Тема 2: Фінансове середовище підприємства

План:

1. Сутність фінансового середовища та склад причетних осіб підприємства

2. Фінансові інструменти

3. Фінансові ринки

4. Державне регулювання сфери підприємницьких фінансів

1. Сутність та склад фінансового середовища підприємства

Для обґрунтування фінансових рішень на підприємстві недостатньо задати лише цільову функцію (критерій ефективності), але також необхідно враховувати середовище, у якому ці рішення приймають та передбачають реалізовувати.

Фінансове середовище підприємства¹ – причетні особи (stakeholders), інструменти, ринки та процеси, що мають відношення до створення грошових потоків підприємства і формують систему обмежень у процесі прийняття та реалізації фінансових рішень.

Множина елементів (складових) фінансового середовища підприємства не може бути вичерпною цілком; їх систематизація є відкритою. Тому повністю врахувати усі обмеження в процесі обґрунтування фінансових рішень на підприємстві неможливо, саме тому фінанси підприємства визначають не тільки як науку, але і як мистецтво (див. визначення у п. 1 першої теми). З цього випливає, що приймати фінансові рішення на підприємстві неможливо без досвіду та інтуїції.

Причетні особи підприємства:

• власники (у т.ч. материнські підприємства);

• дочірні підприємства;

• персонал;

• кредитори;

• клієнти;

• постачальники;

• суб’єкти, що обслуговують окремі операції підприємства та надають йому окремі послуги;

• конкуренти;

• інститути-регулятори;

• громадські організації тощо.

З кожною із причетних осіб²підприємство вступає у певні відносини, що супроводжуються рухом грошових коштів.

2. Фінансові інструменти

Досить часто відносини між підприємством та його причетними особами мають договірний характер і породжують фінансові інструменти. У найбільш спрощеному вигляді під фінансовими інструментами розуміють наявні грошові кошти та контракти, що дають права на отримання грошей у майбутньому. Більш повне визначення наведено у міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ) та бухгалтерського обліку (МСБО):

Фінансовий інструмент – договір (контракт), унаслідок якого виникає фінансовий актив у однієї сторони і фінансове зобов’язання або пайовий інструмент (інструмент власного капіталу) – у другої [5, п.4], [6, п.11].

Поняття, що використано у наведеному визначенні:

Фінансові активи– наявні грошові кошти та ресурси (об’єкти власності, що мають певну цінність на поточний момент), володіння якими пов’язано з правами на отримання грошей (або інших фінансових активів) у майбутньому.

Фінансові зобов’язання– заборгованість, що погашається у майбутньому шляхом виплати грошей або передачі інших фінансових активів.

Пайовий інструмент (інструмент власного капіталу)– договір, що підтверджує право на частку активів суб’єкта-емітента після погашення усіх його зобов’язань [6, п.11].

Фінансові інструменти є дуже різноманітними, тому їх повну класифікацію у цьому конспекті опущено. Приклади фінансових інструментів:

• грошовий депозит у фінансовій установі: у вкладника – фінансовий актив, що передбачає договірне право на отримання коштів; в установи – фінансове зобов’язання сплатити кошти у майбутньому;

• акція публічного акціонерного товариства: у акціонера – фінансовий актив, пов’язаний з володінням пайовим інструментом акціонерного товариства-емітента, що передбачає право на дивіденди (частину його прибутку) та участь у розподілі його майна; у акціонерного товариства – власний пайовий інструмент;

• товарна дебіторська заборгованість підприємства: у підприємства, продавця товару – договірне право на отримання коштів за поставлений товар у майбутньому, у покупця товару – фінансове зобов’язання сплатити визначену суму коштів.

Окремі фінансові інструменти мають властивість здійснювати обіг на ринку, що передбачає перехід фінансового активу від одного суб’єкта до іншого (при цьому сторона, яка має фінансове зобов’язання або інструмент власного капіталу –емітентфінансового інструмента – не змінюється). З огляду на це можливо поділити усі фінансові інструменти на ринкові та неринкові (інструменти, які відповідно можуть і не можуть бути об’єктами торгівлі на ринку). Наприклад, акція є ринковим фінансовим інструментом, а грошовий депозит та товарна дебіторська заборгованість – неринковими.