Запитання та завдання для самоперевірки

1. Що означає поняття "стиль" як різновид літературної мови?

2. Від чого залежить стиль наших висловлювань?

3. В яких жанрах реалізується кожен зі стилів сучасної української літературної мови?

4. Який розділ мовознавства вивчає стилі мовлення?

5. У чому полягають особливості конфесійного стилю?

Питання 2. Лексична диференціація та синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю

Література: 11, с. 6, 7; 17, с, 10, 11; 25, с. 26 - 31; 27, с. 55 - 58.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Офіційно-діловий стиль - функціональний різновид мо­ви, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управ­ління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів, виділяється найвищою мірою кни­жності.

Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів: роз­поряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резолюцій, протоколів, указів, актів, законів, наказів, анкет, розписок тощо. Основна функція - інформативна (повідомлення). Сфера вжи­вання зумовлює його жанрову розгалуженість. Більшість жанрів ділового мовлення відображають соціальне спілкування. Власне, функція офіційно-ділового стилю полягає в тому, що він надає висловлюванню характеру документа, а відображеним у ньому різним сторонам людських стосунків - офіційно-ділового забар­влення.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Які існують основні ознаки та мовні засоби офіційно-ділового стилю?

2. Які підстилі офіційно-ділового стилю вам відомі?

3. Обґрунтуйте, до якого функціонального стилю нале­жить поданий текст, визначте основні ознаки та мовні засоби.

Керуючому відділенням Укрсоцбанку м. Суми Проценку М.Г.

№ 15/2 від 15.02.04

Просимо Вас надати довготерміновий цільовий кредит у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень на придбання обладнання для переробки овочів.

Комплект потрібних документів додається:

1. Договір на купівлю обладнання.

2. Техніко-економічне обґрунтування повернення кредиту.

Директор товариства (підпис) В.Г.Бурко

Тема 1.2. Особливості професійного спілкування Самостійна робота 2

Питання 1. Вибір форми комунікації (співбесіда, нара­да, засідання, семінар тощо) та визначення об'єкта, мети, виду спілкування

Література: 21, с. 186 - 188; 25, с. 303, 311, 318; 26, с. 194 - 200.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

-

Вивчаючи дане питання, слід мати на увазі, що неможли­во уявити розвиток людини, її існування, зв'язки з суспільством без спілкування з іншими людьми. Спілкування - одна з форм людської взаємодії.

Важливою складовою комерційного успіху діяльності фірми є вміння спілкуватися. Чим вищий рівень культури усного ділового мовлення, тим вищий авторитет людини, яка займаєть­ся підприємницькою діяльністю, тим кращі й плідніші результа­ти. У щоденній роботі виникає потреба обговорити, вирішити певні питання, налагодити комерційні стосунки, вислухати лю­дину, зрозуміти її.

Важливим при цьому є вибір форми комунікації. Розкриваючи дане питання, слід звернутися до тлумачно­го словника, уяснити зміст поняття "комунікація" (спілкування). Виходячи з того, яку проблему потрібно вирішити, слід визначитися, в якій формі це буде проходити.

Існує ряд видів усного ділового спілкування.

Співбесіда - це різновид ділової бесіди, де домінує увага до співрозмовника, тактовність і вміння говорити. Вона призна­чена для обговорення, вирішення певних питань, налагодження комерційних стосунків тощо. Основна умова: уміння вислухати людину, зрозуміти її.

Обидві сторони ділового спілкування повинні бути ввіч­ливими, привітними, доброзичливими, виявляти щирий інтерес і повагу до співрозмовника, чемність та емоційну стриманість у полеміці, тактовність і здатність до співчуття та розуміння проблем одне одного. Розмовляючи, слід дивитися на співрозмов­ника, щоб відповідно скоригувати подальший хід ділового спіл­кування у разі втрати інтересу до теми. Для досягнення повні­шого взаєморозуміння потрібно оволодіти не лише вмінням пе­реконливо говорити, а й уважно слухати співрозмовника.

Ефект ділового спілкування залежить від того, як учасни­ки готуються до нього, чи знають, якими принципами слід керу­ватися на окремих стадіях, чи вміють перетворити розмову на плідний діалог, чи враховують особливості психології партнера.

Ділова нарада - це робота колективного розуму, спря­мованого вмілим керівником у потрібне русло на плідний кінце­вий результат.

Цей традиційний метод управління може бути високо­ефективним лише за умов інтенсивного, активного обміну дум­ками підготовлених учасників. Тоді це буде дійсно зібрання, де радять (нарада), а не формальне засідання, де колективно мар­нують час.

Перевагою наради, порівняно з іншими формами управ­ління, є те, що за мінімум часу невелика кількість працівників у результаті оперативного й аргументованого обміну думками може розв'язати складні питання та прийняти узгоджене найоптимальніше рішення. Спільна думка іноді важить набагато бі­льше, ніж сума окремих думок членів даного колективу.

Проблема, яка виноситься для обговорення на нараду, може мати будь-який характер: організаційний, виробничий, ди­сциплінарний, інформаційний тощо.

Оптимальна кількість учасників наради - 10-12 осіб. Бі­льша кількість просто не зможе взяти активної участі в обгово­ренні, а менша не дасть змоги виявити різні погляди на пробле­му. Ефективність наради певною мірою залежить від рівня під­готовки як самої наради, так і окремого її учасника й, безумов­но, керівника.

Підготовка наради - це визначення тематики, порядку денного, приблизного складу учасників, дати та години початку, складання основної доповіді і проекту рішення, вибір і підготов­ка приміщення. При визначенні дати враховують необхідність підготуватися заздалегідь (дата не повинна змінюватися, в про­тилежному випадку треба попереджати про перенесення нара­ди). Для участі запрошують мінімальну кількість службових осіб (тільки тих, хто дійсно потрібен). Порядок денний оголо­шується заздалегідь, у разі потреби учасникам роздаються мате­ріали для ознайомлення.

Ділові засідання, їх перевага полягає в тому, що на засі­данні присутні майбутні виконавці рішень, які приймаються, і вони беруть участь в обговоренні цих питань. Види засідань:

• інформаційні (директивні або інструктивні);

• оперативні (диспетчерські);

• дискусійні.

Інформаційні - знайомлять із новими даними, положен­нями, постановами. Диспетчерські - охоплюють збір інформа­ції, її переробку та прийняття рішень.

Дискусійні - приймаються конструктивні рішення, де ко­жен може взяти участь в обговоренні.

Семінар - одна з найбільш універсальних і ефективних форм ділового спілкування (від лат. - розсадник) - форма практичних і теоретичних вирішень питань. На семінарі під керівництвом головуючого розглядаються різні питання з метою поглиблення знань з того чи іншого питання. На семінарі учасники логічно мислять, висловлюють і відстоюють власну точку зору публічно.

Наради, семінари, співбесіди, засідання повинні почина­тися зі створення сприятливого для спілкування психологічного клімату, бо саме це запам'ятовується на емоційному рівні як враження від ділового спілкування.

Мистецтво спілкування - це здатність захоплювати, пе­реконувати співбесідника, вироблення відповідної манери кому­нікації.

Запам'ятайте: при виборі форми комунікації слід визна­чити об'єкт, мету спілкування. Будь-яка форма комунікації по­требує попередньої підготовки, продумування її ходу, ритму. Потрібно сформулювати основні питання, які потребують з'ясу­вання.

Мета ділового спілкування досягається за умов сумлінної підготовки до нього всіх учасників та правильної його організа­ції.

Потрібно подумати про те, як встановити взаємну довіру під час спілкування. Слід зважити, в яких умовах буде проходи­ти ділова зустріч, зняти напруження, давати співбесідникам ви­словитися. Необхідно бути готовим до будь-якої поведінки спів­розмовника, його індивідуальної своєрідності.

Кінцевий позитивний результат спілкування залежить не стільки від мотивів, якими керується людина, скільки від уміння їх сформулювати й викласти.

Теми рефератів

1. Особливості службового етикету.

2. Спілкування в колективі.

3. Етикет телефонної розмови.

4. Прийом відвідувачів.

5. Культура ділового мовлення.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Яка з мовленнєвих форм (усна чи письмова) виникла раніше?

2. У чому полягають переваги і недоліки кожного з видів засідань?

3. Як ви розумієте кожну із складових підготовки наради?

4. Доведіть, що вміння вислухати людину, зрозуміти її - є основною умовою співбесіди.