3. Аристотель як фундатор формальної логіки.

Аристотель(Ар.) вперше виділив логіку в самостійну науку. Логіку він назвав аналітикою і дав загальний аналіз відкритого ним поняття силогізму як особливої форми умовиводу. Аристотель розкрив також сутність доведення, прийомів доведення і поділу, визначив різницю між науковим і ненауковим знанням, виклав 3 основні закони ФЛ: закон тотожності, закон несуперечності, закон виключення третього. Логічні твори Аристотеля: «Аналітики I i II», «Топіка», «Категорії» і т.д. Ар. У своїх творах основну увагу звертав на дослідження силогізму.

Вивчення усіх творів Аристотеля, присвячених питанням чи логіки, принаймні, що розглядають ці питання, показує, що в логічних дослідженнях Аристотеля найбільша його увага залучали три проблеми:

1) питання про метод ймовірнісного знання; цей відділ логічних досліджень Аристотель називає «діалектикою», він розглядає його у своїй «Топіці»;

2) питання про двухосновні методи з'ясування вже не ймовірного тільки знання, а знання достовірного; ці методи — визначення «.доказ;

3) питання про метод перебування посилок знання; це індукція.

Мається важливий факт, що складається в тім, що в логічних трактатах Аристотеля майже всі ілюстрації, необхідні для обґрунтування і роз'яснення логіки, почерпнуті з геометрії.

4.Поняття, їх види.

П – одна з форм мислення, за допомогою якої пізнають сутність явищ, процесів, узагальнюють їх істотні ознаки. У П. предмети та явища дійсності відображаються в узагальненій абстрактній формі. Елементами змісту понять виступають істотні для того чи іншого класу предметів чи явищ їх загальні риси, властивості, перетворені в голові людини, тобто такі, що одержали ідеальну мислену форму існування.

У змісті понять можуть мислитися або ознаки однієї категорії речей, або ознаки предметів інших категорій, наприклад категорій речі, властивості, відношення, часу, простору і т.д. Залежно від цього, а також від ступеня загальності поняття поділяються на такі види:

1. Реєструючи(р) й нереєструючі(нр). Основою цього поділу є наявність або відсутність у побічній частині змісту поняття таких ознак, які відповідають на питання: «де?», «коли?», «якого роду індивідуум». Якщо у змісті поняття є ознаки, що відповідають на названі питання, то вони назив. р , а в зворотному випадку - нр.

2.Пусті(п) і непусті(нп) поняття. П. назив. поняття, яким не відповідає жоден предмет в предметній області.

3.Конкретні (к) і абстрактні поняття (а). К – це поняття про конкретні предмети(машина, людина, тварина,…),а А – про властивості предметів (мужнісь, хоробрість, світлість, темрява…)

4.Абсолютні (аб) і відносні(в) поняття. Аб. поняття виражає повний, незалежний від інших предметів зміст. В. поняття має ту ознаку, що фіксує відношення одного предмета до іншого.

5.Позитивні(пз) і негативні(нг) поняття. Пз. – це таке поняття, яке сформоване в результаті узагальнених наявних ознак. У нг. поняттях узагальнення проводиться при відсутності ознак, мислиться не заперечення ознак співвідносного пз. поняття, а тільки відмінність видової ознаки першого від видової ознаки другого за наявності однієї родової ознаки у двох понять.