- •Визначте поняття “ринкової економічної системи”. Охарактеризуйте місце ринку праці в структурі ринкової економічної системи, умови винекнення і ефективного функціонування.
- •Дайте визначення ринку праці як відкритої соціально-економічної підсистеми. Особливості, етапи формування, типи та недоліки ринку праці в Україні.
- •Охарактеризуйте населення як суб‘єкт економічних та інших суспільних процесів і явищ. Відтворення населення, його природний і механічний рух.
- •Демографічна та соціальна мобільність і рух населення. Демоекономічні процеси та їх роль в формуванні ринку праці, зокрема в формуванні пропозиції робочої сили.
- •Структура і розміщення населення України. Охарактеризуйте загальну демографічну ситуацію на Україні
- •7. Управління відтворенням трудових ресурсівна макро та мікрорівнях.
- •8. Індивідуальна пропозиція на ринку праці та сукупна пропозиція на ринку праці.
- •9. Пропозиція якості робочої сили, залежність доходів від освіти.
- •10. Баланс трудових ресурсів в Україні. Схема балансу трудових ресурсів, зміст, зведені та специфічні показники.
- •11. Охарактеризуйте типи і показники відтворення населення, особливості відтворення на Україні. Типи відтворення населення
- •Показники відтворення населення
- •Населення України, його вікова та статева структура, природний і механічний рух
- •12.Охарактеризуйте режими відтворення населення. Коефіціент-нетто і –брутто відтворення населення. Режим відтворення населення
- •13. Поняття пропозиції робочої сили та попиту на робочі місця.
- •14. Концепція повної, примусової, добровільної зайнятості. Принципи державної політики зайнятості.
- •Основні принципи державної політики зайнятості населення:
- •15. Трудова активність: поняття і показники.
- •16. Трудова мобільність: поняття, показники, чинники
- •17. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці.
- •Характеристики масштабу міграції:
- •Показники рівнів міграції:
- •18. Зайнятість як форма трудової активності і задоволення пропозиції робочої сили
- •19. Безробіття: поняття, види, природна норма та критичний рівень безробіття.
- •20. Приховане безробіття: причини винекнення, соціально-економічні наслідки, методи виміру та шляхи подолання.
- •23. Показники і методи виміру продуктивності.
- •24. Програми управління продуктивністю.
- •25. Вартість життя та її показники. Види доходів, диференціація доходів, доходи домашніх господарств, грошові та натуральні доходи.
- •28. Організація заробітної плати. Тарифна система оплати праці і її елементи.
- •37.Особливості розрахунків зі стипендіатами.
- •29. Почасова форма оплати праці та її системи. Умови їх використання. Відрядна форма оплати праці та її системи.
- •30. Акордна і колективна (бригадна) системи оплати праці. Умови використання різноманітних систем відрядної форми оплати праці.
- •38. Зміст Генеральної тарифної угоди. Регулювання заробітної плати на галузевому, регіональному рівні та на рівні підприємства. Зміст тарифної угоди на рівні підприємства.
- •39. Дати визначення соціального партнерства (трипартизму). Мета та принципи соціального партнерстава.
- •40. Поняття про “спільне благо”. Історичний аспект розвитку соціального партнерства в україні.
- •42. Досвід застосування принципів трипартизму в країнах з розвинутою ринковою економікою. Правові та організаційні проблеми становлення системи соціального партнерства в Україні.
- •45. Поняття та принципи соціального захисту населення.
- •46. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.
- •47. Методи аналізу використання трудових ресурсів.
- •50. Фонд оплати праці. Планування фонду заробітної плати за нормативами. Аналіз використання фонду оплати праці. Ефективність використання коштів на оплату праці.
-
Структура і розміщення населення України. Охарактеризуйте загальну демографічну ситуацію на Україні
Структура та розміщення
Статевовікова структура населення є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статевовікова структура населення є результатом особливостей народжуваності і смертності населення в конкретних історичних умовах відтворення.
Аналіз статистичних матеріалів свідчить про те, що в Україні спостерігається постійне переважання жінок в загальній чисельності її населення. При цьому абсолютна перевага жінок дещо зростає, хоч відносні показники свідчать про незначне вирівнювання співвідношень між чисельністю чоловіків і жінок. Перевага чисельності жінок над чоловіками пояснюється насамперед нижчою смертністю жінок, з одного боку, та війнами, міграцією за межі держави, що найбільше впливає на чисельність чоловіків, — з другого. Наприклад, якщо коефіцієнт смертності жінок у віці 40-50 років становив в останні роки 4,
Наявну структуру населення України можна вважати несприятливою з точки зору тенденцій шлюбності та природного відтворення населення. Так, у віковій групі до 25 років включно чисельність чоловіків була більшою, ніж жінок; у віковій групі понад 26 років чисельна перевага — на боці жінок. І ця перевага збільшується з кожною віковою групою. Серед міських жителів чисельна перевага настає вже з 17 років, а в сільській місцевості — після 40 років.
Важливу роль у природному відтворенні населення та визначенні демографічної бази трудових ресурсів відіграє характер вікової структури населення. Характерною особливістю сучасної вікової структури населення України є зниження частки дітей в загальній чисельності населення. Це свідчить про те, що в Україні на сучасному етапі її соціально-економічного розвитку склався звужений тип відтворення населення. Причому сільське населення, судячи з його вікової структури, має менші можливості порівняно з міським щодо активізації відтворення нових поколінь
Важливим фактором подальшого економічного і соціального розвитку країни є співвідношення між основними віковими групами населення — допрацездатного, працездатного та старшого за працездатний. Аналіз вікової структури населення України за останні десятиліття показує істотне зменшення як чисельності, так і питомої ваги дітей у віці до 16 років у загальній чисельності населення країни. Дещо зменшується чисельність і питома вага осіб працездатного віку (чоловіків у віці 16—59 років і жінок — 16—54 роки). Чисельність населення України у віці, старшому за працездатний, щорічно зростає. Зменшення питомої ваги дітей та осіб працездатного віку при одночасному зростанні населення у віці, старшому за працездатний, свідчить про постаріння населення країни. При збереженні сучасних тенденцій народжуваності і смертності у майбутньому цілком можливе подальше збільшення питомої ваги осіб похилого віку і відповідно — загальне постаріння населення України.
Розселення — розміщення населення на території та форми його територіальної організації у вигляді системи поселень. Відображає як процес розподілу й перерозподілу населення на території, так і результат цього процесу у вигляді існуючої на даний час територіальної мережі поселень. Розглядаючи всю існуючу різноманітність розселення, можна вирізнити такі головні й найпоширеніші його форми:
Дисперсне (розсіяне) сільське розселення окремими подвір'ями — садибами, яке наближає людей до місць праці — земельних ділянок, лісів, мисливських угідь тощо. Найвиразніші приклади дисперсної форми розселення — це хутори в Україні та поселення-одно-двірки фермерів у зоні гомстедів США.
Дисперсно-групове сільське розселення. Воно є переважною формою сільського розселення у більшості країн світу. Розміри сел та їх розміщення значно різняться залежно від країни.
Місто як найважливіша форма міського розселення.
Промислові поселення, які не «доросли» до рівня міст. Найуніверсальнішим, поширеним практично в усіх країнах видом поселень є зосередження гірничопромислового населення (селища шахтарів і рудокопів, золотошукачів, робітників нафтопромислів та будівельних кар'єрів). Другий масовий вид промислових поселень пов'язаний з переробкою деревини, третій — з переробкою сільськогосподарської сировини.
Поселення службового характеру (поза містами, в сільській місцевості). Функції службових поселень (найчастіше невеликих за розміром) завжди вузькоспеціалізовані. Історично вони з'явилися лише за умов розвиненого суспільно-територіального поділу праці.
Розселення кочових народів, коли постійні населені пункти зазвичай відсутні, а кочове населення має лише тимчасові стоянки — табори. Кочівництво — це форма розселення із специфічним господарським побутом.
Зазначені форми розселення далеко не завжди існують у чистому вигляді, вони часто утворюють численні мішані та перехідні модифікації, характерні для певних зон або районів. З розвитком продуктивних сил форми розселення змінюються, пристосовуючись до нових умов і вимог життя.
----Україна знаходиться на такому етапі демографічного розвитку, коли народжуваність зменшується, а смертність зростає. Це призводить до зменшення загальної чисельності населення і відсутності навіть простого заміщення одних поколінь людей новими. Таким чином, відтворення населення України є звуженим.
Україна належить до держав світу, в яких природний приріст населення має від’ємне значення, і в останнє десятиліття ця тенденція посилилася
В цілому демографічна ситуація в Україні характеризується великою різноманітністю регіональних особливостей.
Несприятлива демографічна ситуація в Україні спричинена перш за все різким зниженням народжуваності, яке не забезпечує навіть простого відтворення населення, причому це стосується як сільської, так і міської місцевості. Серед причин цього є, очевидно, різке зниження життєвого рівня більшості населення України, невпевненість у своєму майбутньому та ін. В Україні зростають масштаби бездітності та однодітності сімей. До того ж, це характерно не лише для міського, а й для сільського населення. Погіршення процесів природного відтворення сільського населення України пов’язане з вкрай деформованою статево-віковою структурою населення.
Важливою особливістю сучасної демографічної ситуації в Україні є досить високий рівень смертності населення.
6. Охарактеризуйте, дайте визначення і назвіть відмінності основних понять економіки праці (трудових ресурсів, трудового потенціалу, кадрового потенціалу, населення, зайнятих, кадрів, потенціалу окремого індивіда).
Трудовий потенціал - це кількість та якість наявних трудових ресурсів з урахуванням можливості їх збільшення при поточному рівні розвитку науки і техніки.У політекономічному аспекті цю категорію можна визначити як систему виробничих відносин між окремими індивідами, трудовими колективами, соціальними верствами і державою з приводу відтворення і використання працездатного населення країни. Він характеризується кількісною і якісною сторонами. Тенденції динаміки народонаселення визначають чисельність трудових ресурсів, його склад, розмір зайнятості, що, в свою чергу, має вплив на сукупний попит і пропозицію, споживання і, в кінцевому підсумку, на економічне зростання.
Основою трудового потенціалу суспільства є потенціал окремої людини.Професор С. Сіденко щодо індивіда вживає поняття «людський потенціал».Людський потенціал — міра втілених у людині здібностей, таланту, рівня освіти, кваліфікації та їх здатність приносити дохід. Світовий банк включає в це поняття також стан здоров’я та якість харчування; ООН — освіту, професійний досвід, фізичний стан, здатність до виживання, інші характеристики, що забезпечують і самозабезпеченість людей. З розвитком людського прогресу робоча сила перестає бути лише фактором виробництва. Вкладення в робочу силу — освіту, охорону здоров’я, культуру, кваліфікацію — формують нову якість, що є новою формою людського багатства [8, с. 216].
Кадровий потенціал – це трудові можливості підприємства, здатність персоналу до генерування ідей, створення нової продукції, його освітній, кваліфікаційний рівень, психофізіологічні характиристики і мотиваційний потенціал.
кадри — це професійно підготовлені спеціалісти.
Трудові ресурси — це частина населення, що має фізичний розвиток, розумові здібності та знання, які необхідні для виконання роботи у будь-якій галузі економіки. До трудових ресурсів належать: а) населення в працездатному віці: чоловіки 16—59 років і жінки 16—54 років за винятком непрацюючих інвалідів праці й війни I та II груп і непрацюючих осіб непрацездатного віку, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах (чоловіки 50—59 років, жінки 45—54 років); б) населення старше і молодше від працездатного віку, яке зайнято в народному господарстві.
Працездатне населення — це сукупність людей переважно працездатного віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі втрудовому процесі.айнятість населення — це чисельність осіб, які виконують будь-яку роботу за певну заробітну плату (чи дохід «працюючи на себе»).Зайнятість — це забезпеченість працездатного населення робочими місцями, його участь у суспільнокорисній діяльності по створенню суспільного продукту.Зайнятість — це діяльність громадян, пов’язана з задоволенням особистих та суспільних потреб, що приносять їм дохід у грошовій чи іншій формі.