15. Трудова активність: поняття і показники.

Трудова активність – прагнення працездатної особи застосувати на практиці наявні знання та досвід, одержуючи за це винагороду в натуральній або грошовій формі. Особа, що виявляє таке бажання, є носієм трудової (економічної) активності.

Така трактовка в цілому відповідає міжнародним підходам та на відміну від поширеного в минулому серед вітчизняних дослідників визначення трудової активності залишає поза увагою якісні її характеристики, зокрема інтенсивність праці.

Раніше у вітчизняній літратурі трудова активність ототожнювалась з характеристиками інтенсивності, творчого ставлення до праці, тобто категорія мала більшою мірою атрибутивні, якіні показники.

Трудова активність може бути потенційною, яка відповідає прагненням працездатної особи працювати за винагороду, і реалізованою, яка фактично є зайнятістю. Потенційна трудова активність є головним чинником формуваня робочої сили, а реалізована – її зайнятості (рис.5.1). Таким чином, співвідношення між потенційною і реалізованою трудовою активністю досить певно і обєктивно характеризує ситуацію на ринку праці.

Показники трудової активності

Головним статистичним виміром трудової активності є її рівень (t), що розраовується як відношення чисельного трудоактивного населення (L) до його загльної кількості (S): t=. Рівні трудової активності розраховуються щодо населення старше певного віку (як правило, 16 або 18 років), населення працездатного віку або всього населення регіону. Перші два коефіцієнти називаються спеціальними, третій – загальним. Зрозуміло, що в кожному випадку чисельник дробу має бути відповідним до знаменника, тобто використовується чисельність трудоактивного населення старше певного віку, працездатного віку або без вікових обмежень.

Більш детальну інформацію можна одержати, спираючись на розрахунки статево-вікових рівнів трудової активності: диференційовано щодо жінок і чоловіків за 5-річними віковими коефіцієнтами. У такому випадку, як правило, ряд статево-вікових коефіцієнтів доповнюється стандартизованими показниками, причому за стандартне населення приймається або середня по країні фактична структура населення, або та, що використовується в міжнародній статистиці як європейський або світовий стандарт.

Стандартизовані коефіцієнти мають узагальнюючий характер і водночас вони еліміновані від впливу структурних факторів, тобто особливостей статево-вікового складу населення. Це дає можливість виконувати конкретний порівняльній аналіз рівнів трудової активності різних країн, що мають істотні відмінності, наприклад, у рівнях постаріння населення; інша можливість – порівняння трудової активності чоловіків і жінок, міських та сільских мешканців, населення тієї ж самою країни за різні періоди часу. Стандартизовані коефіцієнти визначаються виключно статево віковими рівнями трудової активності.