52

ВСТУП

Актуальність теми даної роботи продиктована тим, що Україна, вибравши демократичний шлях розвитку після розпаду СРСР, повинна чітко визначитись із всіма сторонами функціонування бюджетів всіх рівнів, їх взаємовідносини і реалізацію бюджетного процесу на відповідні території, адже це об’єктивна необхідність формування нових для нас ринкових відносин. Важливість теми підкреслюється ще й гостротою проблеми пошуку форм і методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, необхідністю вдосконалення організації бюджетного процесу і зростання ефективності функціонування фінансів органів влади в аспекті міжбюджетних відносин. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти функціонування бюджетів всіх рівнів України і реалізації міжбюджетних відносин на місцевому рівні в соціально-економічному розвитку адміністративно-територіальних формувань. Об’єктом дослідження обрано організацію міжбюджетних відносин у даному адміністративному регіоні України. Базою дослідження є теоретичні дослідження українських та зарубіжних фахівців, монографії, публікації в періодиці, статистичні та аналітичні дані, закони, нормативні документи. Мета дослідження. З'ясувати економічну суть бюджету, джерела наповненості місцевих бюджетів регіону та його фактори впливу на наповненість місцевих бюджетів, розглянути роль фінансових органів у бюджетному процесі, проаналізувати стан виконання місцевих бюджетів, їх структуру та динаміку на основі фактичних даних, дослідити перспективні напрямки у вдосконаленні взаємовідносин та особливості бюджетного регулювання між місцевими та Державним бюджетом, та світовий досвід міжбюджетних відносин і можливості його впровадження на Україні. Методологічна основа дослідження. У процесі виконання дипломної роботи було вивчено відповідні нормативно-правові положення та законодавчі акти, праці вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких найвизначніші: Юрій С., Кравченко В., Василик О., Федосов В., Андрущенко В., Бескид Й., Сало І., Луніна І., Єпіфанов А., Павлов В., Кириленко О.П. чинну практику організації бюджетного процесу, публікації в період ичних виданнях з проблем, які торкаються теми дослідження. Практичне значення роботи полягає в тому, що у результаті дослідження визначено основні напрямки щодо подолання бюджетних проблем регіону.

РОЗДІЛ.1

Теоретичні аспекти міжбюджетних відносин

1.1 Зміст і складові міжбюджетних відносин

Із визнанням України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави з усією важливістю постають проблеми створення і функціонування власної бюджетної системи, що передбачають:

• чітке виділення ланок бюджетної системи;

• розподіл податків і зборів між окремими бюджетами;

• уточнення напрямків використання коштів всіх бюджетів;

• збалансування бюджетів;

• ефективну організацію міжбюджетних відносин.

Формування ефективної бюджетної системи України – одне з першочергових завдань держави і об’єкт її постійної уваги. Ведуться пошуки найраціональнішого механізму перерозподілу фінансових ресурсів між регіонами, вивчаються можливості забезпечення збалансування місцевих бюджетів, встановлюється оптимальність взаємовідносин між державним і місцевим бюджетами. Ці процеси регламентувалися Законом УРСР “Про бюджетну систему Української РСР” (05.12.1990р.) і Законом України “Про внесення змін і доповнень до Закону УРСР “Про бюджетну систему України (29.06.1995р.) та щорічно уточнювалися законами України про державний бюджет України на поточний рік. Серед названих законів особливо позитивно виділявся закон від 29.06.1995р. В ньому було збережено принцип єдності у побудові бюджетної системи, зроблено спроби розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами, щоб забезпечити їхню самостійність.

Під бюджетною системою України розуміють – сукупність окремих її ланок, юридично пов’язаних між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам. Згідно із законом від 29.06.1995р. Бюджетна система будувалась на основі бюджетного устрою держави.

Формування ефективної бюджетної системи України – одне з першочергових завдань держави і об’єкт її постійної уваги. Йшли пошуки найраціональнішого механізму перерозподілу фінансових ресурсів між регіонами, вивчаються можливості забезпечення збалансування місцевих бюджетів, встановлюється оптимальність взаємовідносин між державним і місцевим бюджетами.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу.

У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл. 

У бюджетній системі України, до складу якої входить майже 12 тисяч бюджетів, обов’язково виникають взаємовідносини між різними бюджетами, якими притаманні якими притаманні великі за обсягом зустрічні потоки бюджетних коштів. Підставою для існування міжбюджетних відносин є визначенні законодавством держави:

• розподіл повноважень між державною виконавчою владою та органами місцевого самоврядування;

• гарантія з боку держави щодо фінансування наданих повноважень органам місцевого самоврядування;

• розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.

У процесі виконання бюджету міжбюджетні відносини виникають у зв’язку із: розщепленням доходів; застосуванням міжбюджетних трансфертів; зміною законодавства, зміною адміністративно-територіального поділу в Україні; передачею платників і податкових платежів та бюджетних установ з одного підпорядкування в інше; одержанням і погашенням бюджетних позичок. Кожна з цих причин по-своєму відображається на змісті і характері міжбюджетних відносин. На сьогоднішній день немає єдиного наукового обґрунтованого формулювання поняття “міжбюджетні відносини”. Так, бюджетний кодекс визначає міжбюджетні відносини, як відносини між державою і та місцевим самоврядуванням, щодо забезпечення бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання ними функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин, згідно з кодексом, є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, й бюджетними ресурсами, які повинні виконання цих повноважень.

Західні представники економічної думки здебільшого використовують замість “міжбюджетні відносини” поняття “внутрішні міжурядові фінансові відносини” і визначають, що ці відносини виникають і функціонують у системі державного управління по вертикалі та регламентуються обсягами функціональних обов’язків і завдань кожного з рівнів публічної влади.

Так, розщеплення доходів здійснюється органами Державного казначейства України відповідно до планів відрахувань від державних податків та обов’язкових платежів у бюджети нижчого рівня, що затверджуються одночасно із затвердженням бюджетів. Планами відрахувань встановлені проценти, за якими регулюючі доходи, розподіляються між окремими бюджетами. Ці проценти діють на протязі бюджетного року і не можуть бути змінені органом влади чи управління нижчого рівня. На практиці в Україні такі спроби мали місце, особливо в Автономній Республіці Крим, коли всупереч Закону “Про Державний бюджет України” Верховна Рада Автономної Республіки Крим декілька раз змінювала механізм розподілу регулюючих доходів рішення якої відміняв Конституційний суд України. Процедура розщеплення доходів є дуже простою і не потребує особливих зусиль та не породжує проблем зумовлених її використанням.

У 2003 використовуються такі види міжбюджетних трансфертів:

• дотації вирівнювання місцевим бюджетам;

• додаткові дотації Автономної Республіки Крим та місцевим бюджетом визначені статтею 45 Закону “Про Державний бюджет України на 2003рік”;

• субвенції на здійснення містом Києвом функцій столиці України;

• субвенції на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій;

• субвенції на фінансування пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу та житлово-комунальних послуг;

• субвенції на виконання спільних соціально-економічних програм;

• інші субвенції;

• кошти, що передбачаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів з бюджетів нижчого рівня.

Такий перелік міжбюджетних трансфертів щорічно міняється, що не може вважатися нормальним явищем. У Бюджетному Кодексі зроблена спроба стабілізувати види міжбюджетних трансфертів, відповідно до якого у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі між бюджетні трансферти місцевим бюджетам:

• дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам, бюджетам міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення;

• субвенція на здійснення програм соціального захисту;

• субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

• субвенція на виконання інвестиційних проектів;

• інші субвенції.

У свою чергу міські, міст Києва і Севастополя, міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення, районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їхніх об’єднань, а також кошти, що передбачаються з цих бюджетів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах наступні види міжбюджетних трансфертів:

• субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідації наслідків діяльності об’єктів спільного користування;

• субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад міст, селищ, сіл та їхніх об’єднань;

• субвенції на виконання інвестиційних проектів.

У порядку надання міжбюджетних трансфертів дотація вирівнювання та субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам перераховуватимуться з рахунків Державного бюджету України органами Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст республіканського підпорядкування (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення і районним бюджетам. Порядок перерахування дотації вирівнюванню та субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що передбачаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням забезпечення своєчасності, рівномірності, гарантованості та повноти перерахування трансфертів.

Управління та відділення Державного казначейства надають відповідним фінансовим органам виписки з рахунків за результатами попереднього операційного дня за записом клієнта.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні фінансові управління або міські фінансові управління міст Києва та Севастополя надають платіжні доручення для перерахування коштів на рахунки фінансових управлінь, що обслуговують бюджети нижчого рівня, відкриті їм у відповідних відділеннях Державного казначейства платіжні доручення для перерахування коштів на поточні рахунки, відкриті в установа банків на ім’я установ, підприємств, організацій, які отримують кошти з місцевого бюджету. Підтверджуванні документи Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, обласними фінансовими управліннями або міськими фінансовими управліннями міста Києва та Севастополя для перерахування коштів не надаються.

Поряд з цим Державне казначейство здійснює безспірне стягнення коштів, рішення про яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування, з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Наступним фактором, який впливає на характер міжбюджетних відносин, є зміна законодавства, що впливає на зміну обсягів доходів або видатків. якщо в насідок прийняття Законів або постанов Уряду збільшуються доходи або скорочуються видатки, то одержана різниця вилучається до Державного бюджету України. Якщо з прийняттям Законів або інших нормативних документів скоротився обсяг доходів або зріс обсяг видатків, то така різниця мала б покриватися за рахунок коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України.

У разі, якщо в ході виконання бюджету ради вищого рівня або відповідний орган виконавчої влади в межах своєї компетенції ухвалює рішення, яке призводить до зменшення доходів або збільшення видатків бюджету нижчого рівня, тоді кошти, яких не вистачає для збалансування мали б бути компенсовані органом, який ухвалив таке рішення, за рахунок коштів його бюджету, або коштів, передбачених для цього законом. У такому разі при визначенні нестачі коштів не враховується вільний залишок коштів бюджету нижчого територіального рівня, який утворився на початку поточного бюджетного року і який не було використано до моменту прийняття зазначеного рішення. Якщо рішення вищих органів влади не забезпечені бюджетними ресурсами, то ради нижчого рівня мають право не приймати до виконання ці рішення.

Своєрідний вплив на характер міжбюджетних відносин здійснює зміна адміністративно-територіального поділу в Україні, передача платників податків і обов’язкових платежів та бюджетних установ з одного підпорядкування в інше. В цих випадках на відповідні бюджети передаються окремо заплановані доходи і видатки, окремо суми доходів, які заплановано одержати і суми видатків, які слід профінансувати до кінця року, а також узгоджені випадаючи доходи і непокриті суми видатків. Тому міжбюджетні відносини характеризуються двохстороннім рухом доходів та видатків, специфічними прийомами їхнього відображення на рахунках бюджетного обліку.

Міжбюджетні відносини пов’язані з одержанням і погашенням бюджетних позичок організовуються на умовах повернення. У випадку касового розвитку, органи управління нижчого рівня звертаються до відповідних органів вищого рівня з обґрунтованим проханням про надання бюджетної позички. Така позичка надається на невеликий період, не довше як до кінця бюджетного року. Після закінчення терміну позичка повертається бюджету вищого рівня.

З огляду на Бюджетний Кодекс, покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету Рада Міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевих за рішенням відповідної ради зможуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України.

В цілому організація міжбюджетних відносин у процесі виконання бюджетів здійснюється відповідно до затверджених бюджетів. Проблеми виникають, як правило у зв’язку з несвоєчасним і неповним перерахуванням відповідних сум, що негативно відбивається на якості виконання бюджетів. Тому актуальним при цьому є питання посилення виконавської дисципліни та запровадження механізму санкціонування і відповідальності посадових осіб, винних у порушенні встановленого порядку.

Розділ 2

Моніторинг формування і виконання бюджету Сторожинецького району за 2008-2010 роки.

2.1 Аналіз виконання бюджету Сторожинецького району за доходами.

Доходи місцевих бюджетів є складовою державних доходів і публічними фінансовими ресурсами місцевих органів влади. Доходи місцевих бюджетів становлять фінансову основу місцевих органів влади. За своїм змістом формуються у процесі суспільного відтворення і мобілізуються органами місцевої влади як доходи відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Доходи місцевих бюджетів є підсистемою державних доходів і поділяються відповідно до ланок бюджетної системи, зокрема на доходи:

- бюджету Автономної Республіки Крим;

- обласних бюджетів;

- бюджетів міст Києва та Севастополя;

- районних бюджетів;

- бюджетів міст обласного підпорядкування;

- бюджетів міст районного підпорядкування, бюджетів селищ, сіл та їх - об’єднань;

- бюджетів районів у містах;

Доходи місцевих бюджетів як економічна категорія – це сфера економічних відносин суспільства, яка пов’язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону.

Склад та обсяг доходів місцевих бюджетів, що визначені Бюджетним Кодексом України, формується згідно обсягу повноважень відповідних рад. Доходи місцевих бюджетів районних рад у містах (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами.

Загальний обсяг доходів складається з трьох складових частин:

1. доходи, що закріплюються за місцевими бюджетами та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів чи вилучення з місцевого бюджету (кошик доходів місцевих бюджетів).

Кошик доходів місцевих бюджетів – це доходи загального фонду, закріплені на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. До цих доходів належать податки і збори (обов’язкові платежі), визначені ст. 64 – ст. 67 Бюджетного Кодексу України, згідно розмежованих повноважень відповідних рад. Доходи, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів спрямовуються на фінансування реалізації повноважень, делегованих державою місцевим органам влади.

2. власні доходи місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, визначені в ст. 69 Бюджетного Кодексу України. Ці доходи акумулюються і спрямовуються органам місцевої влади на виконання власних повноважень. Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів є складовою як загального так і спеціального фондів місцевих бюджетів, у т. ч. бюджету розвитку.

3. міжбюджетні трансферти, які надаються бюджетами вищого рівня бюджетам нижчого рівнів. Обсяг міжбюджетних трансфертів визначаються для місцевих бюджетів на основі формульного підходу затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Розглянемо обсяг доходів на прикладі бюджету Сторожинецького району за 2008-2010 роки.

Згідно таблиці 2.1. податкові надходження у 2009 році, порівняно з 2008 роком збільшилися на 68,9 тис. грн. або на 0,28 %, у 2010 році на 4075,7 тис. грн. або на 16,74 %. Збори за використання природних ресурсів у 2009 році, порівняно з 2008 роком збільшилися на 477,1 тис. грн. або на 21,43 %, у 2010 році на 536 тис. грн. або на 24,08 %. Внутрішні податки на товари та послуги у 2009 році, порівняно з 2008 роком зменшилися на 475,5 тис. грн. або на 45,97 %, у 2010 році на 753,7 тис. грн. або на 72,87 %. Інші податки у 2009 році, порівняно з 2008 роком зменшилися на 88,2 тис. грн. або на 3,52 %, у 2010 році збільшилися на 290,3 тис. грн. або на 11,59 %. Неподаткові надходження у 2009 році, порівняно з 2008 роком зменшилися на 3511,8 тис. грн. або на 36,89 %, у 2010 році зменшилися на 1737,6 тис. грн. або на 18,25 %. Інші неподаткові надходження у 2009 році, порівняно з 2008 роком зменшилися на 1822,8 тис. грн. або на 40,09 %, у 2010 році зменшилися на 930,9 тис. грн. або на 20,47 %. Доходи від операцій з капіталом у 2009 році, порівняно з 2008 роком зменшилися на 1092,9 тис. грн. або на 57,22 %, у 2010 році зменшилися на 1432,8 тис. грн. або на 75,02 %. Цільові фонди у 2009 році, порівняно з 2008 роком збільшилися на 142 тис. грн. або на 26,25 %, у 2010 році зменшилися на 38,1 тис. грн. або на 7,04 %.

Як бачимо на рисунку 2.1. найбільшу частку доходів у 2008 році склали податкові надходження 24343,5 тис. грн. та неподаткові надходження 9520 тис. грн., а найменшу державні цільові фонди 540,9 тис. грн. та внутрішні податки на товари та послуги 1034,3 тис. грн. (див. Додаток А) У 2009 році ситуація не змінилася і найбільшу частку доходів склали податкові надходження 24412,4 тис. грн. та неподаткові надходження 6008,2 тис. грн., а найменшу внутрішні податки на товари та послуги 558,8 тис. грн. та державні цільові фонди 682,9 тис. грн. (див. Додаток Б) У 2010 році доходи до бюджету надходили майже в рівних частинах, тільки значно скоротилися доходи від операцій з капіталом 477,1тис. грн. та внутрішні податки на товари та послуги 280,6 тис. грн.

.

Рис. 2.1. Структура доходів, які надійшли до бюджету

Сторожинецького району за 2008- 2010 роки

Оскільки всі місцеві бюджети є дотаційними, розглянемо структуру трансфертів, які надходили до бюджету Сторожинецького району з 2008 по 2010 рік. В таблиці 2.2. показано суми коштів та відносне відхилення, між надходженнями по всіх видах трансфертів, які надходили до бюджету Сторожинецького району в період з 2008 по 2010 рік.

Таблиця 2.2.

Офіційні трансферти

(тис. грн.)

Трансферти	Роки			Відносне відхилення (%)
	2008	2009	2010	2009/2008	2010/2009	2010/2008
Дотації вирівнювання,одержані з Державного бюджету	109073,00	128887,40	159279,80	18,17	23,58	46,03
Додаткова дотація з державного бюджету на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів	400,00	3243,00	0,00	710,75	0,00	0,00
Додаткова інша дотація з державного бюджету	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Додаткова дотація з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення видатків на оплату праці працівників бюджетних установ	1601,60	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Субвенції, одержані з Державного бюджету	55806,20	62857,50	89404,20	12,64	42,23	60,20
Інші субвенції	188,40	490,00	286,30	160,08	-41,57	51,96
Кошти, одержані із загального фонду б-ту	1622,10	2861,40	4407,70	76,40	54,04	171,73

Згідно таблиці 2.2 дотації вирівнювання, одержані з Державного бюджету у 2009 році, порівняно з 2008 роком збільшилися на 19814,4 тис. грн. або на 18,17 %, у 2010 році збільшилися на 50206,8 тис. грн. або на 46,03 %. Додаткова дотація з Державного бюджету на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів у 2009 році, порівняно з 2008 роком збільшилася на 2843 тис. грн. або на 710,75 %. Субвенції, одержані з Державного бюджету у 2009 році, порівняно з 2008 роком збільшилися на 7051,3 тис. грн. або на 12,64 %, у 2010 році збільшилися на 33598 тис. грн. або на 60,2 %. Інші субвенції у 2009 році, порівняно з 2008 роком збільшилися на 301,6 тис. грн. або на 160,08 %, у 2010 році збільшилися на 97,9 тис. грн. або на 51,96 %. (див. Додаток В) Кошти, одержані із загального фонду бюджету у 2009 році, порівняно з 2008 роком збільшилися на 1239,3 тис. грн. або на 76,4 %, у 2010 році збільшилися на 2785,6 тис. грн. або на 171,73 %.

Рис. 2.2. Структура трансфертів, які надійшли до бюджету Сторожинецького району за 2008-2010 рік

Як видно з рисунку найбільшу частку займають дотації вирівнювання, одержані з державного бюджету та субвенції, одержані з державного бюджету, а найменшу інші субвенції та Додаткова дотація з державного бюджету на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів. Варто зазначити, що з кожним роком дотації вирівнювання та субвенції збільшуються. Це вказує на те, що з кожним роком фінансова незалежність місцевих бюджетів знижується, а централізація коштів підвищується. Позитивно впливають на розвиток територій субвенції одержані з державного бюджету, оскільки реалізуються інвестиційні проекти.

Для того, щоб побачити виконання делегованих державою повноважень бюджетом Сторожинецького району розглянемо суму доходів загального та спеціального фондів.

Таблиця 2.3.

Суми доходів загального та спеціального фондів

(тис. грн.)

Найменування	Роки			Відносне відхилення
	2008	2009	2010	2009/2008	2010/2009	2010/2008
Загальний фонд	190973,40	217786,40	275282,70	14,04	26,40	44,15
Спеціальний фонд	9899,50	10856,70	12716,90	9,67	17,13	28,46

Рис. 2.3. Суми доходів загального та спеціального фондів

Згідно даних таблиці 2.3. сума доходів загального фонду у 2009 році, порівняно з 2008 роком збільшилася на 26813 тис. грн. або на 14,04 %, у 2010 році збільшилася на 84309,3 тис. грн. або на 44,15 %. Сума доходів спеціального фонду у 2009 році, порівняно з 2008 роком збільшилася на 957,2 тис. грн. або на 9,67 %, у 2010 році збільшилася на 2817,4 тис. грн. або на 28,46 %.

2.2 Аналіз складу і структури видатків бюджету Сторожинецького району.

Видатки місцевих бюджетів – це економічні відносини, які виникають у зв’язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Видатки, що забезпечують загальнодержавні функції, але передаються на виконання АР Крим та місцевого самоврядування. Ці видатки називаються, видатками, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів і держава регулює їх здійснення бере на себе зобов’язання забезпечувати відповідними ресурсами, а саме доходами, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. У статтях 88, 89 і 90 Бюджетного кодексу визначено види видатків, що здійснюються з місцевих бюджетів та враховуються у розрахунках обсягів міжбюджетних трансфертів. До видатків, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, належать такі: на державне управління, освіту, охорону здоров’я, на соціальний захист та соціальне забезпечення, на культуру та мистецтво, фізичну культуру і спорт.

Видатки на виконання власних повноважень АР Крим та місцевого самоврядування. Видатки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів і відповідальність за їх виконання покладається відповідно на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад, міських, селищних, сільських голів. Вони здійснюються за рахунок власних доходів місцевих бюджетів, тобто доходів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Ці видатки не беруться до уваги при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету та видатки бюджету розвитку (спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних з розширеним відтворенням).

Видатки бюджету розвитку місцевих бюджетів:

- погашення місцевого боргу;

- капітальні видатки, включаючи капітальні трансферти іншим бюджетам;

- внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб’єкта господарювання;

- проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що підлягає продажу за рахунок авансу, внесеного покупцем земельної ділянки;

- підготовка земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них державної чи комунальної власності для продажу на земельних торгах та проведення таких торгів;

Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів Бюджетним кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів.

Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача.

Розглянемо видаткову частину бюджету Сторожинецького району. В таблиці 2.4. показано головні групи видатків, які були заплановані з 2008 по 2010 роки та фактичні показники видатків, які були здійснені з місцевого бюджету протягом цього періоду. Розраховано відхилення між плановими та фактичними показниками, які показують виконання плану.

Згідно даних таблиці 2.4. видатки на державне управління у 2009 році, порівнюючи з 2008 роком збільшилися на 653,8 тис. грн. або на 6,99 %, у 2010 році збільшилися на 1885,4 тис. грн. або на 20,16 %. Видатки на освіту у 2009 році, порівнюючи з 2008 роком збільшилися на 8170,4 тис. грн. або на 10,06 %, у 2010 році збільшилися на 28300 тис. грн. або на 34,83 %. Видатки на охорону здоров’я у 2009 році, порівнюючи з 2008 роком збільшилися на 2929,1 тис. грн. або на 10,29 %, у 2010 році збільшилися на 11106,6 тис. грн. або на 39,01 %. Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення у 2009 році, порівнюючи з 2008 роком збільшилися на 13715,9 тис. грн. або на 26,37 %, у 2010 році збільшилися на 40147,7 тис. грн. або на 77,19 %. Видатки на житлово комунальне господарство у 2009 році, порівнюючи з 2008 роком збільшилися на 1238,2 тис. грн. або на 84,73 %, у 2010 році збільшилися на 477,6 тис. грн. або на 32,68 %. Видатки на культуру та мистецтво у 2009 році, порівняно з 2008 роком збільшилися на 798,4 тис. грн. або на 9,21 %, у 2010 році збільшилися на 3298,9 тьс. Грн. або на 38,04 %. Видатки на сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство у 2009 році, порівнюючи з 2008 роком зменшилися на 126 тис. грн. або на 61,46 %, у 2010 році зменшилися на 94,8 тис. грн. або на 46,24 %. Видатки на транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатику у 2009 році, порівнюючи з 2008 роком збільшилися на 594,2 тис. грн. або на 40,32 %, у 2010 році збільшилися на 881,8 тис. грн. або на 59,84 %.

Розглянемо структуру видаткової частини бюджету Сторожинецького району. Згідно даних рисунку 2.4. видатки по всіх напрямках збільшуються, а особливо на освіту, та соціальний захист, проте дуже мала частка видатків на житлово комунальне господарство та сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство.

Рис. 2.4. Структура видатків Сторожинецького району за 2008-2010 роки

Різницю між найбільшими та найменшими видатками показано на рисунку 2.5.

Рис. 2.5. Структура найбільших та найменших видатків (%)

На рисунку 2.5. ми бачимо, що найбільшу частку видатків становлять видатки на освіту, які в 2008 році склали 43,46%, у 2009 році 43,07%, у 2010 році 40,23%. Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які у 2008 році склали 27,82%, у 2009 році 31,66%, у 2010 році 33,84%. А найменшу частку видатки на житлово комунальне господарство, які у 2008 році склали 0,78%, у 2009 році 1,3%, у 2010 році 0,71%. Видатки на сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство, які у 2008 році склали 0,11%, у 2009 році 0,04%, у 2010 році 0,04%.

Отже, на підставі вище викладеного можна зробити висновки, що бюджет Сторожинецького району є дотаційним та найбільшу частку в структурі дохідної частини становлять податкові та неподаткові надходження, а в структурі трансферт дотація вирівнювання, одержана з державного бюджету. В структурі видатків найбільшу частку займають освіта та соціальний захист, а найменшу видатки на житлово-комунальне господарство та сільське господарство, лісове господарство, рибальство та мисливство.

Розділ 3

Проблеми та шляхи удосконалення міжбюджетних відносин в Україні

3.1 Проблеми міжбюджетних відносин

Одними з найважливіших і складних проблем державних фінансів у кожній країні є ефективна організація відносин всередині бюджетної системи, а саме між бюджетом центрального уряду і бюджетами органів місцевого самоврядування; проведення перерозподілу бюджетних ресурсів, зумовленого об'єктивними відмінностями в рівнях соціально-економічного розвитку окремих територій; здійснення фінансового вирівнювання з метою забезпечення конституційних гарантій населенню незалежно від місця його проживання. Концептуальні засади побудови міжбюджетних відносин загалом залежать від економічної системи держави і мають принципові відмінності в умовах ринкової і командної економіки. У тоталітарних країнах центральне місце в бюджетній системі займає Державний бюджет, за допомогою чого проходить перерозподіл значної частини створеного валового продукту; місцеві бюджети не відіграють суттєвої ролі і мають другорядне значення. У бюджетних системах демократичних країн акценти розставлено принципово по-іншому: бюджет центрального уряду і бюджети місцевої влади функціонують у межах єдиної бюджетної системи на основі розподілу повноважень між органами державної влади та місцевим самоврядуванням, причому відповідно до загальносвітової тенденції розвитку й зміцнення інституту місцевого самоврядування і збільшення його впливу на суспільні процеси роль місцевих бюджетів у складі державних фінансів постійно зростає. Проблематика міжбюджетних відносин і місцевих бюджетів займає важливе місце в дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних учених. Теоретичні витоки сучасних уявлень про дані проблеми знаходимо у працях корифеїв фінансової науки: А. Вагнера, Р. Гнейста, К. Pay, Л. Штейна, а також сучасних науковців Заходу Р. Аграноффа, Дж. Аронсона, Ш. Бланкарта, Р Джекмена, Р. Макгрейва, Ю. Немеца, У. Оутса, М. Перлмана, Г. Райта, П. Расссела, Ч. Тібо, К. Фостера, Дж. Хіллі, С. Чапкової та інших. У даний час питання міжбюджетних відносин перебуває у центрі уваги багатьох фахівців, зокрема вони порушуються у працях вітчизняних вчених В. Андрущенка, О. Василика, В. Кравченка, І. Лужної, В. Павлюк, С. Слухая, інших, які зробили значний вклад у теорію і практику міжбюджетних відносин [12, 34-40]. Але слід зазначити, що багато теоретичних проблем потребує і сьогодні подальшого дослідження у зв'язку з проведенням в Україні реформи бюджетної системи, а також практичним застосуванням і вдосконаленням нових підходів у розподілі бюджетних трансфертів і плануванні бюджетних доходів, видатків, започаткованих протягом останніх трьох років. Починаючи з 2001 p. в Україні проводиться міжбюджетна реформа, згідно з якою докорінно змінився порядок бюджетного планування [12, 34-40]. Так, були запроваджені формульні розрахунки при визначенні обсягів доходів і нормативні методи у плануванні видатків місцевих бюджетів, а також елементи фінансового вирівнювання. Такий порядок гарантує адміністративно-територіальним одиницям середній рівень доходів і середні розміри видатків (на душу населення) за рахунок коштів місцевих бюджетів, що повинно поступово зменшити територіальні відмінності у рівнях надання суспільних послуг населенню. Нові підходи у визначенні обсягів бюджетних трансфертів створили можливості для об'єктивного й неупередженого перерозподілу бюджетних ресурсів між "багатими" і "бідними" у фінансовому сенсі територіями. Крім того, прив'язка алгоритму розрахунку розмірів видатків місцевих бюджетів до конкретних кількісних показників (чисельність населення, кількість одержувачів соціальних послуг, штатна чисельність працівників органів управління) захищає органи місцевого самоврядування від впливу суб'єктивних факторів у процесі прийняття рішень центральними органами влади. А розрахунки доходів з використанням обумовлених переліків власних і закріплених доходів (так званих кошиків) не обмежують ініціативу місцевих фіскальних органів у процесі збирання податків, адже в межах загального обсягу кошика доходів недовиконання показників по одному з податків можна компенсувати перевиконанням надходжень по іншому. Важливим позитивним аспектом змін у міжбюджетних відносинах стало врахування у процесі бюджетного планування динаміки надходжень за попередні три роки найважливіших з фіскальної точки зору податків, зборів та інших платежів і доходів, котрі зараховуються до місцевих бюджетів, що заклало необхідні передумови для обґрунтування стратегічних рішень, тобто для перспективного фінансового планування на мікрорівні. Загалом організація відносин усередині бюджетної системи України, особливо міждержавним і місцевими бюджетами, поступово набуває таких необхідних з позицій зміцнення демократичних засад та місцевого самоврядування рис, як стабільність, прозорість, об'єктивність і зрозумілість. Важливим стимулюючим елементом чинної бюджетної практики стало формування механізму зацікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні власної дохідної бази, забезпечення самостійності у витрачанні додатково одержаних коштів. Одним з центральних елементів чинного порядку розрахунку обсягів дотацій вирівнювання – найбільш розповсюдженого виду міжбюджетних трансфертів – є визначення рівня податкової спроможності територій. Розрахунок індексів відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці проводиться шляхом зіставлення середньодушових надходжень податків та інших доходів адміністративно-територіальної одиниці з аналогічними надходженнями в розрахунку на душу населення в цілому по країні. Таким чином, даний індекс показує: наскільки рівень надходжень доходів на певній території у розрахунку на душу населення відрізняється від середнього по країні.

Вказані індекси розраховуються на основі даних про фактичні надходження встановленого переліку закріплених за місцевими бюджетами доходів [12, 34-40], окремі з яких характеризується надзвичайною нестабільністю. Приміром, при загальному зростанні надходжень прибуткового податку з громадян, що становить більш ніж 70% доходів, за якими оцінюється рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці, річні темпи зростання поступлень цього податку в розрізі окремих територій мають доволі значні коливання, котрі іноді вимірюються декількома десятками процентних пунктів. Так, скажімо, темпи зростання надходжень прибуткового податку з громадян (у відсотках до попереднього року) за період з 1999 по 2002 pp. становили у Вінницькій області відповідно 126%, 142% та 118%; у Кіровоградській – 137%, 144% та 125%; Луганській – 127%, 146% та 121%; у Тернопільській області – 128%, 142% та 131%. Звичайно, що така нерівномірність у надходженні доходів унеможливлює проведення об'єктивної оцінки податкоспроможності територій і відповідно до цього – забезпечення справедливого перерозподілу бюджетних ресурсів [12, 34-40]. Неоднакову роль відіграє прибутковий податок з громадян у формуванні доходів місцевих бюджетів окремих територіальних громад, що підтверджує доцільність врахування, окрім нього, ще інших параметрів, котрі визначають податкову спроможність територіальних формувань. Так, питома вага прибуткового податку з громадян у доходах бюджетів обласних центрів у першому кварталі 2003 p. коливалась від 30,8% у бюджеті м. Хмельницького до 57,4% у бюджеті м. Миколаєва; в доходах бюджетів міст обласного значення – від 16,4% у бюджеті м. Ірпеня (Київська обл.,)до 78,5% у бюджеті м. Нетішина (Хмельницької обл.); у доходах бюджетів міст районного значення – від 8,1% у бюджеті м. Дунаївці (Хмельницька обл.) до 82,6% у бюджеті м. Гостомеля (Київська обл.). Діапазони коливань надходжень прибуткового податку з громадян у розрахунку на душу населення у бюджетах населених пунктів зазначених груп відповідно становили від 37,4 грн. ос. до 95 грн. ос.; від 23,2 грн. ос. до 165,5 грн. ос.; від 2,3 грн. ос. до 105 грн. ос. [12, 34-40]. Встановлений порядок визначення рівня податкової спроможності територій базується на запровадженому у Бюджетному кодексі України розмежуванні доходів між бюджетами усіх рівнів і видів, діючому механізмі розрахунку обсягу дотацій вирівнювання на основі кошиків закріплених за місцевими бюджетами доходів. Однак даний порядок потребує подальшого вдосконалення з метою повнішого врахування факторів, котрі визначають об'єктивну спроможність територій щодо мобілізації податкових надходжень до місцевих бюджетів, а не лише фактично зібраних доходів як результату діяльності органів податкової служби. Слід враховувати саме потенційну спроможність надходження податків, зборів та інших платежів або податкову базу, що в цілому зумовлюється рівнем соціально-економічного розвитку територій, галузевою специфікою господарського комплексу, чинною системою оподаткування і багатьма іншими факторами. Основний акцент при визначенні податкової спроможності адміністративно-територіальних одиниць повинен бути зроблений на обсягах доходів, котрі мають оподатковуватись: доходах населення, прибутку підприємств, вартості нерухомого майна (при запровадженні податку на нерухомість) та ін. Врахування податкової бази, тобто сукупності об'єктів, що підлягають оподаткуванню, як підтверджує досвід багатьох країн, таких як Данія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Франція, де широко використовують даний показник у процесі фінансового вирівнювання, дає можливість об'єктивно оцінити податкову "силу" територій. Крім того, такий підхід в оцінці податко­спроможності виключає можливість впливати органам місцевого самоврядування на обсяги міжбюджетних трансфертів за допомогою політики в галузі доходів і видатків. Зрозуміло, що врахування податкової бази в процесі фінансового вирівнювання можливе лише за умови формування значного масиву інформації про доходи, прибутки, нерухоме й рухоме майно, інші об'єкти оподаткування, а також існування налагодженої системи контролю за їх станом і рухом. Не менш важливим при плануванні дотацій вирівнювання, крім розрахунку доходів місцевих бюджетів, має науково обґрунтований процес визначення потреби в коштах органів місцевого самоврядування, виходячи з необхідності виконання покладених на них функцій. Відповідно до вимог Бюджетного кодексу планування видатків місцевих бюджетів здійснюється на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів до них, а також показників, що відображають масштаби суспільних послуг, котрі фінансуються з місцевих бюджетів (кількість мешканців, споживачів соціальних послуг). Аналіз процесу встановлення фінансових нормативів показує, що їх не можна розглядати в даний час як інструмент нормативного планування видатків місцевих бюджетів на основі науково обґрунтованого визначення потреби в бюд­же­тних ресурсах; дані нормативи є лише важелем для здійснення пере­роз­по­ді­ль­чих процесів. Справа в тому, що фінансові нормативи бюджетної забезпеченості отримуються не методом прямого розрахунку виходячи з врахування потреб у коштах бюджетних установ, а "зворотним" шляхом – коли загальний прогнозний обсяг видатків на визначену мету з усіх місцевих бюджетів України ділиться на сукупний контингент одержувачів суспільних послуг [12, 34‑40]. Зрозуміло, що такі єдині для усіх територій нормативи не можуть врахувати регіональної специфіки, наявної мережі та стану об'єктів соціально-культурної сфери; розмір цих нормативів переважно є недостатнім для забезпечення нормальної роботи бюджетної сфери. Щорічно місцеві фінансові органи змушені вишукувати додаткові кошти для фінансування життєво важливих потреб. Ситуація увесь час загострюється, адже повноваження місцевого самоврядування зростають, а їх фінансові ресурси збільшуються неадекватно до нових функцій і завдань. Окрім цього, ще й сам обсяг фінансових ресурсів визначається центральними органами державної влади. Таким чином, порядок визначення основних груп .видатків місцевих бюджетів залишається загалом централізованим, він базується на врахуванні їх розрахункового сукупного розміру в цілому по місцевих бюджетах України, співвідношенню, що фактично склалося між окремими видами місцевих бюджетів у фінансуванні своїх потреб. Крім того, суттєвими вадами планування бюджетних потреб залишаються диференціація величини окремих видатків у зіставленні з кількістю населення, яка фактично склалася (субсидії для оплати електроенергії, природного й скрапленого газу та житлово-комунальних послуг); визначення обсягів видатків у розмірах, які не дають змоги задовольнити постійно зростаючі потреби органів місцевого самоврядування (видатки на мистецтво та культуру, фізичну культуру і спорт). Хоча запровадження формульного порядку розрахунку обсягів дотацій вирівнювання стало важливим кроком на шляху до створення об'єктивної, зрозумілої і прозорої процедури визначення видаткових потреб територій, але окремі з використовуваних елементів діючої методики залишаються непрозорими. Мова йде перш за все про встановлення коригуючих коефіцієнтів, визначення абсолютних сум окремих видатків, а також штучне й вибіркове збільшення доходної бази місцевих бюджетів, що здійснюється без необхідного пояснення і розрахунків. Як відомо, формульний порядок розрахунків дотацій вирівнювання, запроваджений у 2001 p. і закріплений у Бюджетному кодексі, не торкнувся бюджетів міст районного значення, селищ і сіл. Протягом останніх двох років на основі встановленої формули визначаються дотації вирівнювання лише для 686 бюджетів, на решту (понад 11 тисяч бюджетів) норми кодексу в частині організації міжбюджетних відносин практично не розповсюджуються. Доволі обмеженими залишаються можливості селищних і сільських рад у збільшенні надходжень до відповідних бюджетів у зв'язку зі слабкою власною дохідною базою [12, 34-40]. Проблема, що виникла на ґрунті такої невизначеності, потребує найшвидшого вирішення. З цією метою фахівцями Асоціації міст України та територіальних громад у 2003 p. було розроблено проект Закону України "Про міжбюджетні відносини на рівні районів, міст обласного значення та терито­ріальних громад сіл, селищ, міст районного значення, їх об'єднань" [12, 34‑40], котрий у даний час проходить широке обговорення в органах місцевого самоврядування і громадських організаціях України. У проекті Закону зроблено спробу визначити методичні засади справедливого розподілу трансфертів, що поступають з Державного бюджету України до бюджетів району між бюджетами сіл, селищ, міст районного значення, їх об'єднань. Вивчення запропонованого механізму показує, що розподіл трансфертних коштів передбачається проводити залежно від чисельності населення, учнів, дітей віком до 6 років, наповнюваності класів. Таким чином, у кращому становищі (щодо якості й переліку одержуваних суспільних послуг) опинилися ті населені пункти, де проживає більша кількість населення, є більше дітей чи учнів. Інші фактори, окрім зазначених, у запропонованому проекті не враховуються, хоча така можливість передбачена, але механізм їх врахування залишився невизначеним. Без сумніву, врахування найважливіших екзогенних факторів у процесі перерозподілу бюджетних ресурсів є важливим початковим здобутком у реформуванні міжбюджетних відносин, кінцевою метою якої визначено досягнення соціальної справедливості, забезпечення конституційних гарантій і єдиного рівня надання суспільних благ населенню усієї країни. Але діючий механізм перерозподілу бюджетних коштів потребує подальшого вдосконалення, повнішого врахування відмінностей у соціально-економічному становищі окремих територій, специфіки природно-кліматичних умов, особливостей історичного розвитку населених пунктів, ступеня їхньої урбанізації, місцезнаходження тощо. В перспективі доцільно передбачити корегування видатків місцевих бюджетів залежно від таких факторів, як: - екологічний стан територій, наявність професійних захворювань (при плануванні видатків на охорону здоров'я); - кліматичні умови (при плануванні видатків на утримання бюджетних установ, зокрема на освітлення й опалення); - густота населення (при плануванні видатків на утримання об'єктів соціальної інфраструктури); - протяжність і стан доріг (при плануванні видатків на утримання житлово-комунального господарства); - стан матеріально-технічної бази бюджетних установ (при плануванні видатків на їх утримання); - якість надання послуг населенню (при плануванні видатків на управління, охорону здоров'я, освіту, культуру, фізичну культуру та спорт); - стан об'єктів житлово-комунального господарства, водовідведення, каналізаційні й очисні споруди тощо (при плануванні видатків на утримання житлово-комунального господарства) [12, 34-40]. Попри усі намагання авторів проекту Закону "Про міжбюджетні відносини на рівні районів, міст обласного значення та територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, їх об'єднань" забезпечити об'єктивний розподіл бюджетних трансфертів залишилися певні можливості для впливу суб'єктивних факторів. Перш за все, це стосується врахування нерівномірності мережі бюджетних установ, яку передбачається визначати й корегувати за індивідуальним розрахунком. Крім того, низка коефіцієнтів має встановлюватись (за проектом) райдержадміністрацією (у видатках на управління – коефіцієнт застосування показника нормативної кількості працівників і коефіцієнт застосування показника кількості населених пунктів, що входять до сільської, селищної ради; у видатках на охорону здоров'я – коефіцієнт застосування показника кількості штатних працівників охорони здоров'я; у видатках на дошкільну освіту – коефіцієнт співвідношення кількості дітей і груп; у видатках на культуру – коефіцієнт застосування показника нормативної кількості штатних працівників культури). Методика розрахунку таких коефіцієнтів знову ж таки не запропонована. На завершення хочеться торкнутися ще однієї проблеми, спричиненої запровадженням нового порядку визначення міжбюджетних трансфертів – дотацій вирівнювання. Трьохрічний досвід використання формульних розрахунків показав, що суттєвим недоліком сучасної бюджетної практики є відсутність безпосередньої ув'язки, взаємозумовленості між соціально-економічним і бюджетним плануванням. Процеси, що раніше були тісно пов'язані між собою, сьогодні виявилися абсолютно відокремленими і непотрібними одне для одного. Разом із запровадженням централізованого порядку визначення обсягів місцевих бюджетів (два останніх роки обсяги доходів і видатків майже 700 місцевих бюджетів розраховує Міністерство фінансів України) склалася парадоксальна ситуація, коли програми розвитку адміністративно-територіальних одиниць, їх практичне втілення і загалом соціально-економічна ситуація на території місцевого самоврядування ніяким чином не впливають на визначення обсягів місцевих бюджетів, котрі, як відомо, є фінансовими планами функціонування і розвитку певної території. Недостатня наукова обґрунтованість сучасного централізованого бюджетного планування підтверджується значними розбіжностями між запланованими показниками місцевих бюджетів і їх фактичним виконанням, в тому числі в частині податкових надходжень, яке стало вже звичним протягом останніх років [12, 34-40]. В умовах централізації розрахунків місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування виявилися у багатьох відношеннях відокремленими від процесу бюджетного планування, вони не в змозі забезпечити його зв'язок з найважливішими макроекономічними параметрами. Крім того, Бюджетний кодекс залишає для такого складного й відповідального процесу, як розробка та прийняття місцевих бюджетів, лише 2 тижні після офіційного опублікування Закону про Державний бюджет України. Зрозуміло, що про обґрунтованість і реальність місцевих бюджетів, складених у таких жорстких часових межах не завжди доводиться говорити. Найшвидше усунення вказаних недоліків в організації міжбюджетних відносин, у діючому порядку розрахунку бюджетних трансфертів, сприятиме створенню бюджетної системи, котра в більшій мірі відповідатиме потребам ринкових трансформацій, формуванню демократичної держави, однією з підвалин якої є фінансове спроможне місцеве самоврядування.