6. Автохтонна та міграційна теорії походження укр..Народу

В умовах розбудови суверенної Української держави, відродження національної культури особливе значення має об'єктивне висвітлення етногенезу українського народу, визначення місця даного етносу в колі слов'янських народів, його зв'язків з найдавнішими етапами історії.З проблемою етногенезу слов'ян тісно пов'язана проблема прабатьківщини українського народу. Існують дві протилежні теорії: міграційна і автохтонна. Перша з них побудована на визнанні руху як керівної засади етногенетичного процесу. Згідно з даною теорією, слов'янство виникло в Прибалтиці, яка мала би бути першою батьківщиною слов'ян. Потім вони рушили на південь у віслянський басейн» а пізніше — на схід у басейн середнього Дніпра. Внаслідок слов'яни поділилися на західних і південно-східних.Друга теорія — автохтонізму стверджує, що слов'яни були незмінними жителями тієї самої території з часів неоліту. Змінювались культури, але етнос залишався той самий. Отже, слов'яни — це автохтони-аборигени, а їх пра¬батьківщиною було межиріччя Одри і Вісли, або середнє Наддніпров'я. Тут слід згадати, що «Повість временних літ» виводить праукраїнські слов'янські племена з-над Дунаю. Тезу про «дунайську епоху» вжитті праукраїнських слов'ян висунув ще М. П. Драгоманов у 70-х роках XIX ст., а М. С. Грушевський називає добу українського розвитку (IV—IX ст. н. е.) «чорноморсько-дунайською».Висувалася також, як компромісна, гіпотеза про пра-батьківщину слов'ян між Дніпром і Віслою. Ю. Кухаренко І. Русанова вважали, що вона —на західному Поліссі; І. Ляпушкін — на Прикарпатті; І. Верне? — у верхів'ях Дніпра, Десни й Угри; А. Попов — у нижній течії Дунаю; М. Рудницький — на південному узбережжі Балтійського моря.

7.Духовна культура трипільців

Найбільш прикметною для трипільської культури була її кераміка. Вона добре випалена і орнаментована. Орнамент – головний вияв трипільського мистецького духу. Провідними мотивами орнаменту були спіралі і валюти, виконані темною, іноді чорною і білою фарбами на чорному тлі посудини. Крім того, на посуді зустрічаються схематичні малюнки свійських тварин, зображення жінок, що мало магічне значення. Такі зображення збереглися в українських народних вишивках, килимах, народній кераміці, а особливо в українських великодніх писанках.Другим виявом мистецького хисту трипільських племен стали керамічні людські і тваринні фігури з глини. Найбільше було жіночих зображень. Їх фігурки мали культове значення і втілювали образ праматері – родоначальниці у матріархальній родині.Трипільська культура була найвищим культурним виявом Європи в IV-ІІІ тис. до н.е.Наступна епоха – бронзовий вік (ІІ тис. до н.е.) – принесла нові зміни в життя племен, що населяли територію сучасної України. Продовжувало розвиватись землеробство, яке ставало більш продуктивним. Проте найсуттєвіші зміни відбулись в скотарстві. Племена, що займалися переважно скотарством перейшли від відгінного скотарства до кочівництва. У них виділилась правляча верхівка і почала формуватись система залежності людини від людини.До освоєння верхової їзди населення вело напівосілий спосіб життя, займалося землеробством. Місця поселень змінювались декілька разів на рік залежно від пори року.Зростання ролі скотарства і могутності скотарських племен призвели до відмови ними від заняття землеробством і до повного переходу до кочового господарства.Таким чином, поява кочівництва була зумовлена більшою продуктивністю скотарства в епоху бронзи у степові і лісостеповій зонах, а з іншого боку – переходом племінної верхівки скотарських племен до експлуатації одноплемінників і землеробських племен. Отже, в ХІ-ІХ тис. до н.е. на території України з’являється кочівництво.