- •18. Основні закони логіки.
- •6. Відношення між поняттями
- •10. Правила поділу понять:
- •7/ 11. Визначення понять. Правила визначення понять.
- •15. Складні судження, їх види
- •12. Прості судження та їх види
- •13.Атрибутивні судження, їх класифікація
- •28. Аналогія, її різновиди.
- •19. Умовиводи, їх види.
- •27. Індуктивні умовиводи, їх види.
- •20. Безпосередні умовиводи.
- •14. Правила логічного квадрату.
- •21/22/23. Категоричний силогізм, його правила, модуси та фігури
- •29. Доведення і спростування.
- •17. Модальні судження
- •24. Дискусія і полеміка.
- •9. Поділ понять.
- •26. Полісилогізми
- •1.Предмет логіки, логічна культура мислення
- •2. Основні історичні етапи розвитку логіки.
- •3. Аристотель як фундатор формальної логіки.
- •4.Поняття, їх види.
- •5.Правило оберненого співвідношення між змістом і обсягом понять:
- •6.Відношення між поняттями
- •7.Правила визначення понять
- •8.Операція доповнення поняття
- •22.Основні фігури категоричного силогізму
- •10. Правила поділу понять.
- •13. Атрибутивні судження, їх класифікація.
- •14.Правила логічного квадрату.
- •17.Модальні судження
- •15.Складні судження, їх види.
- •16.Види суджень за якістю та кількістю.
- •18.Основні закони логіки
- •19.Умовиводи, їх види
- •20. Безпосередні умовиводи (бу)
- •21.Категоричний силогізм (кс)
- •23.Модуси категоричного силогізму
- •24.Умовно-категоричний силогізм
- •25.Розділово-категоричний силогізм
- •26.Полісилгізми
- •27.Індуктивні умовиводи
- •28.Аналогія, її різновиди
- •29.Доведення і спростування
- •30. Мислення і мова
13.Атрибутивні судження, їх класифікація
Судження класифікуються шляхом їх поділу за ознакою їх структурних особливостей, тобто за ознаками структури Предиката, Зв’язки, Суб’єкта, модальності і типологічних союзів. За ознакою предиката судження бувають: судженнями існування, судженнями відношення і судженнями атрибутивними. Ми зараз розглядаємо останні.
Атрибутивними (від латинського слова attributio – ознака, властивість) дають знання про властивості предмета чи про його належності до певного класу предметів. В залежності від цього атрибутивні судження бувають:
1.Судженнями ознак, в яких Суб’єкту (S) приписується або заперечується наявність тих чи інших ознак (Р).
Дошка (є) чорна. Сніданок – не (є) смачний.
2.Судженнями включення, в яких зазначається, що Суб’єкт належить до певного класу предметів.
Т.Г. Шевченко – великий поет українського народу.
Формули цих суджень такі:
S є P або S не є P.
В підручниках по логіці інколи атрибутивні судження оголошуються судженнями простими, а останні діляться не лише за ознаками Предиката, а одноразово (сукупно) за ознаками Предикати і Суб’єкта. З таким підходом Прості судження можна розділити на:
1. Загальностверджувальні: Всі S є Р;
2. Загальнозаперечні: Жодне S не є Р;
3. Частково стверджувальні: Деякі S є Р;
4. Частковозаперечні: Деякі S не є Р.
28. Аналогія, її різновиди.
Аналогія – умовивід з належності певних ознак одного робиться висновок про наявність цієї ж ознаки у іншого. Тут висновки можуть бути як достовірними, так і проблематичними. Розрізняють два види:
Аналогію предметів, коли з одного предмета переносять ознаки і на інший. Наприклад: особливості хвиль води переносять на поширення звуку та світла.
Аналогія відношень, коли відношення одного ототожнюють відношенням в чомусь подібному. Наприклад в моделюванні.
Аналогії поділяють на три види:
1. А-гія строга, в якій одержують достовірні знання категоричного умовиводу. “Якщо три кути одного трикутника дорівнюють трьом кутам іншого, то трикутники подібні.”
2. А-гія не строга, - одержують ймовірні знання. Наприклад літак може показати інші ознаки, аніж їх одержали в моделюванні. Тут потрібна перевірка висновків на практиці. Ще: не можна судити про рівень знань групи студентів по рівню знань одного чи двох-пяти студентів.
3. Аналогія хибна, - коли навмисне, або з порушенням логічних правил, предмету приписуються ознаки безпідставно: “Вона така, як її сусід”. “Українці – бандерівці”.
19. Умовиводи, їх види.
Знання людей за їх походженням діляться на знання безпосередні і знання опосередковані, що одержані з інших істинних суджень шляхом умовиводів.
Умовивід – це форма мислення, за допомогою якого з одного чи декількох суджень виводиться нове судження. Умовивід з істинних посилок веде до нового істинного висновку; він є певним підсумком мислительного акту.
Кожний умовивід складається з вихідних знань (посилань), обґрунтувань (логічних основ виведення) і вивідного знання (заключення, висновку). Посилками називають вихідні відомі судження, з яких робиться висновок в формі нового судження; виводом – сама форма, процес обґрунтування, логічного переходу від посилання до заключення; заключеннями (висновками) – одержані логічним шляхом нові судження.
В залежності від ступені достовірності, строгості, розрізняють два види умовиводів: необхідні (демонстративні) і правдоподібні (недемонстративні). В останньому випадку забезпечується лише заключення, в якого істинність лише ймовірна.
За мірою обсягу посилання і заключення умовиводи поділяються на дедуктивні (від знання загального до висновку часткового), індуктивні (від знання часткового до висновку загального) та умовиводи за аналогією.
Дедуктивними (від латинського слова “deductio” – виведення) називаються умовиводи, в яких перехід від знання загального до знання часткового є логічно необхідним. Якщо в дедуктивному умовиводі висновок робиться на основі однієї посилки, то такий умовивід вважається безпосереднім. Безпосередні виводи оперують лише змістом елементів (S, P, є і не-є) одного і того ж судження. Якщо ж в дедуктивному умовиводі вивід робиться на основі декількох посилань, то він називається опосередкованим.
Приклад дедуктивного опосередкованого умовиводу (силогізму):
Береза – дерево.
Дерево – рослина.
Береза – рослина
Індуктивними ( від латинського слова “inductio” – включення) називаються такі умовиводи, в формі якого відбувається емпіричне узагальнення; коли на основі ознаки, яка повторюється у окремих явищ та предметів, робиться висновок про належність цієї ознаки всім явищам/предметам певного класу.
За аналогією називаються умовиводи, в яких на основі належності певної ознаки у одного (першого) предмета робиться висновок про належність цих ознак у всіх подібних предметах/явищах, подібних до першого.