17. Погляди і. Канта на право.

Відповів на запитання, чому індивід настільки жагуче вимагає законності і так мало її цінує. Вихідний пункт теорії – індивід – істота, здатна бути паном самому собі і не потребує зовнішньої опіки. Основна ідея – воля людини, здатність самій встановлювати правила належного і виконувати їх без примусу і тиску. Людина може бути водночас і законодавцем і виконавцем моральних правил. Це видно у категоричному імперативі ( моральне розпорядження про належну моральну поведінку людини).

Зміст і призначення права – ввести волю і свавілля індивідів у загальнозначущі рамки. Право – сукупність умов, за яких свавілля одного поєднується із свавіллям іншого у межах волі закону. Для цього треба гарантії реалізації прав. Право повинне володіти примусовою силою. Право природне (на досвіді і вимогах розуму) і позитивне (історично існуюче). Право в широкому розумінні – обов’язок і приму засновані на крайній необхідності, у вузькому – обов’язковість права на законі.

18. Філософія права Гегеля. Вчення Гегеля про державу і право. Георг Вільгельм Фрідріх Ге-гель (1770-1831) - творець знаменитої "Філософії права". Висунув ідею "права" у трьох значеннях: право як свобода (ідея права); право як певний ступінь і форма свободи (особливе право) і право як закон. Творець ідеї громадянського суспільства, шо складається з трьох ста­нів: субстанціональний (землевласники - дворяни і селяни), промис­ловий (фабриканти, крамарі і ремісники) і загальний (чиновники). Ідея держави виявляється потрійно: індивідуаіьна держава (державний лад і національне право), у відносинах між державами як зовнішнє держа­вне право і у всесвітній історії.

Право – найвища соціальна форма, яка проходить етапи:

1. абстрактне право – право і обов’язки належать ындивыдам не тому, що вони є громадянами, а тому, що вони особистості;

2. мораль – розвинена правосвідомість для оцінки своїх і чужих вчинків з точки зору добра і зла;

3. моральність – розвиток творчих здібностей до створення форм цивілізованого співжиття.

• родина – інститут, заснований на почуттях. У шлюбі 2 незалежні особистості втрачають себе і зливаються в одну. Шлюб стає заснованим на розумі.

• цивілізоване суспільство – члени родини здобувають незалежний статус і не є частиною родини. Це суспільство окремих індивідів, що дбають про свої специфічні, егоїстичні інтереси;

• держава – 1) відносини до громадян, 2) з іншими державами.

26. Поняття та форми буття. Онтологія права – філософське вчення про суще, про буття в цілому і про місце пр. реальності в світовому порядку. Буття – явл. собою заг. властивість всіх речей, у т.ч. пр. реалій. Осн. поняттями онтології права є категорії буття і небуття. Були в бутті означає : просто існувати, перебувати окремо від всього іншого; існувати поряд з усім іншим; існувати у взаємодії з іншим; існувати в єдності світовим цілям.

Форми буття : хаос, порядок, гармонія. Одним із проявів хаосу є аномія – перечення закону. Хаос – це відсутність структурності, розсіяність, безмірність. Хаос або передує порядку, або виникає в результаті руйнування існуючого порядку. Порядок являє собою спосіб і форму існування організаційних структур, внутрішньо врівноважених цінностей. Його осн. проявом є цивілізація. Цивілізація – це штучна, багатоцільова соціальна система, що прагне перебувати в динамічному стані рівноваги, здатна до саморегуляції і самовдосконалення, робить постійні зусилля до блокування існуючих небезпек. Головна вимога цивілізації – вимога підкорятися існуючим нормам і законам, відповідати заданим зразкам. Цивілізація як впорядковане ціле – це одночасно і система й організація. Системою її можна назвати через те, що вона має усередині себе елементи і підсистеми, пов’язані між собою, як організація – це особливий соціальний організм, який існує для досягнення певних цілей. Пр. цивілізація – це комплекс пр. систем, які мають заг., глибокі культурно-історичні корені, давні релігійні етичні і філософські основи, споріднені нормативно-цілісній структурі і цінності, тобто все те, що дозволяє людям задовольняти їх потреби. Вища реальність, яка є результатом боротьби між хаосом і порядком є гармонія, а вищим проявом гармонії є культура. Культура це: творчі здібності людини; творча діяльність людини, що ств. матер. і дух. цінності; сукупність ств. людиною цінностей; процес безперервного дух. збагачення людини. Якщо цивілізація насамперед регулює, організовує, упорядковує соц. відносини, то культура покликана гармонізувати їх. Якщо цивілізація суто нормативна і її продуктивність відповідає наявним умовам і обставинам, то культура наднормативна, тобто орієнтована не тільки на норми, а й на ідеали. Пр. культура – це сукупність дух.-практичних якостей особистості, що дозволяють їй будувати цивілізовані відповідні морал.-пр. критеріям відносини з іншими індивідами.