90.Реакція срібного дзеркала:
91. КИСЛОТНО-ОСНОВНІ ІНДИКАТОРИ (рН-індикатори)
Речовини, які змінюють забарвлення залежно від рН середовища. Застосовуються для фіксування кінця реакції між кислотами та основами (в основному в кислотно-основному титруванні) та інших реакцій, що супроводжуються зміною концентрації Н+-іонів, а також для вимірювання рН‑середовища колориметрично. К.-о.і. мають відповідати таким вимогам: 1) забарвлення індикатора при різних значеннях рН повинно чітко розрізнятися; 2) зміна забарвлення індикатора має відбуватися у чітко визначеному вузькому інтервалі значень рН; 3) забарвлення індикатора повинно бути інтенсивним; 4) кількість титранту, необхідного для зміни забарвлення індикатора, має бути настільки малою, щоб не спотворювати результати титрування; 5) зміна забарвлення індикатора повинна мати оборотний характер.
К.-о.і. — слабкі органічні кислоти або основи, що становлять супряжену пару, кислотна та основна форма яких розрізняється за кольором. К.-о.і. — більш слабкі кислоти чи основи, ніж речовини, що титруються, тому вони вступають у реакцію з титрантом після того, як основна маса аналізованої речовини вже прореагує. Зміна забарвлення К.-о.і. пов’язана зі зміною структури їх молекул у зв’язку з віддачею чи приєднанням Н+-іонів – появою нових хромоформних груп або їх заміною.
К.-о.і. підрозділяють на: чутливі до кислот — інтервал переходу знаходиться в лужному середовищі (фенолфталеїн, алізариновий жовтий, тимолфталеїн); чутливі до основ – інтервал переходу — у кислому середовищі (метиловий жовтогарячий, бромфеноловий синій); чутливі до кислот і основ або нейтральні індикатори — інтервал переходу — в нейтральному середовищі (бромтимоловий синій, нейтральний червоний). При визначенні сильних кислот або основ використовуються практично будь-які К.-о.і., слабких кислот — К,-о.і., чутливі до кислот; слабких основ — К.-о.і., чутливі до основ. Для збільшення чіткості переходу забарвлення К.-о.і. застосовують змішані індикатори — суміші двох індикаторів, кольори яких доповнюють один одного (тимоловий синій, фенолфталеїн) або суміші індикатора і нейтрального барвника, що не змінює свого забарвлення при різних значеннях рН (нейтральний червоний, метиленовий синій).
92. Вимоги до якості питної води в Україні
Якість води в кожному конкретному випадку визначається вимогами
споживача. Якість води – це сукупність фізичних, хімічних, біологічних
та бактеріологічних показників,які задовольняють вимоги споживачів.
Вимоги до якості води нормуються державними галузевими стандартами або
технічними умовами. У 1997 році Міністерство охорони здоров’я України з метою забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення затвердило Державні стандартні правила і норми „ Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько – питного водопосточання ”, де сформульовані жорсткіші вимоги щодо вмісту забруднювальних речовин, які за своїм зазначенням наближаються до нормативів Всесвітньої організації охорони здоров’я. Одного дотримання гранично доступних концентрацій недостатньо для забезпечення якості води.
III. Гігієнічні вимоги до безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною
3.1. Питна вода, призначена для споживання людиною, повинна відповідати таким гігієнічним вимогам: бути безпечною в
епідемічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад.
Для виробництва питної води слід надавати перевагу воді підземних джерел питного водопостачання населення, надійно
захищених від біологічного, хімічного та радіаційного забруднення.
Безпечність та якість питної води за мікробіологічними показниками повинна відповідати гігієнічним нормативам
Вміст у питній воді шкідливих речовин, не зазначених у Санітарних нормах, не повинен перевищувати їх граничнодопустимих
концентрацій (ГДК), визначених санітарними нормами для поверхневих вод.
За наявності у питній воді декількох речовин з однаковою лімітуючою ознакою шкідливості, що належать до I та II класів
небезпеки, сума відношення концентрацій (C , C ,......C ) кожної із речовин до відповідної ГДК не повинна перевищувати одиницю.
3.8. Орієнтовний перелік методик та стандартів визначення показників безпечності та якості питної води наведено у додатку 5.
Для визначення показників безпечності та якості питної води можуть також використовуватись інші атестовані методики та стандарти.
3.11. У сфері питного водопостачання населення можуть використовуватись матеріали, речовини та сполуки (коагулянти,
флокулянти, реагенти для знезараження, консерванти, ємкості, тара, засоби закупорювання, мийні та дезінфекційні засоби, обладнання,
устаткування, будівельні матеріали тощо), дозволені центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення для застосування у цій сфері.
Залишкові концентрації хімічних речовин та сполук у питній воді не повинні перевищувати встановлені гігієнічні нормативи.
3.12. Термін зберігання питної води з пунктів розливу, бюветів, колодязів та каптажів джерел у тарі споживача не повинен
перевищувати 24 години за умови її зберігання у чистій закритій тарі при температурі від 5 град.C до 20 град.C в місцях, захищених
від попадання прямих сонячних променів.
3.13. Вимоги до води централізованого питного водопостачання населення (водопровідна питна вода) полягають у наступному. Під
час дослідження мікробіологічних показників водопровідної питної води в її пробах визначають загальне мікробне число, загальні
коліформи, E.coli, ентерококи. У водопровідній питній воді з поверхневих вододжерел у місцях її надходження з очисних споруд у
розподільну мережу додатково визначають наявність коліфагів.