18.Управління дебіторською заборг.

В процесі господарської діяльності виникає дебіторська заборгованість. Чим більша дебіторська заборгованість, тим менше грошових коштів надходить на поточний рахунок малого підприємства.

У зв’язку з цим фінансовий менеджер повинен вміти управляти дебіторською заборгованістю. По-перше, необхідно визначити строки та суму простроченої дебіторської заборгованості, яка залежить від тривалості виробничого циклу підприємства – покупця, оскільки чим триваліший цикл виробництва, тим триваліший строк погашення заборгованості цими підприємствами.

По-друге, періодично переглядати граничну суму відвантаження продукції покупцям, враховуючи їх реальний фінансовий стан.

По-третє, покупцям за дострокову сплату платіжних документів надавати знижку.

З метою покращення стану дебіторської заборгованості необхідно:

систематично слідкувати за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською заборгованістю створює загрозу фінансовій стійкості малого підприємства і потребує додаткового залучення грошових коштів в обіг;

по можливості збільшувати кількість покупців з метою зменшення ризику несплати монопольним покупцем;

своєчасно контролювати стан розрахунків за простроченими заборгованостями.

Формування ринкових відносин в Україні характеризується значним уповільненням платіжного обігу, що спричиняє збільшення дебіторської заборгованості (ДебЗ).

ДебЗ поділяється на:

ДебЗ за товари, строк сплати яких не настав;

ДебЗ за товари строк сплати яких не минув;

ДебЗ по векселям отриманим;

ДебЗ по розрахунках з бюджетом;

ДебЗ по розрахунках з персоналом;

ін види ДебЗ

Управління ДебЗ включає етапи:

здійснюється аналіз ДебЗ в минулому періоді, розраховуються показники:

коеф – т відволікання оборотних активів у ДебЗ:

Кв = ДебЗ/ За, де

За – загальна сума оборотних активів підприємства

Скорочення коефіцієнта є позитивною тенденцією, а збільшення – негативною

середній період інкасації ДебЗ:

, де

Вд – одноденна виручка від реалізації продукції

– кількість оборотів ДебЗ за визначаний період

, де

ЗВ – загальна сума реалізації

на основі проведеного аналізу передбачається визначити оптимальну ДебЗ в майбутньому періоді

ОДебЗ = (ОР*Ксц (СП0 + СПП))/ 360, де

ОДебЗ - оптимальний розмір ДебЗ в майб. періоді

ОР – плановий обсяг реалізації продукції з наданням комерційного кредиту

Ксц – коефіцієнт співвідношення собівартості і ціни продукції

СПо – середній період обороту Без в минулому періоді

СПП – середній період прострочених платежів

19. Процес оптимізації структури капіталу.

Вартість капіталу являє собою ціну, яку підприємство платить за його залучення із різних джерел. При управлінні формуванням вартості капіталу важливість оцінки проявляється в коректного розрахунку цього показника на всіх етапах розвитку підприємства.

Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позичених коштів, при якому забезпечується ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється за такими етапами :

1. Аналіз капіталу підприємства. Основною метою цього аналізу є виявлення тенденцій динаміки обсягу і складу капіталу в доплановому періоді, їх вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу.

Під час аналізу визначається співвідношення власного і позиченого капіталу, його тенденції, співвідношення довго- та короткострокових фінансових зобов'язань, розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства, яка визначається структурою його капіталу.

2. Оцінка основних факторів, які визначають формування структури капіталу. Основними із цих факторів є :

1) Стадія життєвого циклу підприємства;

2) Кон'юнктура товарного ринку;

3) Галузеві особливості операційної діяльності підприємства;

4) Кон'юнктура фінансового ринку;

5) Коефіцієнт операційного леверіджу;

6) Ставлення кредиторів до підприємства;

7) Рівень рентабельності операційної діяльності;

8) Рівень оподаткування прибутку;

9) Фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства;

10) Рівень концентрації власного капіталу;

11) Асиметричність інформації;

12) Конфлікт інтересів серед учасників груп, що мають особисті вигоди від діяльності підприємства.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізм фінансового леверіджу.

4. Оптимізація капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації базується на попередній оцінці вартості власного та залученого капіталу при різних умовах його залучення і здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу .

5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей метод оптимізації структури капіталу пов'язаний з процесом диференційного вибору фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяють на три групи:

а) необоротні активи;

б) постійна частина оборотних активів;

в) змінна частина оборотних активів.

6.Формування показника цільової структури капіталу. Граничні межі максимально рентабельної та мінімально ризикованої структури капіталу дозволяють визначити поле вибору конкретних його значень на певний період. У процесі його вибору враховуються раніше розглянуті фактори, які характеризують індивідуальні особливості діяльності певного підприємства.