між фірмами у підвищенні заробітної плати від 10 до 70%. Проводиться "політика послідовності" в заробітній платі, в результаті чого досягається рівність ставки заробітної плати за рівну працю незалежно від фінансового стану фірм. Крім того, держава підтримує слабоконкурентних робітників (молодь, інвалідів, жінок та ін.), для чого виплачує субсидії роботодавцям для створення робочих місць і виплаті заробітної плати та підтримує зайнятість у соціально значимих секторах економіки, але мало прибуткових.