80. Рамкова директива 89/391/єес

Метою Директиви Ради № 89/391/ЄЕС є впровадження заходів для заохочення удосконалення у сфері безпеки і захисту здоров’я працівників під час роботи. Відповідно до цього вона містить загальні принципи щодо запобігання професійним ризикам, захисту безпеки і здоров’я, виключення ризику і нещасних випадків, інформування, консультацій, пропорційної участі відповідно до національного законодавства та/або практики, навчання працівників та їх представників, а також загальні правила впровадження названих принципів (стаття 1 Директиви). Положення Директиви № 89/391/ЄЕС, враховано в національному законодавстві України, окрім таких: 1) положення пункту 3 (с) статті 8 Директиви № 89/391/ЄЕС щодо заборони, за винятком окре-мих обґрунтованих випадків, вимагати від працівників поновлення їх діяльності в ситуації, коли серйозна і безпосередня небезпека не усунута; 2) положення пункту 2 статті 10 Директиви № 89/391/ЄЕС щодо обов’язку роботодавця вживати необхідних заходів з тим, щоб роботодавці працівників інших підприємств, залучених до робо-ти на його підприємстві або виробництві, відповідно до національного законодавства та/або практики одержували призначену для них інформацію стосовно наведених вище небезпек. До положень Директиви № 89/391/ЄЕС, що частково враховано в національному законодавс-тві слід віднести: • положення п. 2 статті 8 Директиви № 89/391/ЄЕС щодо обов’язку призначення працівників для надання першої допомоги, боротьби з пожежею і евакуювання працівників в національному законодавстві враховано частково, оскільки такий обов’язок покладено законодавством тільки на керівництво підприємств, які віднесено до пожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктів.

90.Мікроклімат робочої зони - це клімат внутрішнього середовища виробничих помешкань, що визначається сполученнями температури повітря (t) , відносної вологості повітря ( ), швидкості прямування (рухливісті) повітря (v), барометричного тиску (P) та інтенсивності теплового випромінювання (E).

Під терміном "виробничий мікроклімат" розуміють умови виробничого середовища, які забезпечують відчуття комфортності на виробництві.

До параметрів виробничого мікроклімату належать температура і вологість повітря, а також швидкість його руху. Ці компоненти виробничого середовища здатні як знижувати, так і підвищувати продуктивність праці, спричинювати не пов'язані з виробничим процесом захворювання, впливати на самопочуття персоналу тощо.

Виходячи з цього потенційними шкідливими виробничими чинниками в цьому випадку є

• підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

• підвищена або знижена вологість повітря;

• підвищена рухливість повітря;

• підвищений рівень інфрачервоної радіації;

• підвищений або знижений барометричний тиск.

Робоча зона - простір, висотою до 2 м над рівнем полу або площадки, на якому знаходяться місця постійного або тимчасового перебування працюючих. Місце, на якому працюючий знаходиться більш 50% або більш 2 годин безупинно свого робочого часу, називається постійним робочим місцем.

Задовільні для здоров'я працюючих (оптимальні або припустимі) параметри мікроклімату робочої зони залежать від інтенсивності фізичного навантаження працюючого (виконуваної роботи) і коректуються в залежності від часу року й інтенсивності теплового випромінювання, що генерується навколишнім устаткуванням.

Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності від теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по важкості і періоду року. Основні нормативні документи, де наводяться норми мікроклімату, - це санітарні норми ДСН 3.3.6.042-99.

Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів терморегуляції.Вони створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують передумови для високого рівня працездатності. Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де праця людей не пов'язана з застосуванням обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки.

Оптимальні параметри мікроклімату повинні підтримуватися в приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних робіт, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення, де працюють з комп'ютерами, кабінети діагностики, пульти управління технологічними процесами, хімічні лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро та ін.). Допустимі мікрокліматичні умови - це такі показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до дискомфортного теплопочуття, що обумовлюється напруженням механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму людини. При цьому може виникнути деяке зниження працездатності, але пошкодження або порушення здоров'я у людини це не викликає.

Низькі температури при праці на відкритому повітрі взимку негативно впливають на стан людини. Граничні температури, нижче яких не можуть виконуватися роботи на відкритому повітрі, обумовлені можливостями механізму терморегуляції людини. Так, при температурі повітря до мінус 25 °С іде охолодження відкритих поверхонь тіла і зниження чутливості на дотик кінцівок людини. Періодичний обігрів поновлює працездатність. При температурах від мінус 25 до мінус ЗО °С навіть періодичний обігрів не відновлює працездатність (дотикову чутливість кінцівок). Праця при таких низьких температурах протягом зміни призводить до різко вираженого переохолодження організму. Праця при температурах мінус 30-40 °С і нижче при десятихвилинному обігріві через кожну годину призводить до стійкого зниження температури всього тіла і тактильної (дотикової) чутливості пальців рук і ніг, підвищення артеріального тиску, почастішання пульсу.