41. Податкова система — це взаємопов´язаний комплекс економіч­них відносин суб´єктів суспільства щодо вилучення у фізичних і юри­дичних осіб встановлених податкових платежів і обов´язкових зборів, які надходять до бюджетної системи держави з метою виконання по­кладених на неї функцій. Податкова система ґрунтується на засадах системності, встановлення визначальної бази податкової системи та принципів створення податкової системи і принципів оподаткування, закріплених правовими нормами.

Системність в оподаткуванні полягає у тому, що всі податки й обов´язкові платежі повинні бути взаємопов´язані й органічно допов­нювати один одного, не вступати в протиріччя між собою та податко­вою системою. Вихідною базою для побудови податкової системи є потреба в орієнтуванні фінансування визначеного обсягу видатків Державного бюджету. Створення податкової системи базується на та­ких принципах:

— рівнонапруженість, що означає всебічне відображення величи­ни податків між суб´єктами оподаткування (доходи, споживання, майновий стан, заощадження тощо);

— забезпечення узгодження інтересів держави і платників по­датків. Це означає, що податкова система не повинна підривати фі­нансовий стан фізичних і юридичних осіб — платників податків;

— цілеспрямоване використання отриманих податків свідчить про те, що податкова система має позитивно впливати на діяльність платників податків і на темпи та пропорції соціально-економічного роз­витку суспільства.

Водночас ідеальних податкових систем, які б в однаковій мірі вла­штовували і платників податків, і органи влади, немає і, очевидно, не буде. Тому при формуванні податкової системи необхідно виходити із компромісних рішень, які б задовольняли потреби усіх суб´єктів по­даткової системи.

42. Загальнодержавні податки та збори

9.1. До загальнодержавних належать такі податки та збори:

9.1.1. податок на прибуток підприємств;

9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

9.1.3. податок на додану вартість;

9.1.4. акцизний податок;

9.1.5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

9.1.6. екологічний податок;

9.1.7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів

магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне

транспортування трубопроводами природного газу та аміаку

територією України;

9.1.8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий

конденсат, що видобуваються в Україні;

9.1.9. плата за користування надрами;

9.1.10. плата за землю;

9.1.11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

9.1.12. збір за спеціальне використання води;

9.1.13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

9.1.14. фіксований сільськогосподарський податок;

9.1.15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і

хмелярства;

9.1.16. мито;

9.1.17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на

електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої

кваліфікованими когенераційними установками;

9.1.18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на

природний газ для споживачів усіх форм власності.

9.2. Відносини, пов'язані з установленням та справлянням

мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено

цим Кодексом.

9.3. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до

державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до

Бюджетного кодексу України ( 2456-17 ).

9.4. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не

передбачених цим Кодексом, забороняється.

Місцеві податки та збори

10.1. До місцевих податків належать:

10.1.1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної

ділянки;

10.1.2. єдиний податок.

10.2. До місцевих зборів належать:

10.2.1. збір за провадження деяких видів підприємницької

діяльності;

10.2.2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

10.2.3. туристичний збір.

10.3. Місцеві ради обов'язково установлюють податок на

нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та

збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

10.4. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим

Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо

встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів,

туристичного збору.

10.5. Установлення місцевих податків та зборів, не

передбачених цим Кодексом, забороняється.

10.6. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних

місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу

України .

43. Місцеві фінанси – система формування, розподілу й використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них завдань та функцій.

Місцеві фінанси складаються:

- Місцеві бюджети

- фінанси підприємств, організацій та установ комунальної форм власності

Фінанси місцевих органів влади як системи охоплюють кілька основних взаємопов’язаних структурних елементів: видатки, доходи, способи їх формування, місцеві фінансові інститути, суб’єкти та об’єкти системи та відносини між суб’єктами системи, системою й іншими ланками фінансової системи держави.

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки.

44.Місцеві бюджети- це фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються і витрачаються на відповідні території.

Місцеві( регіональні) бюджети визначають, обумовлені адміністративним розподілом й бюджетним устроєм держави, економічні відносини суспільства, повязані з формуванням, розподілом і використанням централізованих коштів, що знаходяться в розпорядженні місцевих органів влади та призначені для соціально-економічного розвитку конкретних регіонів країни.

Місцеві бюджети – бюджети АРК, обласні, районні, бюджети місцевого самоврядування.

Місцевий бюджет може складатися із загального і спеціального фондів.

Місцевий бюджет може складатися із поточного і капітального (інвестиційного).

45.Доходи місцевих органів влади можна класифікувати як за їхніми джерелами так і за економічною природою. За економічною природою вони поділяються на : власні і закріплені.

Власні- мобілізуються місцевою радою самостійно на основі власних рішень( місцеві податки і збори, доходи від майна,що належить місцевій владі та від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик).

Закріплені доходи-передаються місцевій владі центральною владою на стабільній, довгостроковій основі.

46.Міжбюджетні трансферти-кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого з метою вирівнювання доходної спроможності різних бюджетів та реалізації державних програм.

Види міжбюджетних трансфертів

1. Дотації вирівнювання- міжбюджетні трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету який його отримує.

2. Субвенції- для використання на певну мету в порядку визначеним органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

3. Кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

4. Додаткові дотації.

Основні вимоги до побудови системи бюджетних трансфертів сформульовані ДЖ. Мак-Мастером:

• Враховуючи відмінності у фінансових потребах територій за умов чітко визначеної сфери їхньої відповідальності;

• Компенсувати відмінності між урядами одного рівня щодо потенційної можливості фінансування видатків;

• Створити стимули для зростання ступеня використання місцевими органами власного дохідного потенціалу;

• Бути стабільною, передбачуваною, відповідною до динаміки потреб територій;

• Не заохочувати немотивоване витрачення суспільних коштів.

47.У Законі України про страхування від 4 жовтня 2001 р. зазаначено, що страхування- це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб при настанні певної події(страховий випадок), визначеної договором страхування чи чинним законодавством за рахунок грошових коштів,що формуються шляхом сплати громадяннами та юридичними особами страхових платежів( внески, страхові премії).

Сновні учасники:

• СТРАХОВИКИ-фінансові установи, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

• СТРАХУВАЛЬНИКИ- юридичні особи та дієздатні громадяни, які на підставі угоди зі страховиками сплачують страхові внески до страхового фонду.

• ЗАСТРАХОВАНИЙ- юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку.

Роль страхування:

1. Страхування додає впевненості в розвитку бізнесу і економіки вцілому;

2. Додає можливість раціоналізувати структуру ресурсів і активізувати через інвестиції в найбільш ефективні сфери господарювання коштів спрямованих на організацію економічної безпеки;

3. Забезпечує раціональне формування використання коштів призначених для здійснення державних соціальних програм;

4. У страхуванні створюється значні резерви коштів, що стають джерелами зростання і покриття збитку у разі великих стихійних лих і аварій;

5. Створюються робочі місця, формується інфрвструктура фінансового ринку.