1. , 2 Предмет та методи макроекономічного аналізу. Економічне моделювання.

Макроекономіка вивчає результати і наслідки спільної економічної діяльності усіх народно – господарських суб’єктів. При цьому використовуються агреговані (сукупні) показники, зокрема: ВВП, сукупний попит, сукупна пропозиція, темп інфляції, загальний рівень цін, рівень безробіття та ін. Об’єктом вивчення макроекономіки є національна економіка в цілому.

Макроек. використовує широкий спектр методів, а саме:

1. Аналіз – це метод дослідження, при якому об’єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчаєтья окремо.

2. Синтез – це метод дослідження, який базується на поєднанні різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними.

Аналіз і синтез, як методи дослідження, застосовуються в єдності

3. Індукція – рух думки від конкретного до всезагального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня.

4. Дедукція – рух думки від всезагального до одиничного.

Поєднання методів індукції – дедукції забезпечує зв’язок одиничного, особливого і всезагального.

5. Метод наукової абстракції – це метод поглибленого пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення основних, найсуттєвіших сторін певного явища і очищення його від усього неістотного, випадкового.

Однак головним методом макроекономіки є моделювання. Цей метод реалізується шляхом побудови різноманітних моделей. Моделі дають можливість відобразити економічну дійсність в абстрактному та дещо спрощеному вигляді.

Макроекономічні моделі містять у собі ендогенні ( внутрішні) змінні, розмір яких встановлюються в результаті рішення моделі, і екзогенні ( зовнішні) змінні, розмір яких визначається поза даною моделлю.Типи моделей:

1. за засобом уявлення досліджуваного процесу або явища : логічні графічні й економіко – математичні.

2. За тривалістю аналізованих процесів: короткострокові, довгострокові.

3. За кількістю економічних суб’єктів, що аналізуються: прості, повні.

4. За ступенем охоплення іноземного сектора: закриті, відкриті.

5. За характером впливу чинника часу: статичні, порівняльної статикм, динамічні.

3. Система національних рахунків – система взаємопов’язаних показників.

СНР – це система взаємопов’язаних показників і класифікацій, які використовуються для описання та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні. Вона розглядає економіку як єдине ціле, без прове­дення принципової різниці між виробництвом матеріальних благ і наданням послуг, дозволяє дати загальну оцінку результатів діяльності по всьому народному господарству як з матеріально-речового, так і фінансового погляду для всіх господарських оди­ниць на всіх рівнях функціонування економічного механізму.

У статистиці розвинутих країн важливе місце займає форму­вання із статистичної інформації, що відноситься до вироб­ництва, споживання, накопичення та зовнішньої торгівлі, єдиної, з узгодженими між собою елементами, схеми, яка відображає ос­новні взаємозв'язки в народному господарстві.

СНР виникла на основі поєднання статистики національ­ного доходу з іншими розділами економічної статистики.

Основною метою СНР є інформаційне забезпечення ком­плексного і багатостороннього аналізу процесу створення та ви­користання національного продукту і національного доходу.

В загальних рисах СНР представляє собою сукупність рахунків, побудованих за типом бухгалтерських балансів. Кожний запис фігурує двічі: за видатковою статтею та за доходною. В результаті досягається узгодженість впровадження економічних операцій, які формують процес створення національного продукту.

Система національних рахунків є системою макроекономічних показників, які впроваджують найбільш важливі та за­гальні аспекти економічного розвитку в їх взаємозв'язку і взаємодії, теоретично обґрунтована статистична модель госпо­дарського організму окремої країни. СНР дозволяє підпорядку­вати і класифікувати економічну інформацію, узгодити дані, що відносяться хоч і до взаємопов'язаних, але різних аспектів еко­номічного процесу: виробництва, розподілу і перерозподілу до­ходів, споживання, накопичення тощо.

СНР включає рахунки внутрішньої економіки (продуктів та послуг, утворення, розподілу, використання доходів, капіталь­них витрат, фінансовий рахунок), рахунки "зовнішньоеко­номічних зв'язків" (поточних операцій, капітальних витрат, фінансовий рахунок).

Основні потоки в СНР оцінюють у ринкових цінах, тобто в цінах, в яких здійснюються операції (ціни виробників і кінцевих покупців).

Система національних рахунків дає змогу створити інформа­ційну базу для вивчення реальних процесів, що відбуваються в ринковій економіці, зокрема, розвитку виробництва, масштабів інфляції, безробіття, приватизації, дієвості податкової та митної політики тощо.

Система показників СНР є найважливішим інструментом роз­робки національної економічної стратегії, зовнішньоторговель­ної та валютно-фінансової політики, дозволяє зробити оцінку міждержавних рівнів економічного і науково-технічного розвит­ку, здійснити пошук раціональних форм участі в міжнародному розподілі праці.