13. Яке призначення та роль сучасних служб персоналу? Проблеми та тенденції розвитку сучасних кадрових служб

Сьогодні на підприємствах склалася ситуація, при якій керівництво єдиним процесом кадрової роботи здійснюють відразу декілька підрозділів відділ кадрів, підлеглий заступникові керівника по кадрах; відділ підготовки кадрів, підлеглий головному інженерові; служба соціального розвитку, підпорядкована, як правило, безпосередньо керівникові організації; відділ праці і зарплати, підлеглий головному економістові або заступникові керівника по економіці. Тому представляється доцільним зведення відділів організації праці і заробітної плати, що існують нині, підготовки кадрів, соціального розвитку в єдину кадрову службу під керівництвом керівника (директори) по людських ресурсах.

Додання цій службі необхідних науково-дослідницьких і освітньо- методичних підрозділів дозволить забезпечити комплексне управління персоналом, відповідно до сучасних вимог кадрової політики в процесі переходу до ринкових відносин. Аналіз господарської практики і перспектив розвитку суспільного виробництва дозволяє з достатнім ступенем точність припустити, що майбутнє в управлінні персоналом належить саме таким могутнім кадровим службам, здатним ефективно використовувати сучасні наукові розробки і новітні комп'ютерні технології в своїй практичній діяльності.

Підвищення ролі соціальною складовою підприємства обумовлює поява у сфері управлінської праці нової професії – менеджера по кадрах, тобто професійного керівника, висококваліфікованого фахівця з роботи з персоналом, підготовка якого і забезпечення його безперервної освіти встала сьогодні зі всією гостротою. Ринкова економіка пред'являє і нові вимоги до менеджерів кадрової служби, в числі яких: цілеспрямованість; масштабність; комунікативність; здатність аналізувати і вирішувати комплексні проблеми; синтезувати рішення в умовах невизначеності і обмеженості інформації; творчий початок і компетентність; організаторські здібності.

Від менеджерів даної служби потрібні також достатньо глибокі знання в області техніки і технології конкретного виробництва, організації і мотивації праці, трудового законодавства, психології і соціології праці і управління, виробничої педагогіки, організації сучасного діловодства. Їм необхідні міцні навики ефективного спілкування з людьми, використання інформаційно-обчислювальної техніки і ін. При цьому менеджер по кадрах є головним носієм і розповсюджувачем організаційної культури фірми, що вимагає від нього високого розвитку етично-психологічних якостей.

14. Назвіть різновиди служб персоналу. Визначте їх основні функції, статус взаємозв’язок з іншими підрозділами організації

Класичний підхід до управління працівниками в організації, який мав місце впродовж другої половини XX століття, отримав назву управління трудовими ресурсами. Цей підхід характеризується:

1. Ставленням до працівників як до трудового ресурсу, що використовується в процесі виробництва.

2. Орієнтацію на автократичний стиль керівництва персоналом та вимогою безперечного виконання наказів.

3. Намагання мінімізувати витрати на залучення працівників та підвищення їх кваліфікації.

4. Використання переважно економічних стимулів,

5. Зосередження кадрових служб виключно на паперовій роботі, що не виходять за межі фіксації процесів найму, переміщення і звільнення працівників.

Все управління кадровим потенціалом організації за таких умов зосереджується у відділі кадрів і спрямоване на те, щоб забезпечити необхідну потребу в персоналі відповідної кваліфікації у визначений термін. В той же час керівництво працівниками є самостійною функцією, що здійснюється безпосередньо лінійними керівниками незалежно від кадрової служби.

Таким чином, відділи кадрів не відіграють роль методично-інформаційних і координуючих центрів кадрової роботи, більш того, вони структурно роз'єднані з відділами, що також виконують функції управління кадровим потенціалом організації, а саме:

організації праці і заробітної плати;

охорони праці та техніки безпеки;

соціально-побутового забезпечення.

Сьогодні всі кадрові служби в Україні можна розділити на наступні:

1. Служби, що працюють за новими кадровими технологіями.

2. Служби, що працюють за старими кадровими технологіями.

3. Служби, що частково використовують нові кадрові технології.