Види обовязкового страхування:

1. Медичне страхування

2. Особисте страхування медичних і фармацетивних працівників(крім тих, які працюють в установах, що фінсуються з Державного бюджету)

3. Собисте страхування працівників відомчої( крім тих які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з державного бюджету) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин.

4. Страхування спортсменів вищих категорій

5. Страхування життя і здоровя спеціалістів ветеринарної медецини

6. Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті

7. Авіаційне страхування цивільної авіації

8. Страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, повязаних з обслуговуванням морського транспорту

9. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

10. Страхування засобів водного транспорту

11. Страхування урожаю сьльськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, урожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.

12. Трахування цивільної відповідальності оператора ядерної установи за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту

13. Страхування працівників які беруть участь у наданні псехіатричної допомоги

14. Інші випадки страхування, передбачені статею 7 Закону Про страхування від 26.10.2001.

52.Страховий ринок-це особливе соціально-економічне явище, частина фінансового ринку, де обєкт купівлі продажу є страховий захист(страхова послуга) і формувється попит і пропозиція на неї, а також інфраструктура і конкуренція.

Умови існування страхового ринку:

1. Наявність суспільних потреб на страхові послуги

2. Наявність страховиків, здатних задовільняти ці потреби.

3. Призначеня або головна функція страхового рику:акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства(громадян) і субєктів господарювання.

Страхова компанія – це юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного,командитного товариства з повною відповідальністю яка має ліцензію на право здійснення страхової діяльності.

Компанії страхового ринку України можна поділити:

За функцією власності:

• Приватні

• Акціонерні

• Державні

• Урядові

За характером операцій:

• Спеціалізовані

• Універсальні

• Перестрахувальні

Зе територіальними критеріями

• Місцеві

• Регіональні

• Національні

• Транснаціональні

За величиною стат. капіталу та обсяги нагромадження страхових платежів:

• Великі

• Середні

• Малі.

53. Державний нагляд за страховою діяльністю

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою додержання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюють Міністерство фінансів України та його органи на місцях, що діють відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Основними функціями Міністерства фінансів України є:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків);

2) видача ліцензій на проведення страхової діяльності;

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їх страхових зобов'язань перед страхувальниками;

4) встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена законом до компетенції Міністерства фінансів України;

6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову діяльність;

7) участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.

Здійснюючи державний нагляд за страховою діяльністю, Міністерство фінансів України має право:

1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, у тому числі банків та громадян, необхідну для виконання покладених на нього функцій;

2) проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік, призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3) при виявленні порушень страховиками вимог законодавства України про страхову діяльність давати їм приписи про їх усунення, а у разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків). Спори про відкликання ліцензії розглядає суд або арбітражний суд. Поновлення дії ліцензії після її відкликання здійснюється у порядку, передбаченому статтями 38 і 39 Закону України "Про страхування";

4) звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених ст. 8 Закону України "Про підприємництво".

Як одну з форм державного регулювання страхової діяльності можна розглядати примусову санацію страховика, яку Міністерство фінансів України має право провести у випадках:

- невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками протягом більше трьох місяців;

- недосягнення страховиком визначеного законодавством України розміру статутного фонду;

- інших випадках, визначених чинним законодавством України.

Примусова санація передбачає:

- проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

- встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Міністерства фінансів України;

- встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;

- прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

54.Сутність фінансового ринку. Фінансовий ринок вважається невідємним атрибутом сучасної ринкової економіки. Уполітико-економічному аспекті- це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові ресурси. Це ринок, на якому є продавці й покупці, є товар, який продається та купується. Але цей товар особливий- гроші, надані в тимчасове або постійне користування.

Фінансовий ринок- це економічний простір який охоплює систему кругообігу та перерозподілу фінансових активів між постачальниками та споживачами капіталу за допомогою спеціалізованих посередників на основі попиту і пропозиції на капітал.

Функціонування фінансового ринку має забезпечити потреби суб’єктів підприємницької діяльності та фінансових інституцій фінансовими ресурсами. Він повинен забезпечити концентрацію фінансових ресурсів і вільний доступ до них усіх суб’єктів. Товаром на цьому ринку є фінансові ресурси, які після їх придбання надходять у постійне чи тимчасове користування, а ціною- плата за їх використання.

Економіка має відповідну фінансову систему, в якій важливе місце займає фінансовий ринок, на якому відбувається рух грошей як капіталу.

Головними суб’єктами фінансового ринку є домашні господарства, у яких у більшості випадків доходи перевищують видатки на велечину заощаджень.

Фінансовий ринок допомагає зустрітися продавцям та покупцям особливого товару-фінансових зобов’язань .Таким чином, фінансовий ринок займає важливе місце на ринку ресурсів, тому що сприяє обміну грошей майбутніх на гроші теперішні. Він відіграє провідну роль у стабілізації грошового обігу та грошової одиниці.

Отже, фінансовий ринок- це підсистема фінансових відносин, що має певну структуру та певні функції.