16. Правління Федора Олексійовича (1676 – 1682 рр.).

Федір Олексійович (30 травня (9 червня) 1661 — 27 квітня (7 травня) 1682) — московський цар у 1676—1682 роках. Син Олексія Михайловича і його першої дружини М.Милославської.

Малолітній і хворобливий Федір Олексійович не був здатним до самостійного правління. На початку царювання Федора Олексійовича керівництво державою знаходилось у руках його найближчих родичів Милославських; великим впливом при дворі користувався патріарх Іоаким і вихователь Федора Олексійовича Симеон Полоцький. У подальшому вирішальний вплив на державні справи здобули фаворити Федора Олексійовича — І.Язиков і А.Лихачов.

За царювання Федора Олексійовича зміцнилось централізоване управління державою: було створено розряди (військові округи), посошне оподаткування було замінене подвірним оподаткуванням (1679), зміцнювалась влада воєвод на місцях (скасовано місництво, 1682). За правління Федора Олексійовича Московська держава у 1671-81 вела війну з Туреччиною, під час якої відбулись Чигиринські походи 1677-78. Уряд Федора Олексійовича уклав з Османською імперією Бахчисарайський мирний договір 1681, за умовами якого Лівобережна Україна з Києвом залишалась у складі Московської держави. Після смерті Федора Олексійовича царем проголошений його брат Петро І.

17. Зовнішня політика Росії у другій половині хvіі ст

До середини XVII ст. основними завданнями зовнішньої політики Росії стають: на заході і північному заході – повернення втрачених в Смутні часи земель, а на півдні – досягнення безпеки від набігів кримських ханів (васалів Османської імперії), відводили в полон тисячі росіян і українців. До 30-х років складається сприятлива міжнародна обстановка (загострення польсько-турецьких відносинах і Тридцятирічна війна в Європі) для боротьби з Річчю Посполитою за повернення Смоленська, тим більше що з весни 1632 р. У Польщі починається період безкоролів'я. У грудні цього ж року Смоленськ був обложений російськими військами, якими командував боярин М. Б. Шеїн. Облога натягнулася на вісім місяців і закінчилася невдало. Підоспіли новий польський король Владислав IV (невдаха претендент на російський престол) у свою чергу блокував армію Шеїна. В червні 1634 р. був укладений Поляновський мирний договір. Полякам поверталися всі міста, захоплені на початку військових дій, за ними залишався і Смоленськ. Владислав ж остаточно відмовився від претензій на московський престол. В цілому, результати Смоленської війни були визнані невдалими, і винуватці - Шеїн і Ізмайлов – були страчені. Нові військові зіткнення між Річчю Посполитою та Росією почалися в 1654 р. Спочатку війна протікала успішно для Росії: у першу кампанію був взятий Смоленськ і ще 33 голоду в Східній Білорусії (Полоцьк, Вітебськ, Могильов і ін У цей же час в межі Польщі вторглися шведи і зайняли її велику територію. Тоді в жовтні 1656 Росія укладає перемир'я з Річчю Посполитою, а ще в травні цього ж року починає війну зі Швецією на території Прибалтики. Оволодівши рядом фортець, російські підійшли до Ризі, але облога була невдалою. Війна йшла і в землях Приневья, де, зокрема, був узятий мав велике стратегічне і торгове значення шведський місто Нієншанц, побудований шведами близько гирла Неви при впадінні в неї річки Охти. Тим часом відновила військові дії Польща. Тому спочатку зі Швецією полягає перемир'я, а потім в 1661 р. - Кардисский світ (У містечку Кардіс близько Тарту), за яким усі Балтійське узбережжя залишалося за Швецією. Війна з Польщею, в ході якої ворогуючі сторони мали змінний успіх, була тривалою і закінчилася підписанням у 1667 р. Андрусівського перемир'я на 13,5 років, згідно з яким Росії повертався Смоленськ і всі землі на схід від Дніпра, а потім ув'язненням у 1686 р. "Вічного миру", який закріпив за Росією на вічні часи Київ. Закінчення війни з Річчю Посполитою дозволило Росії активно протистояти агресивним намірам Османської імперії та її підданому - кримському хану. Ще в 1637 р. донські козаки оволоділи турецькою фортецею Азовом, але, не підтримані московськими військами, змушені були в 1642 р. його залишити, Б 1677-1681 рр.. велася російсько-османсько-кримська війна. У серпні 1677 р. і липні 1678 рр.. османи роблять спроби взяти фортецю на Правобережній Україні - Чигирин. Вдруге їм це вдалося, росіяни залишили Чигирин. У січні 1681 р. було підписано Бахчисарайське перемир'я на 20 років. Османи визнали право Росії на Київ, землі між Дніпром і Бугом оголошувалися нейтральними. Уклавши "Вічний мир" з Річчю Посполитою (1686), Росія одночасно приймала зобов'язання в союзі з Польщею, Австрією та Венецією виступити проти Криму та Османської імперії (Туреччини), що, втім, було важливо і для самої Росії, оскільки забезпечувало вихід до Чорного моря. Наслідком цього були два Кримських походу В. Голіцина. Під час першого (1687 р.) татари підпалили степ, і в умовах нестачі води, продовольства і фуражу російське військо змушене було повернутися. Другий похід дозволив Стотисячний російської армії досягти Перекопу, але знесилені спекою і безперервними сутичками з татарами війська в межі Криму вступити не наважилися. Зовнішньополітичні завдання, таким чином, залишалося колишніми - у майбутньому стояла боротьба за вихід до морів.