13.Аналіз графіків функції споживання та заощадження.

(Краще див. 10-11)

Споживання (С) відображає видатки домогосподарств на купівлю споживчих товарі та послуг. Існує багато чинників, від яких залежить величина споживання. Основний – після податковий дохід (DI). В умовах економіки закритого типу, коли відсутні податки, післяподатковий дохід дорівнює ВВП, тобто DI=Y. Оскільки заощадження – та частина після податкового доходу, яка не йде на споживання, то це означає, що він є також і основним чинником особистих заощаджень (S): S=DI-C.

Графік споживання:

Тут показана залежність споживання від після податкового доходу. Бісектриса – така лінія споживання, яка свідчить, що весь дохід витрачається лише на споживання. Але насправді споживчі видатки менші, а інколи більші за дохід. Це відображає лінія С. Якщо C3< DI3, то виникають заощадження, а якщо C1>DI1, то це свідчить про те, що певна частка споживчих видатків здійснюється за рахунок боргу.

Графік заощадження:

Даний графік віддзеркалює попередній у тій частині, в якій він показує залежність заощаджень від доходу. Заощадженням у точці S2 відповідає споживання в точці C2 на умовах, коли C2=DI2, а S=0. Заощадженням у точці S1 відповідає споживання в точці C1 на умовах, коли C1>DI1, а S1<0. І, нарешті, заощадженням у точці S3

14) Рівновага досягається в т.А, де перетинаються графіки планованих витрат і моделі рівноваги. У цій точці доходи дорівнюють планованим витратам. У кейнсіанському хресті важливу роль відіграють запаси фірм: приріст запасів має місце, якщо товарів вироблено більше, ніж споживачі захочуть купити. Зростання запасів є для фірм сигналом до зменшення виробництва і звільнення працівників. У результаті скорочується ВВП і доходи. Процес продовжується доти, доки доходи не стануть рівними планованим витратам, тобто не впадуть до рівноважного рівня. Скорочення запасів означає, що ВВП знаходиться нижче рівноважного рівня, тобто фірми виробляють менше товарів, ніж на них існує платоспроможний попит. Це служить сигналом до розширення виробництва, а отже, до зростання ВНП і доходів. Така ситуація зберігається доти, доки рівень доходу не зрівняється з планованими витратами. Для аналізу динаміки витрат використовуються показники середньої і граничної схильності до споживання і до заощадження. Середня схильність до споживання (ЛРС): АРС = споживання/дохід • 100%. (25.3) Середня схильність до заощаджень (APS): APS = заощадження/дохід • 100%. (25.4) Звідси випливає, що в сумі обидва показники завжди дають 1 або 100%. Гранична схильність до споживання (МРС): МРС = зміна споживання/зміни доходу 100%. (25.5) Гранична схильність до заощадження (MPS): MPS = зміна заощаджень/зміни доходу • 100%. (25.6) Очевидно, що в сумі обидва показники дорівнюють також 100% або 1. Між економістами немає єдності в оцінці взаємозв'язку між розмірами приросту доходу і граничною схильністю до споживання. Одні вважають, що гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження відносно незмінні. Кейнсіанська ж модель виходить з того, що із зростанням доходу росте гранична схильність до заощадження і відповідно падає гранична схильність до споживання, чим і пояснюється виникнення дефіциту попиту і економічних спадів. Зроблене вище припущення про тотожність доходів і споживчих витрат є, звичайно ж, спрощенням. На практиці не всі доходи прямують на споживчі цілі. Частина доходів заощаджується. І тільки в тому випадку, якщо заощадження будуть використані для інвестицій, тобто для закупівлі неспоживчих товарів — засобів виробництва, економіка буде знаходитися в рівновазі, яку можна виразити формулами Y = С + S (25.7); Y = С +1 (25.8); І = S (25.9), де Y — випуск (дохід); С — споживання; І — інвестиції, S — заощадження.