12.Охарактеризуйте режими відтворення населення. Коефіціент-нетто і –брутто відтворення населення. Режим відтворення населення

Відтворення називається простим, коли на зміну поколінню батьків приходить рівне за чисельністю покоління дітей; розширене відтворення характеризується переважанням чисельності дітей над чисельністю батьків, а звужене – навпаки, меньшою чисельністю покоління дітей порівняно з поколінням батьків. Ці режими відтворення знаходять численне вираження у відповідних коефіціентах.

Із змісту режиму відтворення зрозуміло, що його чисельний показник має грунтуватися на рівні народжуваності: чи достатньо народжується дітей, щоб повністю замінити покоління батьків. Теоретично, для повної заміни покоління в кожної подружньої пари має бути не меньше двох дітей. Проте якщо врахувати, що не все населення вступає до шлюбу і не всі діти доживають до того віку, коли самі стануть батьками, для зміни покоління треба більше двох дітей на подружню пару. З метою спрощення розрахунку коефіціент відтворення (заміщення покоління) розраховують для жіночого населення. Таким чином, він демонструє скільки дівчат в середньому за своє життя народжує жінка. Показник цього називається брутто-коефіціентом відтворення населення. Проте цей коефіціент не відображує реального заміщення материнського покоління дочірнім, тому що не всі дівчатка доживають до дорослого віку. Покоління вважається заміщеним, якщо діти доживають до дітородного віку. Отже, для більш точного визначення ступеня заміни покоління застосовують нетто-коефіціент відтворення, який показує, скільки дівчат, народжених в середньому однією жінкою доживе до того віку, в якому була жінка під час народження дівчини. Якщо коефіціент меньший за одиницю, то відтворення є звуженим, якщо більший – розширенним, якщо дорівнює одиниці – простим.

Коефіціенти відтворення населення можна розрахувати як для реального, так і для умовного покоління. У практиці демографічного аналізу найчастіше використовується нетто-коефіціент відтворення нового покоління. Реально населення може продовжувати зростати, навіть якщо нетто-коефіціент є меньшим за одиницю. Зростання в такому разі відбувається за рахунок великої частки населення дітородного віку. Але якщо звужене відтворення зберігається протягом тривалого часу, врешті-решт настає момент, коли смерті переважають над народженнями, і населення починає зменьшуватися (якщо відсутній приплив іззовні). Саме такий приклад продемонструвала Україна, де від часу зниження нетто-коефіціенту до рівня меньше 1 до реального скорочення чисельності населення минуло близько 30 років. Процес скорочення чисельності населення внаслідок переважання смертей над народженнями називається депопуляцією.

13. Поняття пропозиції робочої сили та попиту на робочі місця.

Основними суб'єктами на ринку праці є, як відомо, роботодавець і найманий працівник. Останній пропонує на ринку певний товар з метою обміняти його на інші товари. Цей товар має здатність задо­вольняти потребу підприємця у виробництві певного обсягу продук­ту, яка значною мірою залежить від попиту споживача на певний товар чи послугу фірми. У свою чергу потреба підприємця в певно­му обсязі виробництва продукту формує його попит на ринку праці та на ринку капіталів. У такий спосіб на ринку праці формуються попит і пропозиція, співвідношення яких певною мірою визначає рі­вень ціни робочої сили, а також кон'юнктуру ринку праці. В разі збігу попиту та пропозиції кон'юнктура ринку праці буде врівноваженою, в разі перевищення попиту над пропозицією — трудо-дефіцитною, в разі перевищення пропозиції над попитом — трудо-надлишковою.

Пропозиція робочої сили - це кількість праці, яка пропонується для реалізації при визначених ставках заробітної плати. Як і для будь-якого товару, величина пропозиції збільшується, коли росте ціна - заробітна плата зменшується - при її зниженні. Пропозиція робочої сили носить вільний характер: люди самі добровільно вибирають між зайнятістю і незайнятістю, визначають професію, вид діяльності, приймають рішення про зміну роботи. Одночасно ця свобода носить обмежений характер, це вибір в межах певного "коридору свободи". Факторами, що обмежують вибір, або іншими словами, встановлюють цей "коридор свободи" є:

- наявний рівень освіти, професійна спеціалізація. Металургу, наприклад, важко пропонувати себе вчителем математики, а юристу - спеціалістом з ремонту комп'ютерів;

- фізіологічні можливості людини. Вік, стать, стан здоров'я, інші індивідуальні дані накладають свій відбиток на конкурентоспроможність людини на певних спеціалізованих ринках праці, об'єктивно відбиваються на її можливості виконати ту, чи іншу роботу. Нерідко сам роботодавець спочатку фіксує свої вимоги найму;

- соціальні умови. Місце проживання, сімейні обставини також обмежують можливості пропозиції праці на певних ринках. Наприклад, для жінки, яка має малолітніх дітей, буде дуже проблематично пропонувати свою працю там, де робота пов'язана з відрядженнями, або ведеться в декілька змін;

- відсутність досвіду. Тут зі сторони наймача встановлюються зразу ж певні вимоги до здібностей робітника. Наприклад, можна зустріти таке оголошення: "Потрібен бухгалтер зі стажем роботи не менше 5 років..."

В цілому до основних факторів, які визначають поведінку робітників на ринку праці, можна віднести:

*величину заробітної плати;

* умови праці (фізичне навантаження, інтенсивність, змінність, екологію); віддаленість роботи від місця проживання; престижність праці та ін.

Попит на робочу силу - це платоспроможна потреба роботодавців щодо трудових послуг працівників певних професій і кваліфікації. Величина попиту залежить в першу чергу від економічного стану країни, темпів зростання економіки, а також від умов діяльності підприємства, положення підприємства. Високі темпи зростання створюють підвищений попит на робочу силу. Коли економіка перебуває в кризовому стані, то кількість робочих місць зменшується, а попит на робочу силу падає.

Співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці визначає ціну робочої сили. Ціною праці є ставка заробітної плати, або оплата праці