43. Грошовий та депозитний мультиплікатори.

Усі разом комерційні банки в умовах дворівневої банк. системи (ЦБ-КБ) “створюють” гроші, коли надають позики в обсязі своїх кредитних ресурсів. Депозити мінус сума обовязкових банк. резервів = кредитним ресурсам КБ. Можливість “створення” грошей всією банківською системою визначається депозитним мультиплікатором.

Депозитний мультиплікатор (m) є оберненою величиною до норми резервування (r) (це відсоток депозитів, який КБ має тримати у ЦБ або як готівку в касі; це обовязкова сплата КБанками сума грошей, яка вноситься на спец. резервний рахунок ЦБ, з метою регулювання діяльності банківської системи, яка складає частину від всіх депозитних коштів ком. банків): m=1/r. Він показує у скільки разів КБ збільшують розмір гр. маси в обігу. Якби норма резервування становила 10%, то мульт. банківських грошей становив би 10, тобто кожна гр. одиниця нових депозитів створила би 9 гр. одиниць додаткових депозитів. Загалом: що вища норма резервування, то менший розмір мульт. пропозиції грошей. Для визначення максимальної кількості грошей, яку може створити банківська система на основі будь-якої величини надлишкових резервів, необхідно перемножити надлишкові резерви на грошовий мультиплікатор. Макс. збільшення грошей на поточних рахунках = надлишкові резерви х депоз. мульт.

Депозитний мульт. не можна плутати із видатковим мульт. Перший пов'язаний зі змінами у пропозиції гро­шей, а другий-зі змінами видатків. Депозитний мульт. діє в обох напрямках. Вилучення певної суми вкладів із банківської системи призведе до значно більшо­го скорочення пропозиції грошей. Якщо, наприклад, вкладник із свого поточного рахунку в Першому банку вилучив 1000 гр. од., то за норми речернунання 20% пропозиція грошей зменшиться ще на 4000 гр.од. У реальній дійсності розмір депозитного мульт. мен­ший.

Грошовий мультиплікатор (m*) - це ускладнений варіант депозитного, в якому враховується поведінка як банків, так і населення: m*=1+d/r+d, m*-де грош. мультипл., d-відношення готівкових грошей до депозитів у населення, r-норма обов”язк. резервів (відношення резервів до депозитів).

Грош. мульт. визначається як відношення грош. маси (M^S) до грош. бази (H) (гроші ЦБ). Грош. мульт. (m*) показує, у скількі разів зміниться обсяг грош. маси (M^S) в в разі зміни грош. бази (H). В Україні грош. мульт. невисокий - менший 1,5 (тому пропоз. грошей головним чином може збільшуватися через їх додаткову емісію).

44. Причини нестабільності грошово-кредитної системи і заходи щодо стабілізації.

Серед причин, що спричиняють порушення у функціонуванні грош-кр. системи, необхідно визначити такі:

1. нестабільність курсу нац. валюти,

2. прорахунки гр-кр. політики ЦБ,

3. неадекватна фіскальна політика,

4. відсутність системи страхування депозитів.

Перевага гр-кр. політики — її гнучкість. Ефектив­ність гр-кр. політики значною мірою залежить від рівня незалежності центрального банку: що вищий сту­пінь його незалежності, то нижчі темпи інфляції у країні. Проведення гр-кр. політики стикається з низкою ускладнень:

а) зростання відкритості національної еко­номіки та процеси глобалізації роблять впливи гр-кр. політики менш визначеними;

б) зміни пропозиції гро­шей, зумовлені гр-кр. політикою, можуть почасти нейтралізуватися змінами швидкості обігу грошей; ї

в) впливи гр-кр. політики слабшають, якщо крива попиту на гроші положиста, а крива попиту на інвестиції крута; при цьому крива попиту на інвестиції може пе­реміщуватися, що зводить нанівець заходи гр-кр. політики.

Центральний банк використовує знаряддя гр-кр. політики для стабілізації національної економіки, зокре­ма для досягнення таких цілей: 1) економічного зростан­ня; 2) високого рівня зайнятості; 3) стабільного рівня цін; 4) стабільності на фінансових ринках; 5) стабільності процентних ставок; 6) стабільного курсу національної валюти. Центральний банк не може прямо досягати по­ставлених цілей. За допомогою трьох своїх знарядь (норма резервування, облікова ставка, операції на відкр. ринку) він намагається вплинути на поточні й проміжні змінні, аби досягти бажаного рівня основних макроекономічних змін­них.

Заходи, щодо стабілізації гр-кр. системи:

удосконалення банківського законодавства (для Укр-адаптація загальних законодавчих умов функціонування банків до міжнародних з метою інтеграції банк. системи в світову банк. систему), приведення у відповідність рівня мінім. банк. резервів та рівня облікової ставки (для Укр-зниження рівня обовязкових резервів з одночасним і однаковим для всіх суб”єктів підвищенням облікової ставки Нац. банку), розвиток нових форм кр-банківських послуг та регулювання обсягу кр. ринку (для Укр-пріоритетне викор. гнучких валютно-політ. інструментів (зокрема операції на відкр. ринку), розвиток ринку держ. ЦП та ін.) Згідно закону Укр про “Нац. банк” викор. такі заходи ГКП: резервна норма; прцентна політика (редисконтування); політика рефінансування;операції на відкритому ринку; управління золотовалютним резервом; управління експортом та імпортом; випуск власних борових зобовязань. Проведення гр-кр. політики ускладнюється тим, що центральний банк не може одночасно стабілізувати і процентні ставки, і пропозицію грошей. Дотримання завдання щодо процентних стівок спричиняє коливан­ня пропозиції грошей, а стабілізація пропозиції грошей означає коливання процентних ставок. Існує три основні варіанти гр-кр. політики, за яких центральний банк визначає нахил кривої пропозиції грошей, використову­ючи знаряддя гр.кр. політики: а) гнучка гр-кр. політика, поточним завданням якої є підтримання певно­го рівня процентних ставок; б) жорстка гр-кр. по­літика, поточним завданням якої є підтримання стабіль­ної величини пропозиції грошей; в) проміжний варіант гр-кр. політики.