- •Соціальний діалог в Європейському Союзі.
- •2. Види державного соціального страхування від нещасного випадку та професійного захворювання.
- •3.Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •4.Види планування заходів з охорони праці.
- •5.Організація розслідування, склад комісій з розслідування, основні документи.
- •6.Джерела фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
- •7.Розподіл травм за ступенем тяжкості.
- •1.За характером отриманих ушкоджень:
- •2. Травми, що в гострий період супроводжуються:
- •3. Травми, які призвели до тяжких наслідків:
- •8.Права та обов’язки застрахованої особи.
- •9.Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень. Загальні вимоги
- •10.Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності.
- •11. Державний нагляд за охороною праці
- •12. Особливості розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру
- •13. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •14. Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •15. Суб'єкти та об'єкти страхування
- •16.Розслідування нещасних випадків.
- •17. Вимоги до санітарного контролю за станом повітря робочої зони. Вимоги до засобів індивідуального захисту.
- •18. Вимоги безпеки під час експлуатації основного технологічного обладнання, при підготовці сировини та при виробництві продукції
- •19.Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів
- •20.Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі.
- •23.Аналіз професійного та виробничого ризиків. Мета і методи аналізу.
- •24.Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування
- •25.Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці.
- •26.Вимоги безпеки до розміщення обладнання та утримання робочих місць.
- •27.Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
- •28.Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці.
- •29.Галузеві системи управління охороною праці.
- •30. Класи виробничих та складських приміщень по вибуховій та пожежній небезпеці.
- •31. Стандарт sa 8000 «Соціальна відповідальність».
- •Розподіл функціональних обов’язків з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства галузі
- •Вогнестійкість будівельних конструкцій і матеріалів
- •Регіональні системи управління охороною праці, мета, принципи та основні функції.
- •Програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
- •Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.
- •Загальні вимоги безпеки в галузі.
- •Пожежна профілактика при проектуванні і експлуатації промислових об’єктів, будинків, споруд, технологічного обладнання.
- •Забезпечення функціонування та побудова системи управління охороною праці в організації.
- •40.Держгірпромнагляд.
- •41.Напруженість праці
- •44. Державний пожежний нагляд.
- •45. Ефективність функціональної структури система управління охороною праці.
- •46. Опалення
- •47.Страховий ризик і страховий випадок
- •48. Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці
- •49. Планування заходів з охорони праці.
- •54.Політика в галузі охорони праці.
- •10 Принципів Глобального Договору
- •63. Розробка заходів щодо попередження нещасних випадків - головна мета всіх теоретичних та практичних робіт в галузі охорони праці.
- •68. Протипожежні водопостачання
- •70. Метою дослідження виробничого травматизму є розробка заходів по запобіганню нещасних випадків на підприємстві
- •75. Права працівників служби охорони праці
- •76. Виробничий травматизм пов'язаний з виконанням завдань на виробництві — у промисловості чи сільському господарстві.
- •78. Спеціальному розслідуванню підлягають групові нещасні випадки, нещасні випадки з смертельними наслідками.
- •79. До первинних засобів пожежогасіння належать:
- •80. Рамкова директива 89/391/єес
- •89.Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь
- •88.Пожежна сигналізація і зв'язок.
- •87.Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження.
- •86.Вимоги до забезпечення охорони праці в структурі соціальної відповідальності
- •85.Види планування та контролю стану охорони праці
- •84.Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин
- •83.Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил
- •82.Розслідування професійних захворювань
- •81.Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці
81.Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці
Особливого значення набуває міжнародне співробітництво з охорони праці. Воно полягає у вивченні, узагальненні та впровадженні світового досвіду з організації охорони праці, поліпшення умов і безпеки праці; у виконанні міжнародних договорів та угод з охорони праці; проведенні й участі в наукових та науково-практичних конференціях і семінарах з охорони праці. Важливими міжнародними актами з питань охорони праці є міжнародні договори і міжнародні угоди, до яких приєдналась Україна в установленому порядку. 9 грудня 1994 р. главами урядів країн СНД було прийнято Угоду про співробітництво в галузі охорони праці. Угода передбачає узгодженість дій при встановленні вимог охорони праці до машинобудівної продукції, технологій, матеріалів та речовин при створенні засобів захисту працівників; розробку й реалізацію міждержавних програм і технічних проектів; створення єдиної системи показників та звітності в галузі охорони праці.
Значне місце серед міжнародних договорів, якими регулюються трудові відносини, займають конвенції Міжнародної організації праці (МОП). Остання була створена у 1939 р. як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 р. — як перша спеціалізована установа ООН.
Головною метою МОП, згідно з її Статутом, є сприяння встановленню миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці і життя працівників усіх країн. До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розробки та ухвали нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці і життя працівників;розробка й здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятості, умов праці та ін.); надання допомоги державам — членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшення умов праці шляхом виконання міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.
Законотворча діяльність Міжнародної організації праці здійснюється шляхом розробки й реалізації конвенцій та рекомендацій МОП, які відповідали б умовам праці, що постійно змінюються. Конкретні напрями МОП з охорони праці — це викорінення дитячої праці, запобігання нещасним випадкам на виробництві, роботи без аварій на хімічних підприємствах, рівність щодо умов праці різних категорій працівників, досвід створення безпечних умов у розвинутих країнах тощо.
На сьогодні уряди, політики, соціальні партнери, вчені та страхові компанії більшості країн Європи — ЄС (Європейського Союзу) приділяють зростаючу увагу пошукам шляхів, що ведуть до поліпшення виробничого середовища, посилення охорони праці. Створено Європейський фонд поліпшення умов життя і праці, який є однією з організацій Європейського Союзу.
16 червня 1994 р. було укладено Угоду про партнерство й співробітництво між Україною та ЄС. Видано низку указів, постанов, спрямованих на створення необхідних правових і організаційних засад для виконання цієї Угоди; затверджено Стратегію інтеграції України до ЄС; започатковано розроблення галузевих та національної програм інтеграції. Серед зазначених заходів центральне місце відведено питанням адаптації національного законодавства до законодавства ЄС, виявлення й усунення окремих розбіжностей між нормативно-правовими актами . Наприклад, «будівлі, в яких розміщуються робочі місця, за своєю конструкцією та міцністю повинні відповідати характеру їх використання», «освітлення в робочих приміщеннях і у проходах повинно виконуватися таким чином, щоб воно не могло стати причиною нещасного випадку» — з охопленням практично всіх вимог, що характеризують безпеку й умови праці на виробництві (вимог до споруд, електроустановок, аварійних проходів, проїздів, небезпечних зон, приміщень санітарно-побутового призначення і для відпочинку тощо). Аналізуючи положення директив ЄС, слід зазначити, що в умовах ринкової економіки основою відносин між головними суб’єктами — роботодавцем і працівником — є закон, а права цих суб’єктів та громадян у цілому надійно захищаються досить розвинутою судовою системою. Отже, у разі виникнення спору спрацьовує схема, за якою сам факт ушкодження здоров’я або загибелі працівника на виробництві є підтвердженням невиконання роботодавцем тих чи інших загальносформульованих норм законодавства. Питання ж про співвідношення конкретних профілактичних заходів, які вживалися роботодавцем, і заходів, рекомендованих йому відповідними державними інститутами, страховими компаніями, науково-дослідними або іншими організаціями з охорони праці, стає питанням другого рівня, що відіграє лише допоміжну роль у розгляді конфліктів (але набуває принципового значення для роботодавця, який під тиском економічних та інших важелів впливу змушений зробити правильні висновки на майбутнє і врахувати рекомендації зазначених організацій).