fILOSOFIA

У своїй праці «Екзистенціалізм – це гуманізм» Ж. П. Сартр виражає свою думку щодо поняття «екзистенціалізм». Сартр називає екзистенціалізм виключно строгим вченням і стає на його захист. Перш за все автор виділяє два різновиди екзистенціалістів:

1) християнські екзистенціалісти, які сповідують католицизм.

2) екзистенціалісти – атеїсти. Сартр відносить себе до другої групи.

Ці дві групи людей об’єднує думка, що існування передує сутності, тобто суб’єктивне переважає над об’єктивним. Це означає що людина спочатку існує, нічого собою не являє. І лише згодом вона стає людиною. Таким чином очевидним є факт заперечення існування Бога. Але, дивлячись у майбутнє, людина сама себе «створює» такою, якою вона прагне стати. Якщо існування передує сутності, то людина сама відповідальна за своє існування. Але відповідальність має проявлятися не лише за свою індивідуальність, а й за всіх людей.

Сартр не погоджується з критикою, яка були висунута проти екзистенціалізму. На його думку екзистенціалізм – ні що інше, як спроба зробити висновки з послідовного атеїзму. Він аж ніяк не намагається ввести людину у стан песимізму, відчаю. Екзистенціалізм – не атеїзм і він не намагається постійно доводити те, що Бога нема. Він заявляє лише те, що, якби навіть Бог був, це б нічого не змінило. Людина сама себе пізнає та контролює. За Декартом, пізнання залежить виключно від діяльності розуму, тому ми повинні від самого початку припустити наявність в розумі певних ідей; “Мислю, отже існую”- Декарт був впевнений у тому, що цю тезу ніхто і ніколи не зможе спростувати тому, що вона фіксує найперший момент у діяльності розуму, а поза розумом та розумністю не існує ніякого пізнання. Для екзистенціаліста людина не піддається визначенню тому, що первісно нічого собою не являє.. Таким чином, немає ніякої природи людини, як немає Бога, що її задумав би. Це не значить, що ми не віримо в існування Бога, просто справа не в ньому.

Особисто я вірю в Бога. Але я поважаю думки інших людей і не змушую іх розділяти мою. Для мене екзистенціалі́зм- напрям у філософії, який зробив певний внесок в історію розвитку філософії і людства в цілому. З деякими принципами екзистенціалізму я згодна. Людина повинна зрозуміти, що ніщо не може її врятувати від її самої, навіть докази існування Бога. Людина сама планує своє життя і відповідає за свої вчинки, перш за все перед собою! Не кажучи вже про близьких людей, які її оточують.

Козлової Олександри, ФЕМП 2-3