2.3 Асутп у супервізорному режимі й у режимі безпосереднього цифрового керування

Принцип функціонування такої системи показано на рисунку 6.

Рисунок 2.6 - Схема АСУТП у супервизорному режимі

Супервизорний режим являє собою двухрівневу ієрархічну систему.

Нижній рівень управління, безпосередньо пов'язаний із ТП, реалізують локальні регулятори Р окремих технологічних параметрів. На верхньому рівні встановлена ЕОМ, основною функцією якої є визначення оптимального технологічного режиму й обчислення на його основі значень установок локальних регуляторів. Вхідною інформацією для розрахунку уставок є значення керованих параметрів, що вимірюються пристроями Дк, а також контрольовані параметри стану процесу, що вимірюються перетворювачами Ду. Оператор з пульта має можливість вводити додаткову інформацію, зокрема змінювати обмеження на керовані і керуючі величини, уточнювати критерій управління в залежності від зовнішніх умов. Супервізорний режим дозволяє здійснювати автоматичне управління ТП. Роль оператора зводиться до спостереження за процесом і, у разі потреби, до внесення корегувань.

Режим безпосереднього цифрового управління, на відміну від супервізорного, припускає розрахунок за допомогою ЕОМ керуючого впливу і передача сигналу через пристрої сполучення безпосередньо на виконавчі органи. Тут виключається необхідність установки локальних регуляторів (рисунок 7) .

Рисунок 2.7 - Режим безпосереднього цифрового управління

Як і в супервізорному режимі в цьому випадку функції оператора полягають у спостереженні за процесом і його коригування в разі потреби.

2.4 Багаторівневі ієрархічні системи

Якщо однорівнева структура АСУТП не забезпечує необхідного режиму функціонування складного об'єкта, то систему управління будують як багаторівневу - у виді окремих підсистем, між якими установлені відношення супідрядності. Наприклад, варіант 3-х рівневої АСУТП має наступну схему, що показана на рисунку 8.

Рисунок 2.8 - Багаторівнева ієрархічна система

Функції управління тут розподілені по рівнях. Наприклад. 1-й рівень складається із систем, що безпосередньо управляють ТП. Другий рівень утворить дві підсистеми розрахунку і оперативного корегування режимів технологічних операцій. Третій рівень узагальнює всю інформацію з об'єкта і вирішує задачу розрахунку і управління для процесу в цілому.

Лекція 3

Тема: ТЕХНОЛОГІЧНІ ОБ'ЄКТИ управління У ТВАРИННИЦТВІ

3.1 Загальної відомості.

3.2 Склад і особливості розробки АСУ ТП тваринницьких об'єктів.

3.3 Тенденції розвитку АСУ ТП у тваринництві.

3.1 Загальні відомості

У сільському господарстві України значне поширення в області тваринництва одержали молочно-товарні ферми (МТФ), ферми відгодівлі великої рогатої худоби (ВРХ), свиноферми, а також вівцеферми. У окремих регіонах широко розвинені оленярство, конярство та інші галузі.

У технології виробництва тваринницької продукції можна виділити ряд типових технологічних процесів:

- годівля;

- поїння;

- прибирання гною;

- доїння;

- мікроклімат;

- санобробка тварин і помешкань;

- контроль фізіологічного стану;

- контроль поточної маси і продуктивності тварин.

На першому рівні автоматизації кожний із приведених процесів або окремих операцій розглядаються як самостійні об'єкти управління. Основою для розрахунку параметрів таких локальних систем служать зоотехнічні норми і вимоги, а також конструктивні дані помешкань і технологічних установок.

Водночас кінцевий технологічний результат залежить від оптимальної взаємодії всіх процесів. Отже, при проектуванні і введенні в експлуатацію тваринницьких об'єктів варто враховувати, що максимального результату можна досягти лише при взаємозалежному управлінні технологічними процесами, а вирішити цю складну задачу можливо, як показує практика, лише за допомогою ЕОМ у складі АСУТП.

Впровадження засобів автоматизації на рівні АСУТП у тваринництві дозволяє підвищити продуктивність праці в 1,5...2 рази, знизити енерговитрати на 30...40 %, поточні витрати - на 15...20 %, досягти збільшення продуктивності тварин до 20 %.

Слід відмітити, що найбільш істотні негативні наслідки можуть виявлятися при порушенні встановлених режимів годівлі і доїння, що призводить до зниження продуктивності дійної череди приблизно на 15 %.