49. Економічні і соціальні наслідки кон'юнктурного безробіття.

Безробіття в ринковій економіці-це стан ринку рабочої сили, коли пропорція раб. сили перевищує попит на неї. Безробіття є багатоплановим явищем, не тільки економ., але й соц., психологічного й політ. характеру.

Безробыття буває 3-х видів:

фрикційне (виникає в рез. постійного руху населення між регіонами і видами праці. Цей вид вважається неминучим, оскільки завжди існують особи, які після закінчення навчання чи переїхду на ін. місце проживання шукають роботу, яка відповідала би іхнім вимогам),

структурне (виникає у звязку зі змінами, що відбуваються в нац. економіці. Ці зміни пов”язані, в першу чергу, з тим, що одні сектори економіки розширюються, а ін., навпаки, звужуються або взагалі зникають),

циклічне (викликане спадом вир-ва внаслідок перебування економіки на таких стадіях економ. циклу як спад (криза) або депресія). Надмірне безробіття веде до значних економ. і соц. втрат. Серед головних економ. втрат можна назвати невипущену продукцію.

Залежність між рівнем безробіття і втратами в обсязі ВВП обгрунтував відомий економіст Оукен. Його закон стверджує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний (який становить 5%) на 1 %, то втрати ВВП становлять 2, 5%. Згідно закону щорічний приріст реального ВВП на 2,5% утримують частку безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2% приросту реал. ВВП зменшують частку безробітних на 1% та навпаки зниження безробіття на 1% збільшує реальний ВВП  на 2-2,5%. Збільшення частки безробітних ,згідно із законом Оукена, може бути результатом повільного зростання або ж спаду економіки. Таким чином, відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу ВВП в порівнянні з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти при своїх потенційних можливостях.

Безробіття має величезні негативні соц. наслідки, оскільки серед безробітних є вишим (у порівнянні із середнім) рівень злочинності, смертності і т.д. Також в силу зростання рівня вимог до працівника у суч. умовах навіть незначний за тривалістю період безробіття веде до суттєвої втрати кваліфікації та знижує можливості людини знайти роботу. Крім того, вимушена бездіяльність призводить до втрати самоповаги, занепаду моральних принципів, негативно позначається на психіці людини, на її фізичному стані.

50. Особливості валютного режиму в Україні.

Головним виконавчим органом управління валютною сферою в Україні є НБУ.

У його компетенції:

1) визначення сфери і порядку обігу на території держави іноземної валюти;

2) встановлення правил і видача ліцензій комерційним банкам на здійснення ними банківських операцій з валютними цінностями;

3) забезпечення виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю тощо.

Важливою складовою валютного регулювання є валютний контроль, мета якого полягає у забезпеченні дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.

Основними напрямами валютного контролю є:

1) визначення відповідності здійснюваних валютних операцій чинному законодавству і наявності необхідних для них ліцензій та дозволів;

2) перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті перед державою, включаючи декларування валютних цінностей, а також зобов'язань з продажу валюти на внутрішньому валютному ринку;

3) перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті; перевірка повноти та об'єктивності обліку і звітності за валютними операціями тощо.

Валютному контролю підлягають усі валютні операції за участю резидентів і нерезидентів. Органи, що здійснюють валютний контроль (НБУ, уповноважені банки, Державна податкова адміністрація (ДПА), Державний митний комітет України, Міністерство зв'язку України), мають право вимагати та одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських розрахунків в іноземній валюті у межах своїх повноважень.

Державна податкова адміністрація здійснює фінансовий контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів на території держави. ДПА затверджує критерії перевірки дотримання банками законодавства з питань, які належать до компетенції Головного управління валютного контролю. Серед цих критеріїв:

- законність і своєчасність розрахунків резидентів і нерезидентів;

- дотримання резидентами термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями; підстави перерахування валюти за кордон;

- виконання термінів розрахунків банків за зовнішньоекономічними угодами тощо.

Державний митний комітет контролює додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Міністерство зв'язку України контролює додержання правил поштових переказів і пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

В Україні застосовується порядок обов'язкового продажу надходжень від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті. Обов'язковий продаж іноземної валюти здійснюється уповноваженими банками, в яких суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають валютні рахунки. Система обов'язкового продажу іноземної валюти не є економічно вигідною. Вона використовується, як правило, в умовах нестабільної економіки. При досягненні фінансової стабілізації і зміцненні валютного курсу національної грошової одиниці має застосовуватися інший - єдиний режим валютного обігу. Господарський суб'єкт має мати право вільного вибору валюти, в якій він хотів би зберігати свої гроші. Для НБУ стає невигідним в умовах стабільної гривні витрачати її на скуповування валюти іноземних держав і таким чином підтримувати стабільність їхнього курсу. В умовах цивілізованих ринкових відносин резидент повинен мати право на повне використання всієї валютної виручки, що надходить до нього.