11. Другий період царювання Івана Грозного (1565 – 1584 рр.).

Опричнина та її наслідки.

Опричнина - система заходів (репресії, страти, конфіскація земель), Що здійснювалісь у Московській державі в XVI столітті царем Іваном IV З метою Зміцнення царської власти, для боротьбі з опозіцією, Залишки удільного сепаратизму.

Причини запровадження опричнини У січні 1558 року цар Іван IV почав Лівонську війну за оволодіння побережжях Балтійського моря для Отримання доступу до МОРСЬКИХ комунікацій и Спрощення торгівлі Із Західно-європейскімі країнамі. Після перемир'я березня-листопада 1559 року Московська держава зіткнулася з широкою коаліцією ворогів, до якіх належать Польща, Литва, Швеція. Фактично бере участь в антімосковській коаліції и Кримське ханство, Яке розоряє регулярними набігамі південні області. Війна пріймає затяжний віснажлівій характер. Засуха и голод, епідемії чуми, кримсько-татарські набігі, польський-літовські Рейді и морська блокада, здійснювана Польщею и Швецією, спустошують країну. Представники могутности боярства починають виступати проти продовження боротьбі за Вихід до Балтики. У 1564 царя зраджує командувач західною армією князь Курбській, відає агентів царя в Лівонії и бере участь в наступальніх діях поляків и літовців, зокрема в польсько-литовсько поході на Великі Луки. Зрада Курбського и небажаних бояр-вотчінніків брати участь у боротьбі проти Польщі, Литви и Швеції приводяться царя до думки про необхідність зніщення прівілеїв арістократії и залішків феодальної удільної системи при одночасному посіленні дворянства служивого.

Хід опричнини У 1565 цар оголошує про введення в Країні опричнини. Країна Була поділена на Дві частин - "опричнину" і "Земщина". У опричнину цар відокремів Частину бояр, служивих и наказових людей, у палацу Ситнов, кормової й Хлебенном БУВ призначення особливий штат ключніків, кухарів, псарів і т.п. ; Булі набрані особливі загони стрільців. На утримання опричнини булі прізначені особливі Міста (близьким 20, у тому чіслі Москва, Вологда, Вязьма, Суздаль, Козельськ, Мединь, Великий Устюг) з волостями. У самій Москві деякі вуліці (Чертольскіх, Арбат, Сивцев Вражек, Частина Нікітської й ін.) Булі віддані в розпорядження опричнини; колішні жітелі булі переселені на Інші вуліці. У опричнину Було набрано кож до 1000 князів, дворян, дітей Боярський, Як московських, так и міськіх. Їм булі роздані маєткі у волостях, призначення на утримання опричнини; колішні поміщікі й вотчинники булі переведені з тих волостей в Інші. Теріторії, Що не увійшлі до опричнини, стали назіватіся земщиною. Управління земщиною цар доручів земськім боярам, ​​тобто Власне боярській думі, поставивши на чолі князя Івана Дмитровича Бєльського и князя Івана Федоровича Мстиславська. В ході Опричнина Івану Грозному вдалось Швидко зруйнуватися землеволодіння Великої феодальної знаті, бояр и княжат, Що булі переселені на окраїні держави, де йшли постійні воєнні дії. За оцінкамі В. Кобріна спустошення зазнали до 90% земель Московського царства. Запустіння московітськіх земель призвели до повального голоду та епідемій Серед селян. З 1568 Почалися більша хвиля репресій, зокрема т. зв. праворуч боярина І. П. Федорова, по якій Було страчено Більше 400 чоловік. Опрічні репресії супроводжували Вбивство й грабежами населення міст и вотчин. Найкрівавішім епізодом в ході Опричнина ставши Похід на Новгород 1570 року. Підозрюючі Новгородська торговельно знати у підготовці переходу Міста на бік Речі Посполитої, Іван Грозний, у супроводі дружини опрічніків, стрільців й інших ратних людей, виступив проти Новгорода. У ході цієї операції за різнімі підрахункамі загінуло від 10 до 27 [2] тисяч мешканців Міста, спустошені булі кож и околіці Новгорода. Населення Було обклад непосильними податку, для стягнення якіх Іван Грозний вікорістовував тортурі й страти. Після спустошення Новгорода у Москві Було страчено до 200 чоловік Із числа знаті, причому страти відрізняліся садістською вітонченістю.

Кінець опричнини Опричнина Була Припін 1572 року після руйнівного набігу татар кримсько на Москву. Опрічнінські полки віявілісь нездатнімі обороніті Москву від набігу, місто Було спалень, а значная Частина йо мешканців загінула від вогню и Діму. Сам Іван Грозний при цьому втік. Татарським набіг вдари по престижу царя и опричнини. 1575 року Іван Грозний зрікся престолу на Царське Користь касімовського хана Симеона Бекбулатовича, протікають Вже через Рік скасував Своє Рішення и повернувсь до власти, віддавші Бекбулатович володіння у Твері.