- •Визначте поняття “ринкової економічної системи”. Охарактеризуйте місце ринку праці в структурі ринкової економічної системи, умови винекнення і ефективного функціонування.
- •Дайте визначення ринку праці як відкритої соціально-економічної підсистеми. Особливості, етапи формування, типи та недоліки ринку праці в Україні.
- •Охарактеризуйте населення як суб‘єкт економічних та інших суспільних процесів і явищ. Відтворення населення, його природний і механічний рух.
- •Демографічна та соціальна мобільність і рух населення. Демоекономічні процеси та їх роль в формуванні ринку праці, зокрема в формуванні пропозиції робочої сили.
- •Структура і розміщення населення України. Охарактеризуйте загальну демографічну ситуацію на Україні
- •7. Управління відтворенням трудових ресурсівна макро та мікрорівнях.
- •8. Індивідуальна пропозиція на ринку праці та сукупна пропозиція на ринку праці.
- •9. Пропозиція якості робочої сили, залежність доходів від освіти.
- •10. Баланс трудових ресурсів в Україні. Схема балансу трудових ресурсів, зміст, зведені та специфічні показники.
- •11. Охарактеризуйте типи і показники відтворення населення, особливості відтворення на Україні. Типи відтворення населення
- •Показники відтворення населення
- •Населення України, його вікова та статева структура, природний і механічний рух
- •12.Охарактеризуйте режими відтворення населення. Коефіціент-нетто і –брутто відтворення населення. Режим відтворення населення
- •13. Поняття пропозиції робочої сили та попиту на робочі місця.
- •14. Концепція повної, примусової, добровільної зайнятості. Принципи державної політики зайнятості.
- •Основні принципи державної політики зайнятості населення:
- •15. Трудова активність: поняття і показники.
- •16. Трудова мобільність: поняття, показники, чинники
- •17. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці.
- •Характеристики масштабу міграції:
- •Показники рівнів міграції:
- •18. Зайнятість як форма трудової активності і задоволення пропозиції робочої сили
- •19. Безробіття: поняття, види, природна норма та критичний рівень безробіття.
- •20. Приховане безробіття: причини винекнення, соціально-економічні наслідки, методи виміру та шляхи подолання.
- •23. Показники і методи виміру продуктивності.
- •24. Програми управління продуктивністю.
- •25. Вартість життя та її показники. Види доходів, диференціація доходів, доходи домашніх господарств, грошові та натуральні доходи.
- •28. Організація заробітної плати. Тарифна система оплати праці і її елементи.
- •37.Особливості розрахунків зі стипендіатами.
- •29. Почасова форма оплати праці та її системи. Умови їх використання. Відрядна форма оплати праці та її системи.
- •30. Акордна і колективна (бригадна) системи оплати праці. Умови використання різноманітних систем відрядної форми оплати праці.
- •38. Зміст Генеральної тарифної угоди. Регулювання заробітної плати на галузевому, регіональному рівні та на рівні підприємства. Зміст тарифної угоди на рівні підприємства.
- •39. Дати визначення соціального партнерства (трипартизму). Мета та принципи соціального партнерстава.
- •40. Поняття про “спільне благо”. Історичний аспект розвитку соціального партнерства в україні.
- •42. Досвід застосування принципів трипартизму в країнах з розвинутою ринковою економікою. Правові та організаційні проблеми становлення системи соціального партнерства в Україні.
- •45. Поняття та принципи соціального захисту населення.
- •46. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.
- •47. Методи аналізу використання трудових ресурсів.
- •50. Фонд оплати праці. Планування фонду заробітної плати за нормативами. Аналіз використання фонду оплати праці. Ефективність використання коштів на оплату праці.
16. Трудова мобільність: поняття, показники, чинники
Трудова мобільність (labour mobility) в умовах економіки, що динамічно розвивається, є чи ненайважливійшим чинником оперативного перерозподілу робочої сили відповідно до змін потреб виробництва і ринку праці. Високий рівень мобільності означає принципову готовність населення до зміни посади, професії, місця роботи та проживання, способу життя в цілому. По суті, саме мобільність є запорукою успіху урядових програм в боротьбі з такими жорстокими формами безробіття, як структурне і регіональне.
Мобільність робочої сили здійснюється за такими формами: зміна місця роботи; зміна професії; зміна рівня освіти; зміна місця проживання і відповідно сегменту ринку праці, на якому пропонується робоча сила.
Чинники трудової мобільності.
Загальна система чинників формування трудової мобільності складається з 4-х блоків.
-
Соціально-демографічні: статево-віковий склад населення; освітний склад населення; сімейний склад населення; професійний склад населення.
-
Соціопсихологічні: настанови населення щодо зміни міста роботи; суспільна оцінка мобільності робочої сили; поширеність патерналізму в суспільстві.
-
Соціаьльно-економічні: модель ринку праці (ліберальна, патерналістська, соціал-демократична); співвідношення пропозиції робочої сили та попиту на неї; ступінь сегментації ринку праці; комунікативні та транспортні зв’язки між окремими територіальними сегментами ринку праці.
-
Політичні:
До групи чинників, що сприяють підвищенню рівня трудової мобільності, відносяться: молодий етнос; високий освітній та професійно-кваліфікаційний рівень населення; традиційно сприятливі настанови на часту зміну місця роботи і відповідна суспільна оцінка цього явища; відсутність серед населення традицій сподіватися на допомогу держави у випадку втрати роботи чи інших ускладнень на ринку праці; орієнтація уряду країни на ліберальну модель ринку праці наявність достатьної кількості вакансій; тісний взаємозв’язок між окремими, насамперед прфесійними, сегментами ринку праці; наявність тісних комунікативних та транспортних взаємозв’язків між окремими територіальним сегментами ринку праці; принципова можливість зміни місця проживання і вирішення первинного кола проблем, пов’язаних з переїздом – насамперед, житлових.
Обмежувачі мобільності.
В умовах ринкової економіки, і особливо на етапі її формування, діють достатньо вагомі обмежувачі мобльності: територіальні (географічні), інституційні (зумовлені специфікою державного устрою, значною мірою штучні), соціодемографічні.
Показники мобільності.
Як потенційна, так і реалізована мобільність вимірюється за допоммогою абсолютних та відносних показників.
Серед першої групи слід визначити чісельність мобільного населення та його розподіл за певними ознаками (віком, статтю, професійною та освітньою підготовкою, зайнятістю в окремих секторах та галузях економіки) - Мі, обсяг мобільних контингентів (наприклад, загальну сукупність прийнятих на роботу – S та звільнених – F) – M.
M = ∑ Мі ,
M = S + F .
Друга група харектеристик інтенсивності мобільності (питома вага мобільних контингентів у відповідних сукупностях населення) та середньої кількості подій протягом певного періоду часу.