3.3 Тенденції розвитку асутп у тваринництві

Для годівлі тварин комбікорми в основному завозяться з великих (промислового типу) комбікормових заводів. В даний час, із урахуванням складної економічної ситуації, ці корми почали виробляти безпосередньо на фермах, використовуючи малогабаритні комбікормові установки типу УМК-Ф-2, "Харків'янка", КН-5-1 та ін. ЦЕ значно підвищило ефективність приготування комбікормів за рахунок використання місцевих видів сировини.

Для роздачі кормів усе більше використовуються мобільні універсальні кормораздавачі з об'ємними і ваговими дозаторами. Роздача комбікормів здійснюється спіральними, цепо- та тросошайбовими транспортерами, причому індивідуальне наповнення кожної годівниці дозується спеціальною лінійкою. Частина комбікорму видається коровам у доїльному залі перед і під час доїння.

Розробляються прилади і засоби визначення у тварин маститу. Ці засоби засновані на визначенні температури молока, підвищення якої свідчить про схильність тварини до захворювання. Ця інформація передається до мікроЕОМ і при ідентифікації корови з маститом подається спеціальний сигнал і обслуговуючий персонал приймає визначені в цьому випадку міри.

При доїнні розробляються системи з різноманітними режимами роботи, що дозволяють у залежності від молоковіддачі регулювати як вакуумо-метричний тиск, так і кількість імпульсів, а також співвідношення тактів пульсації. Наприкінці доїння автоматично включається режим, що виключає традиційне додоювання. Важливою, і поки невирішеною, проблемою є створення маніпулятора для установки доїльних апаратів.

Автоматизації необхідно піддати також процеси переміщення корів по технологічних маршрутах, поділ череди на визначені групи, зважування в потоці, системи підгону тварин під час моціону та ін.

Автоматична ідентифікація тварин.

У пристроях ідентифікації використовуються різноманітні фізичні принципи одержання і передачі інформації (оптичні, ультразвукові і т.д.). В даний час використовуються, головним чином, пристрої, у роботі яких використані радіотехнічні принципи.

Всі кодові датчики закріплюються на нашийнику тварин і класифікуються в таким чином:

Пристрої із пасивним живленням найбільш поширені і працюють вони на енергії магнітного поля, що утворюється у місці ідентифікації і створює резонансний ефект. Ідентифікатори пасивного типу, отримавши сигнал стаціонарного приймально-передавального пристрою виробляють кодовану відповідь (сигнал розпізнавання), чим забезпечується ідентифікація тварини.

Для функціонування респондера використовується лише одна фіксована частота. При попаданні респондера в електромагнітне поле, утворюване спеціальною антеною, відбувається активація датчика і відповідно до запрограмованим при його виготовленні кодом змінюється кількість електромагнітної енергії . Ці зміни аналізуються логікою розпізнавання пристрою, що ідентифікує, з використанням визначального коду респондера.

Транспондер працює на двох частотах. Перша служить для передачі енергії від пристрою, що ідентифікує, до датчика, а друга від датчика, розташованого на нашийнику тварини до приймального пристрою ідентифікатора. Перші транспондери настроювалися кожний на індивідуальну частоту, як правило, у діапазоні до 100 кГц. Відносно ефективною така система (при наявності температурного дрейфу а також дії інших збурень), була б за умови, що частоти різних транспондерів повинні відстояти одна від одної, як мінімум, на 2...3 кГц. Проте, з огляду на частотні параметри таких пристроїв, число ідентифікуючих тварин, при використовуванні такого принципу, дуже обмежено.

В даний час використовується принцип передачі інформації від транспондера до пристрою ідентифікації, заснований на кодово-імпульсній модуляції, що показано на функціональній схемі (рисунок 1).

Рисунок 3.1 - Схема пристрою ідентифікації

В даний час фірмою "Nedar" (Нідерланди) розроблено ідентифікатор активного типу з літієвим елементом живлення. Даний ідентифікатор імплантується під шкіру тварині за допомогою спеціального ін’єктора і має розміри 5х13 мм. При терміні гарантованої роботи у 5-6 років.