4.2 Структура, функції та механізм функціонування політичної системи

Політична система складається із взаємозалежних підсистем, що взаємозалежні одна від іншої і забезпечують функціонування публічної влади. Різні дослідники називають різну кількість таких підсистем. Однак за функціональною ознакою можна виділити певні підсистеми.

Інституціональна містить у собі державу, політичні партії, соціально-економічні та громадські організації і відносини між ними, які в сукупності утворюють політичну організацію суспільства. Центральне місце в цій підсистемі належить державі.

Нормативна підсистема містить у собі правові, політичні, моральні норми і цінності, традиції, звичаї. Через них політична система впливає на діяльність інститутів, поведінку громадян.

Функціональна підсистема – це методи політичної діяльності, засоби здійснення влади. Вона складає основу політичного режиму (згода, примус, насильство, авторитет).

Комунікативна – містить у собі усі форми політичної взаємодії як усередині системи (наприклад, між інститутами держави і політичними партіями), так і з політичними системами інших держав.

Функції політичної системи

У теорії систем під функцією розуміється будь-яка дія, спрямована на підтримку системи в стійкому стані та забезпечення її життєздатності. Дії ж, що сприяють руйнуванню організованості, стабільності системи, розглядаються як дисфункція.

Одна із загальновизнаних класифікацій функцій політичної системи була представлена Г. Алмондом і Дж. Пауеллом. Вони виділили за значущістю ті функції, кожна з яких задовольняє визначену потребу системи, а всі разом вони забезпечують «збереження системи через її зміну».

Збереження підтримки існуючої моделі політичної системи здійснюється за допомогою функції політичної соціалізації. Політична соціалізація являє собою процес придбання політичних знань, вірувань, почуттів, цінностей, властивих тому суспільству, у якому живе людина.

Залучення індивіда до політичних цінностей, впровадження прийнятих у суспільстві стандартів політичної поведінки, лояльне ставлення до інститутів влади забезпечує підтримку існуючої моделі політичної системи. Стабільність політичної системи досягається в тому випадку, якщо її функціонування ґрунтується на принципах, що відповідають політичній культурі суспільства. Так, американська політична культура заснована на низці міфів, ідеалів і уявлень, що визнаються більшістю населення країни, незважаючи на релігійні й расові розбіжності. Серед них – ставлення до своєї країни як до богообраної, що надає людині унікальну можливість для самореалізації, орієнтація на явний успіх, що дає впевненість у тому, що вирватися з убогості й досягти багатства можна, тільки покладаючись на свої здібності.

Життєздатність системи забезпечується її здатністю адаптуватися до навколишнього середовища, її можливостями. Функція адаптації може здійснюватися за допомогою політичного рекрутування - підготовки і добору суб'єктів влади (лідерів, еліт), здатних знаходити найбільш ефективні шляхи вирішення актуальних проблем і пропонувати їх суспільству.

Не менш важлива функція реагування. Завдяки цій функції політична система відповідає на імпульси, сигнали, що йдуть ззовні або зсередини неї. Високорозвинена здатність до реагування дозволяє системі швидко адаптуватися до мінливих умов функціонування. Особливо це важливо тоді, коли з'являються нові вимоги груп, партій, ігнорування яких може призвести до дезінтеграцї й розпаду суспільства.

Політична система здатна ефективно реагувати на виникаючі вимоги за наявності в ній ресурсів. Ці ресурси вона черпає з внутрішнього чи зовнішнього економічного, природного середовища. Дана функція називається екстракціонною. Отримані ресурси необхідно розподілити так, щоб забезпечити інтеграцію і згоду інтересів різних груп усередині суспільства. Отже, розподіл політичною системою благ, послуг і статусів складає зміст її дистрибутивної (розподільчої) функції.

Нарешті, політична система здійснює вплив на суспільство за допомогою керування, координації поведінки індивідів і груп. Управлінські дії політичної системи виражають сутність регулюючої функції. Вона реалізується шляхом запровадження норм і правил, на основі яких взаємодіють індивіди, групи, а також за рахунок застосування адміністративних та інших заходів по відношенню до порушників правил.