17. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці.

Міграція (megratio – переселення) – переміщення робочої сили (працездатних мігрантів) через кордони тих чи інших територій, країн, населених пунктів зі зміною місця проживання або на більш-меньш тривалий час. Однією з основних ознак міграції є перетин адміністративних кордонів регіону. Тому перш за все відокремлюють зовнішню, тобто пов’язану з претином державного кордону, і внутрішню, тобто таку, що відбувається в межах держави, міграції.

За територіальною ознакою розрізняють міграцію сільскою і міської робочої сили, міжміську міграцію і міграцію в межах сільської місцевості – міграційні потоки "село – місто", "місто –місто", "місто – село", "село – село". Вирішальне значення має міграція робочої сили "село – місто", але з розвитком урбанізації зростає роль міграцій "місто –місто".

Залежно від тривалості перемішень робочоі сили розрізняють постійну (незворотну) та зворотну міграцію.

Комплекс показників:

1. Характеристики масштабу міграції:

1. Потік міграції по прибуттю – чисельність прибулих (I);

2. Потік міграції по вибуттю – чисельність вибулих (Е);

3. Обсяг міграції – сума чисельностей прибулих та вибулих, тобто загальна чисельність осіб, що здійснили міграційні переміщення протягом поточного періоду (Q = I +E);

4. Сальдо міграції різниця між чисельністю прибулих та вибулих, тобто результативність міграційного руху (S = I – E).

2. Показники рівнів міграції:

1. Інтенсивність міграції по прибуттю – співвідношення чисельності прибулих та чисельності населення регіону (I/P) ▪ 100%;

2. Інтенсивність міграції по прибуттю – співвідношення чисельності вибулих та чисельності населення регіону (Е/P) ▪ 100%;

3. Рівень участі населення в міграціях - співвідношення обсягу міграції та чисельності населення регіону [(I + Е)/P] ▪ 100%;

4. Коефіцієнт результативності міграції [(I – Е)/P] ▪ 100%;

Аналіз можна виконувати як за абсолютними, так і за відносними (насамперед структурними) характеристиками. Зокрема, надзвичайно цікавими є результати аналізу міграційних рухів населення України з часу набуття нею незалежності, вікового та освітнього стану емігрантів тощо.

18. Зайнятість як форма трудової активності і задоволення пропозиції робочої сили

Стан зайнятості є одним з основних індикаторів національної економіки. В ньому відображається те, як в суспільстві використовуються ресурси праці, а відповідно і можливості економічного росту. Основними параметрами, що характеризують стан зайнятості, становище на ринку праці можна назвати:

* економічно активне населення (робоча сила);

* економічно неактивне населення (не входить в склад робочої сили).

До економічно неактивного населення відносяться: а) особи віком до 16 років;б) особи, які знаходяться в психіатричних лікарнях та виправних закладах;в) пенсіонери, студенти, домогосподарки та інші особи, які вибули із складу робочої сили - непрацюючі і не шукаючі роботи. Економічно активне населення у всіх країнах складається із трьох частин: зайняте, незайняте, безробітне.

Однією з найважливіших проблем ринкової економіки є проблема повної зайнятості. Зайнятість - це економічна категорія, яку розглядають з двох боків:

- Зайнятість як економічна категорія - це сукупність економічних, правових, соціальних, національних відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення країни робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить дохід.

- Зайнятість як економічна проблема - це співвідношення між кількістю працездатного населення і кількістю зайнятих, яке характеризує рівень використання трудових ресурсів суспільства та ситуацію на ринку робочої сили.

Зайняте населення становить частину трудових ресурсів суспільства. В Україні - це особи віком від 16 до 55 років (жінки) і 60 років (чоловіки), а також особи пенсійного віку і молодь, молодша від зазначеного віку, якщо вона зайнята в народному господарстві. До складу зайнятих належать:

• наймані працівники, особи, які працюють самостійно (підприємці, фермери, творчі працівники), зайняті в органах державної влади й управління;

• * особи, котрі служать в армії або отримують професійну підготовку (учні, студенти денних форм навчання);

• * особи, що виконують суспільно-оплачувані роботи;

• * особи, зайняті вихованням малолітніх дітей, доглядом за інвалідами чи людьми похилого віку, громадяни інших країн, які проживають в Україні, працюють у народному господарстві.

Для подальшого висвітлення механізму формування сукупної пропозиції робочої сили на ринку праці та її задоволення доцільно розглянути понятійний апарат, що застосовується міжнародною статистикою, зокрема Міжнародною організацією праці. Для характеристики масштабів ринку праці використовуються такі терміни: економічно активне населення; робоча сила; пропозиція робочої сили; попит на робочі місця.

Економічно активне (трудоактивне) населення – це загальна чисельність населення, старшого певного віку (звичайно 16 чи 18 роів), яке звичайно працює або прагне працювати за винагороду.