18. Строкові валютні операції комерційних банків

Строкові валютні операції полягають у купівлі-продажу валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Ці операції, у свою чергу, підрозділяються на кілька видів залежно від механізму їх здійснення: форвардні, ф'ючерсні, опціонні та їх похідні.

Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об'єктом купівлі-продажу на валютних ринках. Ці документи називаються валютними деривативами. До них належать передусім форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони.

Строкові операції дають можливість, з одного боку, застрахуватися від валютних ризиків, а з іншого - одержати додатковий дохід спекулятивними діями.

Форвардні операції- це різновид строкових операцій, що полягає в купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступною передачею валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту. У форвардних контрактах строки передачі валюти звичайно визначаються в 1, 2, 3, 6 та 12 місяців. При їх підписанні ніякі аванси, задатки тощо не допускаються.

ф'ючерсні операції - це теж різновид строкових операцій, в яких два контрагенти зобов'язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладання угоди (купівлі-продажу ф'ючерсного контракту). Відмінності їх від форвардних операцій зводяться до такого: вони здійснюються тільки на біржах, під їх контролем, а форма і умови контрактів чітко уніфіковані (біржа строго визначає вид валюти, що продається, обсяг операції, строк оплати, курс).

Опціонні операції - це різновид строкових операцій, за яких між учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (але не обов'язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк (чи протягом певного строку) і за узгодженим сторонами курсом. Така угода називається опціон.

Крім цих операцій, на практиці застосовується цілий ряд похідних від них валютних операцій. До таких операцій можна віднести валютні свопи, арбітражні операції та ін.

Валютний своп - це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну і ту ж валюту.

Валютний арбітраж - це комбінація з кількох операцій з купівлі та продажу двох чи кількох валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу.

Строкові операції на валютних ринках з'явилися відносно недавно (в 70-80-ті роки XX ст.) і розвиваються дуже швидко. Це обумовлено насамперед частими і значними коливаннями валютних курсів і пов'язаними з ними суттєвими валютними ризиками.

19. Механізм валютної безпеки сучасного банку

Серед операцій банків значне місце посідають валютні операції. Тому захист таких операцій, особливо операцій, пов’язаних з міжнародними розрахунками, має також важливе значення в системі економічної безпеки банків.

Найбільш поширеною формою міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями в нашій країні є акредитивна форма, при застосуванні якої необхідно керуватися «Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів», розробленими і затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

У разі позитивного розгляду заяви і прийняття рішення щодо відкриття акредитива банк виконує відповідні дії, передбачені технологією таких операцій. Наступним важливим з точки зору безпеки моментом є розгляд наданих експортером документів та прийняття рішення за ними.

У термін, що не перевищує семи робочих днів, банк зобов’я­заний ретельно перевірити документи, надані бенефіціаром. Під час перевірки документів необхідно спочатку впевнитись, що за зовнішніми ознаками вони відповідають умовам акредитива. Якщо в них виявлено якісь суперечності, слід вважати, що такі документи не відповідають умовам акредитива. Оцінюючи документи, необхідно:

• перевірити їх комплексність (наявність усіх перелічених в акредитиві документів у необхідній кількості примірників);

• перевірити правильність оформлення кожного документа та його відповідність вимогам акредитива (правильність заповнення реквізитів бланку документа, наявність підписів, печаток, штампів, передавальних написів, віз, застережень або інших поміток, які обумовлені в акредитиві або формою самого документа), а також упевнитись у відсутності явних слідів підроблень;

• перевірити документи за змістом та цифровими даними (документи повинні відповідати вимогам акредитива і не містити ніяких суперечностей, весь комплект документів повинен стосуватися вказаного в акредитиві товару або партії цього товару, коли дозволено часткові відвантаження).

У разі, коли документи виготовлено за допомогою репрографічних систем, автоматизованих комп’ютерних систем, копіювального паперу, на таких документах має бути вказано, що вони є ори­гіналами, та в разі необхідності вони мають бути підписані. При цьому документ може бути підписаний безпосередньо відповідною особою, а також за допомогою факсимільного підпису, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом.

Крім того, банк повинен ретельно стежити за виконанням бенефіціаром решти умов акредитива:

• установлених в акредитиві строків;

• умов транспортування товару;

• умов, що стосуються кількісних та якісних характеристик товару;

• умов, що стосуються страхування товару та інших умов.

Важливе місце в діях касирів валютних кас і обмінних пунктів має ретельна перевірка справжності грошових знаків. Передусім необхідно оцінити якість паперу, на якому віддруковано гроші, переконатись, чи є в наявності захисні елементи, належні тій чи іншій національній валюті. Тут слід звернути увагу на наявність певних ознак, які свідчать про справжність грошей. Такими ознаками є:

• папір для грошей виготовляють із високоякісної сировини, вона має добру проклейку, що надає їй жорсткості, тому, зминаючи гроші, можна чути характерний хрускіт;

• водяні знаки містяться практично в усіх валютах. Якщо розглядати їх на світло, вони будуть більш темними (іноді більш світлими), ніж основний фон купюри, причому перехід кольору майже не помітний;

• захисні нитки. У папір багатьох валют вставляють металізовані, профарбовані тоненькі смужки, які містять мікродрук;

• мікротекст на деяких частинах малюнків грошових знаків;

• волокна, які в процесі виробництва паперу для грошей додаються до нього. Як правило, вони світяться під дією ультрафіолетових променів і можуть бути кольоровими чи безкольоровими. Волокна можна підчепити голкою, тоді як на фальшивих грошових знаках такі волокна можна стерти;

• конфетті. У папір деяких грошових знаків під час його виготовлення вводять маленькі кружечки — безкольорові та флорисцуючі під дією ультрафіолетових променів. Вони мають мікродрук або блідо-кольорові нитки і створюють відповідний рельєф, якого не буває на фальшивих грошових знаках;

• тиснені сітки, помітні лише тоді, якщо розглядати гроші під відповідним кутом зору;

• друк. Використовується офсетний, глибокий, металографічний друк та спеціальні номератори. На грошових знаках виконується особливий «райдужний» друк, чим забезпечується плавний кольоровий перехід фарб, який практично неможливо зімітувати;

• інше

Значна кількість порушень відбувається під час здійснення неторговельних операцій, зокрема з готівковою іноземною валютою. Уповноваженим банкам необхідно враховувати, що торгівлю в іноземній валюті можуть здійснювати підприємства, які одержали відповідну ліцензію НБУ. Таким підприємствам банки встановлюють ліміт залишку іноземної валюти в касі. Понадлімітні залишки підлягають інкасації.